Бучацький районний суд Тернопільської області

м. Бучач, вул. Міцкевича, 11, 48400, (03544) 2-16-40

Справа № 2а-117 (2010 р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2010 року

Бучацький районний суд Тернопільської області

одноособово суддею Шваюк Г.В.,

при секретарі Пастушаку І.Д.,

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучачі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бучацького районного центру зайнятості та Тернопільського обласного центру зайнятості про скасування постанови №7 від 10.12.2009 року про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд скасувати постанову директора Бучацького районного центру зайнятості ОСОБА_4 від 10 грудня 2009 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.165-3 КУпАП, мотивуючи тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що правопорушення він не вчининив, оскільки на нього накладено адмінстягнення під час дії мораторію, введеного господарським судом Тернопільської області при порушенні справи про банкрутство ЗАТ «Берізка», за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Бучацькому районі від 11 липня 2007 року. Згідно ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час дії мораторію забороняється застосовувати фінансові санкції до підприємства, а відповідно і до керівника підприємства, де він працює головою правління. Крім цього, судом призначено розпорядника майном підприємства, в тому числі і грошовими коштами щодо вимог кредиторів. Бучацький центр зайнятості є одним із кредиторів ЗАТ «Берізка». Судова справа про банкрутство ще не завершена, а дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Твердження обласного центру зайнятості, що заборгованість виникла у третьому кварталі 2009 року не відповідає дійсності, оскільки підприємство протягом року вже не працює, крім залучення до роботи окремих працівників з частковою оплатою зарплати матеріальними цінностями за дозволом розпорядника майна. Крім того, ст.97 КЗпП України передбачено першочергову виплату заробітної плати, а вже після того сплату інших платежів, до яких відноситься і сплата страхових внеснів до центру зайнятості. Зважаючи на вищенаведені обставини, вважає, що постанова про накладення штрафу є незаконною та просить її скасувати.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3позов заперечили та ОСОБА_2 суду пояснила, що невиконання керівництвом ЗАТ «Берізка» зобов’язань щодо сплати страхових внесків тягне за собою накладення адміністративного штрафу. Згідно ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів стосується лише зобов’язань, які виникли до введення дії мораторію. Стосовно поточних зобов’язань, які виникли під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобов’язаннях застосовуються санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати страхових внесків. Отже, постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення є законною та обгрунтованою.

Заслухавши сторони, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив слідуючі обставини:

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на роботодавця покладено обов’язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Статею 17 даного Закону передбачане, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг). У випадку несвоєчасної та неповної сплати страхових внесків страхувальники сплачують суму донарахованих центром зайнятостя внесків, штраф та пеню. Посадові особи підприємств, установ та організацій, винні у несвоєчасній та неповній сплаті страхових внесків, несуть адміністративну відповідальність за ст.165-3 КУпАП.

Протягом 2009 року ОСОБА_1 здавав відомості по нарахуванню і перерахуванню страхових внесків до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, де показував зростання недоїмки зі сплати страхових внесків: так, за ІІ квартал показав недоїмку 13 820,10 грн., за 9 місяців 2009 року – 16 154, 82 грн.. Отже, за ІІІ квартал недоїмка зросла на 2 334,72 грн. З даних розрахунків вбачається, що підприємство працювала, нараховувало заробітну плату, виплачувало її, однак страхові внески до даного Фонду не сплачувало.

Даний факт свідчить про порушення товариством п.п.2 п. ст.35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Обов’язки за своєчасну та повну сплату страхових внесків до Фонду покладено на керівника товариства ЗАТ «Берізка» ОСОБА_1. У зв’язку з цим провідним спеціалістом відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_5 стосовно позивача складено протокол про адмінправопорушення, передбачене ч.1 ст.165-3 КУпАП. Директором Бучацького районного центру зайнятості ОСОБА_4 за результатати розгляду даної справи 10.12.2009 року винесено постанову про накладення на голову правління ЗАТ «Берізка» ОСОБА_1 штрафу у розмірі 136 грн. за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.165-3 КУпАП.

Порушення стосовно ЗАТ «Берізка» господарським судом Тернопільської області справи про банкрутство та введення з 11.07.2007 року мораторію на задоволення вимог кредиторів, не зупиняє нарахування штрафних та адміністративних санкцій по зобов’язаннях, що виникли після прийняття господарським судом рішення про введення мораторію. Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Також відповідно до ч.1 ст.23 даного Закону, нарахування неустойки, штрафу, пені, процентів та інших санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, що виникла після введення мораторію, припиняється з дня прийняття рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

На момент накладення штрафу на позивача за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.165-3 КУпАП, ЗАТ «Берізка» не визнано банкрутом, а заборгованість по сплаті страхових внесків до Фонду у товариства виникла у третьому кварталі 2009 року, тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Зі змісту ст.1 та ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» випливає, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням, а тому застосування штрафних санкцій є законним. Нарахування неустойки (штрафу, пені) по всіх видах заборгованості припиняється лише по зобов’язаннях, які виникли до дня порушення справи про банкрутство та введення мораторію та з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Стосовно твердження позивача, що управління товариством здійснює арбітражний керуючий, то воно не відповідає дійсності. Відповідно до ст.13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Керівник боржника проводить виконання функцій, покладених на нього законодавством та установчими документами, в тому числі і щодо здійснення оперативно-господарської діяльності. Оскільки позивачем не надано ухвалу господарського суду про припинення його повноважень, тому штраф за вчинення адміністративного правопорушення накладено на ОСОБА_1, а не на арбітражного керуючого.

Виходячи з вищенаведено, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.165-3 КУпАП, тому постанова про накладення на нього стягнення у виді штрафу є об’єктивною та прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 17 п.1, 70, 71, 86, 158-161, 163, 167 КАС України, ст.ст. 165-3 ч.1, 244-9 КУпАП, ст.ст.17, 35, 38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст.ст. 1, 12, 13, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові ОСОБА_1 до Бучацького районного центру зайнятості та Тернопільського обласного центру зайнятості про скасування постанови №7 від 10.12.2009 року про накладення адміністративного стягнення - відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання такої заяви у строк, встановлений законом.

Суддя Г.В.Шваюк