Справа №2-3594

2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                   У К Р А Ї Н И

    15 грудня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого                                                         - судді  Іваненко Ю.Г.

при секретарях                                                   -  Арнаутові Я.Б.,

                                                                                            Семенович А.В.

з участю позивача                                                        -  ОСОБА_2

представника позивача                                              - ОСОБА_3

відповідача                                                                   -  ОСОБА_4

представника відповідача

ОСОБА_4                                                                – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою           ОСОБА_2

до                                    ОСОБА_2, ОСОБА_4

                                        ОСОБА_6, Бочарова С.В.

про                                  визнання договору купівлі-продажу недійсним та

                                        визнання недійсною і скасування реєстрації права

                                        власності ,

та за зустрічним позовом                              

                                        ОСОБА_4

 до                                   ОСОБА_2,  

                                        ОСОБА_2,

 треті особи:                  приватний нотаріус Бочарова С.В.

                                        Володимирівна, Товариство з обмеженою

                                         відповідальністю „Агентство нерухомості „Велес і  

                                        Ко”

Про                                 визнання добросовісним набувачем та визнання

                                         права власності,

в с т а н о в и в :

    Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання права власності на квартиру, визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання недійсною і скасування реєстрації права власності.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до інвестиційного договору на будівництво позивач набула право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальної площі 58.70 кв. м.

На початку травня місяця позивачу стало відомо від чоловіка на ім'я ОСОБА_8 , що його мати є новим власником квартири. На підтвердження своїх слів позивачу було надано договір купівлі-продажу від 20.12.08 р. за участю сторін, що є відповідачами у справі, а саме продавця - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та покупця - ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочарова С.В. зареєстровано у реєстрі №4996 від 20 грудня 2008 року.

Позивачем зроблено висновок, що квартира продана особою, прізвище, ім’я та по-батькові якої співпадають з ПІБ позивача, окрім ідентифікаційного номеру, паспортних даних та місця реєстрації.

Відповідно до п.п. 61-62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від З березня 2004 р. N 20/5, при укладенні договору купівлі-продажу нотаріусу необхідно було надати оригінал свідоцтва про право власності на квартиру, який особа не могла надати, оскільки оригінал зберігається у позивача.

При укладенні договору купівлі-продажу позивачка вважає, що було надано підроблене свідоцтво про право власності від 22 квітня 2008 р. (бланк серія САВ №876906), а тому договір купівлі-продажу квартири вважає недійсним, в зв’язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом.

11.06.09 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Бочарова С.В., ТОВ „Агентство нерухомості „Велес і Ко” про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності.

Свої вимоги мотивує тим, що  позивач за зустрічним позовом з метою придбання у приватну власність квартири у грудні 2008 року звернувся до ТОВ «Агентство нерухомості «Велес і Ко» щодо надання йому інформації про об'єкти нерухомості, що продаються у м. Києві.

За результатами виконаної роботи Агентство нерухомості надало позивачу інформацію про квартиру № 240 (двісті сорок), що знаходиться в будинку під номером 22 (двадцять два) по вул. Саперно-Слобідській у місті Києві, що реалізувалася (була виставлена на продаж) ОСОБА_2.

Запропонована Агентством нерухомості квартира №240 відповідала вимогам позивача за зустрічним позовом, що ставилися ним до об'єкту нерухомості (квартири), яку він мав бажання набути у власність.

20 грудня 2008 року між ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір купівлі - продажу квартири № 240 (двісті сорок), що знаходиться в будинку під номером 22 (двадцять два) по вул. Саперно - Слобідській у місті Києві, посвідчений приватним нотаріусом Бочарова С.В..

Відповідно до п.1 договору купівлі - продажу продавець (ОСОБА_9.) продала, а покупець купив квартиру. Ціна договору квартири відповідно до умов договору становить 143000 грн.00 коп. (сто сорок три тисячі гривень). Утім, фактична вартість квартири становила 487500 грн. 00 коп. (чотириста вісімдесят сім тисяч п'ятсот гривень). Зазначена сумі і була сплачена ОСОБА_2.

На думку, позивача за зустрічним позовом, факт фактичної вартості квартири у розмірі 487500 грн. 00 коп. (чотириста вісімдесят сім тисяч п'ятсот гривень) та сплати зазначеної суми ОСОБА_8 підтверджується актом виконаних робіт від 20 грудня 2009 року.

Так, загальні правила укладення договору викладені у статті 638 ЦК України, відповідно до якої сторони повинні дотриматися належної форми та досягти згоди з усіх істотних умов, зокрема тих, які визначені такими за законом або необхідні для договорів даного виду.

Утім, чинним законодавством України визначено додаткові гарантії захисту інтересів, прав та свобод учасників договірних відносин. До таких гарантій відноситься нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Встановлення особи здійснюється за паспортом чи іншим документом, що його заміняє.

Відповідно до ст.36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882 нотаріус при вчиненні нотаріальної дії зобов'язаний роз'яснити сторонам зміст і значення поданих ними проектів правочинів і перевірити, чи відповідає зміст посвідчуваних правочинів вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Згідно з п. 61 Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності, зокрема свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухоме майно.

На думку, позивача за зустрічним позовом, всі вище зазначені дії нотаріусом при посвідчені правочину були здійснені.

Таким чином, вчинивши всі необхідні дії у спосіб та в порядку, визначені законом, нотаріус за згоди сторін переконавшись у їхньому намірі укласти договір та наявності всіх правовстановлюючих документів, що надавали право ОСОБА_2 відчужувати квартиру №220 посвідчив договір купівлі - продажу квартири.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом не був обізнаний та не володів будь-якою інформацією про неправомірність відчуження квартири, а відтак і не усвідомлював факту порушення своїми діями прав іншої особи.

Добросовісним вважається той набувач, який не знав і не мав знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати

Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом вважає, що вона, як добросовісний набувач набула право власності на квартиру у спосіб та в порядку встановленому чинним законодавством України.

Як наслідок, 25 грудня 2008 року договір купівлі - продажу квартири №220 був зареєстрований у київському міському Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві власності.

    Ухвалою від 15.12.2009 року  позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Бочарова С.В. про визнання права власності на квартиру, визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання недійсною і скасування реєстрації права власності  в частині ” поновлення права власності на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_9, яка зареєстрована та мешкає за адресою: 03150, АДРЕСА_3, має ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та щодо зобов’язання Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та а реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” скасувати (виключити) з реєстрової книги №551-71 під реєстровим №45430 від 25 грудня 2008 року запис про належність квартири  АДРЕСА_4 за ОСОБА_4, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_5, має ідентифікаційний номер НОМЕР_3”,  залишено без розгляду.

    В судовому засіданні позивачка та представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували та просили відмовити в задоволенні.

    Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в заяві на адресу суду від 12.06.2009 року пояснила, що позовні вимоги не визнає, оскільки ніколи не набувала права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 та не розпоряджалася на свій розсуд вказаною квартирою, ніколи не одержувала у КМ БТІ довідку-характеристику від 24.09.08р. за №1367829, не зверталася до даної установи з таким проханням та нікого не уповноважувала замовити та отримати вказану довідку-характеристику, нікому сторонньому не передавала свої документи: паспорт та довідку з ідентифікаційним кодом та інші, ні в копіях ні в оригіналах, 20 грудня 2008 року знаходилася в м. Одеса, договір купівлі продажу від 20.12.08р., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №4996, посвідчений нотаріусом Бочарова С.В., відповідачка ОСОБА_2 не підписувала, має інший почерк та транскрипцію підпису.

    Крім того, зазначила, що не знайома з позивачкою та відповідачкою ОСОБА_4 та приватним нотаріусом Бочарова С.В. , в приватній конторі останньої ніколи не була.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_2, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_7, ідентифікаційний код НОМЕР_1 особа, яка не є суб’єктом спірного матеріального право відношення і тому не має перед позивачем обов’язку, що з нього випливають.

    Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали, повністю підтримали зустрічну позовну заяву, посилаючись на те, що вчинивши всі необхідні дії у спосіб та в порядку, визначені законом, нотаріус за згоди сторін переконавшись у їхньому намірі укласти договір та наявності всіх правовстановлюючих документів, що надавали право ОСОБА_2 відчужувати квартиру №220 посвідчив договір купівлі - продажу квартири, а тому позивач за зустрічним позовом вважає, що вона, як добросовісний набувач набула право власності на квартиру у спосіб та в порядку встановленому чинним законодавством України.

    Відповідач приватний нотаріус Бочарова С.В. в судове засідання не з’явилася, надала суду письмові пояснення, в яких пояснила,  що нею, Бочарова С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу грудня  2008  року за  реєстровим  № 4996  було  посвідчено Договір  купівлі-продажу квартири, за адресою: АДРЕСА_7, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

При вчиненні нотаріальних дій нотаріус керувалася ЦКУ, Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією "Про порядок вчинення нотаріальної дії нотаріусами України.

При посвідченні договору купівлі-продажу нотаріусу були пред'явлені такі документи: свідоцтво про право власності, видане 22 квітня 2008 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 17 квітня 2008 року за № 700-С/КІ, та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 25 квітня 2008 року за реєстровим № 45430; довідка-характеристика, видана Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 24 вересня 2008 року за № 1367829; довідка   форма-3,   видана   12   грудня   2008   року,   вих.   №   582   ОСББ «Мій Дім» у Голосіївському районі м. Києва, з відміткою, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_7, власником якої є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ніхто не зареєстрований, паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера продавця та покупця.

Згідно ст. 43 Закону України "Про нотаріат" відповідач Бочарова С.В. встановила особу ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_4  виданий  Київським  РВ  ГУ МВС України в Одеській обл., 27 вересня 1997року)    та ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_5, виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 12 червня 2001 року), які звернулись за посвідченням договору купівлі-продажу за їхніми паспортами та записала паспортні дані в реєстр реєстрації вчинених нотаріальних дій.

Перед посвідченням договору купівлі-продажу нотаріус перевірила: по телефону 234-99-30 (Головне управління житлового забезпечення) дійсність Свідоцтва про право власності, де надали інформацію, що ними дійсно 22 квітня 2008 року видавалося Свідоцтво про право власності серії САВ № 876906, на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 17 квітня 2008 року за № 700-С/КІ на ім'я ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_7; по телефону 278-63-52 (Київське міське бюро технічної інвентаризації) дійсність довідки-характеристики, де надали інформацію, що ними дійсно 24 вересня 2008 року за № 1367829 видавалася довідка-характеристика на ім'я ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_7.

26 травня 2009 року згідно Постанови про проведення виїмки слідчим СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві було проведено виїмку оригіналу договору купівлі-продажу, що зберігався в справах.

    Третя особа за зустрічним позовом ТОВ „АН „Велес і Ко” в судове засідання свого представника не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини  неявки суду не відомо.

    Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків,  вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню,  а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, з наступних підстав.

Так, в даному судовому засіданні встановлено, що відповідно до інвестиційного договору на будівництво позивач набула право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальної площі 58.70 кв. м., що підтверджується свідоцтвом про право власності від 22 квітня 2008 р. (бланк серія САВ №876906), що видане на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 17 квітня 2008 року №700-С/КІ.

20.12.08 року укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочарова С.В. та  зареєстровано у реєстрі №4996 від 20 грудня 2008 року.

Відповідно до п.п. 61-62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, при укладенні договору купівлі-продажу нотаріусу необхідно було надати оригінал свідоцтва про право власності на квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі — продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Разом з тим, право власності позивача підтверджується свідоцтвом право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 22 квітня 2008 р. (бланк серія САВ №876906), що видане на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 17 квітня 2008 року №700-С/КІ, оригінал якого постійно зберігався у позивачки та нікому не надавався, а тому відповідач ОСОБА_2 мала та не могла мати правовстановлюючого документу на вищевказану квартиру.

Крім того, свідоцтво право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 22 квітня 2008 р. (бланк серія САВ №876906), що видане на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 17 квітня 2008 року №700-С/КІ, відрізняється від ксерокопії, що надана нотаріусом суду.

Отже, позивачка не підписувала договір купівлі-продажу квартиру від 20.12.08року, що підтверджується висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №280 від 10.06.2009 року, відповідно до якого, короткий рукописний напис та підпис в заяві від 20.12.2008 року виконані не ОСОБА_2, позивачкою, а іншою особою, та короткий рукописний напис та підпис в договорі купівлі-продажу від 20.12.2008 року, виконані ОСОБА_2, позивачкою, а іншою особою.

Також, судом встановлено, що при укладенні договору купівлі-продажу не дотримано вимог частин 1, 5 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а тому цей договір купівлі-продажу є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було викрадене у власника,  вибуло з володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

Так, як вбачається з матеріалів справи, за фактом шахрайського заволодіння квартирою порушено кримінальну справу №56-2269, що підтверджується постановою прокурора Печерського району м. Києва старшого радника юстиції Філатової Т.М. від 6 травня 2009 року.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних право чинів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід визнати недійсним реєстраційне посвідчення КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про належність квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, записаний у реєстрову книгу №551-71 за реєстровим №45430 від 25 грудня 2008 р., тим самим відновив у праві власності на квартиру позивача.

Разом з тим, судом не приймаються посилання відповідачки ОСОБА_4 як на підставу своїх заперечень с приводу того, що остання є добросовісним набувачем, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 (м. Київ; має ідентифікаційний номер НОМЕР_2) є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальної площі 58.70 кв. м беззаперечними доказами чого є: Інвестиційний договір на будівництво квартири на її ім'я; оригінал свідоцтва про право власності на квартиру від 22 квітня 2008 р. (бланк Серія САВ №876906), що видане на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 17 квітня 2008 року №700-С/КІ (в матеріалах справи є копія); а відповідачка  - ОСОБА_2 (м. Одеса)   має інший ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідачка ОСОБА_2 заперечує факт укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 20.12.08 р. за її участю як продавця, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочарова С.В., зареєстровано у реєстрі №4996 від 20 грудня 2008 року, що й не оспорювалось ОСОБА_4 в судовому засіданні.

Так, ОСОБА_4 зазначила, що вона з позивачкою ніяких угод не підписувала, а підписувала спірну угоду з іншою особою.

Таким чином, право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_4 без належних правових підстав, тобто має місце викрадення майна у ОСОБА_2 (м. Київ; має ідентифікаційний номер НОМЕР_2) шляхом виготовлення «підробних документів» та укладення договору купівлі - продажу, що є правовою підставою згідно до ч. 2 п. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України на витребування майна від ОСОБА_4

Крім того, спірний договір купівлі-продажу квартири від 20.12.08 р., як зазначає представник ОСОБА_4 у зустрічному позові укладено без погодження істотних умов щодо ціни: «Ціна договору квартири відповідно до умов договору становить 143000 грн. 00 коп. ... Утім, фактична вартість квартири становила 487500 грн. 00 коп. Зазначені сумі і була сплачена ОСОБА_8.» (абз. 7 стор. 2 зустрічного позову).

    Разом з тим, позивачкою в зустрічному позові та в судовому засіданні не доведено, що остання не знала чи не могла знати про наявність перешкод для вчинення правочину, в тому числі і те, що продавець не мав права відчужувати майно, що свідчить про недобросовісність набувача і є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову.

ОСОБА_4 з дня порушення кримінальної справи №56-2269, порушеної постановою прокурора Печерського району м. Києва старшого радника юстиції Філатової Т.М. 6 травня 2009 року до слідчого не з’являлась до слідчого, не цікавилась справою, тобто не намагалась допомогти слідству у встановленні істини в кримінальній справі, не надавала свої показання.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід визнати недійсним правочин купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 (мешкає: АДРЕСА_8 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочарова С.В., зареєстрованого у реєстрі №4996 від 20 грудня 2008 року, та визнати недійсним  реєстраційне посвідчення КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” про належність квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та скасувати запис реєстрової книги №551-71 за реєстровим №45430 від 25 грудня 2008 року.

Отже, вимоги відповідачки ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження в даному судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь позивачки слід стягнути судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    Керуючись постановою №9 Пленуму ВСУ від 6.11.2009 року, ст.ст. 203, 215, 216, 388, 656, 658 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 57, 58, 60, 88, 130, 174, 175, 195, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

    Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Бочарова С.В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання недійсною і скасування реєстрації права власності – задовольнити.

    Визнати недійсним правочин купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 (мешкає: АДРЕСА_8 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою Світланою Володимирівною, зареєстрованого у реєстрі №4996 від 20 грудня 2008 року.

    Визнати недійсним  реєстраційне посвідчення Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” про належність квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та скасувати запис реєстрової книги №551-71 за реєстровим №45430 від 25 грудня 2008 року.

    Стягнути з ОСОБА_2 (мешкає: АДРЕСА_8 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2,  яка зареєстрована та мешкає за адресою: 03150, АДРЕСА_3, має ідентифікаційний номер НОМЕР_2   судовий збір в розмірі 1 700 (одну тисячу сімсот) гривень.

    Стягнути з ОСОБА_2 (мешкає: АДРЕСА_8 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2,  яка зареєстрована та мешкає за адресою: 03150, АДРЕСА_3, має ідентифікаційний номер НОМЕР_2   витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у розмірі 250 (двісті п’ятдесят) гривень.

    ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_2,  ОСОБА_2,

треті особи: приватний нотаріус Бочаровою С.В., Товариство з обмеженою відповідальністю „Агентство нерухомості „Велес і Ко” про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності – відмовити.

      Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГОЛОВУЮЧИЙ                         Ю.Г.ІВАНЕНКО