АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2791 Головуючий у 1 інстанції:
2008 р. Марченко Н.В. .
Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2008 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондара В.О.
Суддів : Прокопенка О.Л.
Маловічко С.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5
на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання дійсним та визнання права власності на будинок,
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання дійсним та визнання права власності на будинок.
В позові зазначала, що 06 січня 2006 року вона в простій письмовій формі уклала договір довічного утримання з ОСОБА_7 На підставі цього договору ОСОБА_7 передала їй у власність жилий будинок АДРЕСА_1, усі документи на будинок та ключі взамін на зобов’язання довічного утримання та доглядати її. Договір не був посвідчений нотаріально, оскільки ОСОБА_7 на той час дуже хворіла, тому просила зачекати, коли стан її здоров’я покращає. Умови договору довічного утримання вона виконувала у повному обсязі, купувала для ОСОБА_7 ліки, годувала її та чергувала біля хворої вночі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 раптово померла, тому оформити договір довічного утримання в нотаріальному порядку вони не встигли. Усі витрати на поховання вона взяла на себе. Вважає, що виконала узяті на себе зобов’язання, тому просила визнати дійсним договір довічного утримання, укладений 06 січня 2006 року між нею та ОСОБА_7, і визнати за нею право власності на житловий будинокАДРЕСА_1.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2008 року позовні вимоги задоволені.
Визнано договір довічного утримання укладений 06.01.2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дійсним.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Зобов’язано Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Заслухавши суддю – доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Суд правильно оцінив надані позивачем докази в частині, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був укладений договір довічного утримання, який ув укладений при свідках ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Після підписання договору ОСОБА_7 передала ОСОБА_6 ключі від будинку та домову книгу. В присутності свідків ОСОБА_7 висловила згоду на нотаріальне посвідчення укладеного договору. Але в силу об’єктивних причин цей договір не був нотаріально посвідчений.
ОСОБА_6 доглядала ОСОБА_7, а після смерті останньої поховала її.
Донька померлої ОСОБА_10, не отримавши свідоцтва на спадщину після померлої матері, також померлаІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.191).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що умови договору сторонами, тобто ОСОБА_7(померла ІНФОРМАЦІЯ_1року) та ОСОБА_6 виконані, а тому задовольнив позов останньої – визнав договір довічного утримання укладений між ними дійсним.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2008 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: