АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц- 2690/434

Головуючий у 1-ін.-Шереметьєва Л.А..

Доповідач - Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді − Слободянюк С.В., суддів - Соколової В.В.., Усика Г.І.,

при секретарі - Бігус М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи суб*єкта підприємницької діяльності (ФОП) ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, індексації та відшкодування моральної шкоди, -

встановил а:

В червні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточнивши його вимоги, і просив стягнути з фізичної особи суб*єкта підприємницької діяльності (далі ФОП) ОСОБА_3 на його користь 13 667грн. 74 коп. заробітної плати, 833 грн. 01 коп. збитків за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції, 1 987, грн.. 13 коп. компенсації за невикористану відпустку та 5 000 грн. в відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що працював у ФОП ОСОБА_3 з 17 вересня 2009 року до 19 січня 2011 року на посаді менеджера, на якій здійснював організаційну, виробничу та комерційну діяльність, пов'язану з наданням послуг провайдера Інтернету, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1. За час його роботи відповідач не виплачував заробітну плату.

Так, як розмір його заробітку письмово не було обумовлено, позивач просив стягнути заробітну плату, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством за час його роботи у відповідача.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 13 667 грн. 74 коп. заробітної плати, 1 363 грн. 44 коп. компенсацію за невикористану відпустку, 833 грн. 01 коп. індексації, а всього 15 864 грн. 19 коп. за вирахування всіх необхідних податків та платежів.

Стягнуто з ФОМ ОСОБА_3 на користь держави 188 грн. 20 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового, яким відмовити в задоволені позову.

Апелянт посилається на те, що трудовий договір між сторонами в порядку ст. 21 КЗпП України не укладався, тому трудових відносин між ним та позивачем не існувало.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник підтримала апеляційну скаргу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату.

Додержання письмової форми трудового договору є обов'язком при укладені трудового договору з фізичною особою.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

За матеріалами справи відповідач ОСОБА_3 −є фізичної особою − підприємцем, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію від 16 веренся 2009 року (а.с.114).

Судом першої інстанції встановлено, наказом № 2 від 17 вересня 2009 року ОСОБА_4 прийнято на посаду менеджера (а.с 17).

З копії наказу вбачається, що для його видання був використаний бланк ПП «Кєна-Кабель», назва підприємства використовувалась відповідачем як комерційне найменування, що останнім в судовому засіданні не заперечувалось (а..с 17).

З наказу без номеру від 16 січня 2010 року, підписаного ОСОБА_3 на такому ж бланку вбачається, що позивачеві відповідачем доручалось проведення відповідного службового розслідування (а.с 18).

Матеріали справи на підтвердження роботи позивача на підприємстві відповідача містять наступне.

Доповідні записки, які укладались ОСОБА_4 за результатами роботи на ім*я директора (ФОП, ПП) „Кєна-Кабель" Куліковського В.В., зокрема: від 22 січня 11, 17 лютого 2010 року (а.с. 157, 160,166,167).

Акти щодо стану майна ПП „Кєна-Кабель", які підписано ОСОБА_4, зокрема: від 01 лютого, 10 лютого ,18 лютого 2010 року (а.с. 162-164,168); акт без зазначенням дати щодо понесених підприємством збитків (а.с. 165).

Акти виконаних робіт №№ 1,2 3,4 (а.с. 94,95,122,123), які підписано позивачем як собою, яка прийняла, та відповідачем як замовник робіт.

Обставини та причини проведення такого службового розслідування, а також видання ним наказу про це відповідач в суді першої інстанції не заперечував і поясняв тим же, що і видання наказу про прийом позивача на роботу.

З наведених документів вбачається, що позивачем вирішувались питання виробничої діяльності, приймались відповідні рішення про що повідомлявся відповідач, як власник підприємства.

Частиною 4 ст. 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до п. 7 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів" фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлено, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника чи уповноваженого органу.

Факт виконання позивачем його роботи у відповідача підтверджується приведеними вище письмовими доказами.

Відповідач в суді першої інстанції не заперечував виконання позивачем робіт в його інтересах та допуску ним позивача до виконання цих робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 , ч. 1 ст. 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність трудових відносин між сторонами за відсутностю належного їх оформлення у встановленому законом порядку.

З таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення заробітної плати за час роботи позивача, правильно виходив з розміру мінімальної заробітної плати, оскільки розмір заробітку сторонами не обумовлювався.

Правильно судом було застосовано положення норм ст.ст.2,4 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення", відповідно до яких індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення) та ін.

Доводи апеляційної скарги стосовного того, що трудовий договір з ОСОБА_4 не укладався, наказ про прийняття його на роботу не відповідає ні за змістом, ні за формою вимогам ст.ст.21,24 КЗпП України не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про виникнення між сторонами трудових правовідносин.

Судом першої станції повно, всебічно та об*єктивно дослідив всі обставини справи, наявним у справі доказам дана належна оцінка і ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, наведені доводи скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст..ст.303,307,308, 313 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи суб*єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: