АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2463                           Головуючий у 1 інстанції:

                2008  р.                                     Матяш О.В.                                     .

                                                                                        Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2008 року                                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

        Головуючого:     Бондара В.О.

        Суддів :               Прокопенка О.Л.

                             Маловічко С.В.        

При секретарі:    Бабенко Т.І.

              розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_4, ОСОБА_5. та ОСОБА_6

на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 травня 2008 року по справі за позовомОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5. та ОСОБА_6, ОП «ЗМБТІ», треті особи: приватний нотаріус Корицький Євген Давидович, Перша Запорізька державна  нотаріальна контора, про визнання угод недійсним, зняття з реєстрації як власника квартири,

В С Т А Н О В И Л А :

            У вересні 2007 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5. та ОСОБА_6, ОП «ЗМБТІ», треті особи: приватний нотаріус Корицький Євген Давидович, Перша Запорізька державна  нотаріальна контора, про визнання угод недійсним, зняття з реєстрації як власника квартири,

              В позові зазначала, що у 1989 році вона разом з сином ОСОБА_9 отримала двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. У березні 2003 року помер ОСОБА_9, після чого вона залишилась проживати в зазначеній квартирі сама. Відповідачка по справі ОСОБА_5., є її плиміниця, яка допомагала позивачці по господарству. В квітні 2003 року за проханням відповідачки, ОСОБА_7 приватизувала квартиру.  06.05.2003 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір дарування вищезазначеної квартири, який був посвідчений нотаріально. Укладаючи зазначену угоду, позивачка вважала та мала намір укласти договір довічного утримання, а не договір дарування. Згодом відповідачка запропонувала ОСОБА_7 переїхати до неї у квартиру АДРЕСА_2.

           До грудня 2006 року відповідачі виконували свої зобов’язання, але згодом  намагалися виселити ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_2, так 22.06.2007 року ОСОБА_5. відправила позивачку до психіатричної лікарні, але там відмовились її госпіталізувати.  

           Посилаючись на вищенаведене, просила суд визнати договір дарування двокімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений 06.05.2003 року між нею та відповідачем ОСОБА_4

           В судовому засіданні ОСОБА_7 стало відомо, що 14.07.2007 року відповідач ОСОБА_4 продав спірну квартиру ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою, який теж просила визнати недійсним.

    Рішенням Ленінського районного суду Запорізької області від 17 квітня 2008 року позовні вимоги задоволені.

           Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 06.05.2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корицький Євген Давидович за № 1337.

           Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений  14.07.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений Першою Запорізькою державною нотаріальною контрою за реєстровим номером 1 – 467.

           Зобов’язано ОП «ЗМБТІ» скасувати державну реєстрацію ОСОБА_6 як власника зазначеної квартири.

           Повернуто сторони у первісний стан, визнавши за ОСОБА_7 право власності на вищезазначену квартиру.

            В апеляційних скаргах ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_5.В просять рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.  

           Заслухавши суддю – доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенні виходячи з наступного.

    Відповідно ст.. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

    Згідно ст.. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

    Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачка подарувала квартиру на умовах довічного її утримання.

    Але з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може з підстав їх суперечності матеріалам справи та фактичним обствинам.

    Як вбачається з матеріалів справи та пояснень осіб приймаючих участь в судовому засіданні 06.05.2003 року ОСОБА_7  подарувала належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4, про що був укладений договір посвідчений нотаріусом (а.с. 26).

    ОСОБА_4 доводиться ОСОБА_7 унуком. Ніяких письмових, або усних угод про те, що ОСОБА_4  буде доглядати за своєю бабусею між сторонами не укладалось.

     Після укладанні договору дарування квартири ОСОБА_7 переїхала жити до своєї племінниці ОСОБА_5. в АДРЕСА_2.

    Приблизно з червня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5. почалися суперечності, а тому  з липня 2007 року ОСОБА_7 перейшла жити до свого сина ОСОБА_10, який мешкає у АДРЕСА_3.

    14 липня 2007 року ОСОБА_4  продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 про що свідчить договір купівлі – продажу посвідчений державним нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори (а.с.83).

    Ксерокопія   технічного паспорту свідчить про те, що вказана квартира зареєстрована за ОСОБА_6

    Згідно уточненої позовної заяви (а.с.31-34) ОСОБА_7 просила суд визнати недійсним договір купівлі – продажу квартири укладений між нею та ОСОБА_4 на підставі ст..ст. 57, 59 ЦК України (1963 року).

    Відповідно ст.. 57 ЦК України (1963 року)  угода, укладена внаслідок обману, насилля, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин  був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок впливу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

    Колегія суддів вважає, що позивачка не надала суду  доказів на підставі яких можливо було б задовольнити її позов відповідно вказаної норми  Закону, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317  ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

            Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5. та  ОСОБА_6     задовольнити.        

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя  від 17 квітня  2008 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

ОСОБА_7 в позові до ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОП „Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, треті особи приватний нотаріус Корицький Євген Давидович, Перша Запорізька державна нотаріальна контора про визнання угод недійсними, зняття з реєстрації власника квартири – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте  може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: