Справа № 2-а-8520/09/2270/16

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 листопада 2009 року                                    м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:

головуючого – судді                                    Михайлова О.О.,

при секретарі                                              Слюсарчук О.С.,

за участю представників:

позивача                                  Олійник В.А.

         Карпенко І.М.

відповідача          Костенко М.В.

         Жеребецька М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення до приватного малого підприємства «Антей» про звернення стягнення на активи,-

В С Т А Н О В И В:

Ізяславська МДПІ  в особі Білогірського відділення звернулась з адміністративним позовом  до Хмельницького окружного адміністративного суду, в якому просить стягнути  з приватного малого підприємства «Антей» на її користь заборгованість в розмірі               19582 грн., шляхом звернення стягнення на активи. Позовні вимоги мотивовані тим, що  відповідач є платником податків та загальнообов’язкових платежів, проте свої зобов’язання, як платник податків не виконує.

Під час судового засідання представники позивача підтримали позовні вимоги, підтвердили зазначені в позовній заяві обставини.

Відповідач проти позову заперечив, пояснив, що при перевірці господарської одиниці МПП «Антей» працівн6иками податкових органів не перевірялись первинні документи, а саме накладні, книга доходів та витрат. Також штрафні санкції, передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не мають характеру податкового зобов’язання, тому у позивача не було законних підстав для визначення їх у позовній заяві як податкового зобов’язання, з поширенням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»

Вислухавши думку представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 статті 1 цього Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Статті 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" містять вичерпний перелік податків і зборів, які є обов'язковими для сплати їх платником. Зі змісту п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вбачається, що тільки штрафні санкції за порушення податкового законодавства прирівнюються до сплати податку.

У преамбулі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зазначено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Сфера дії Закону України від 21.12.2000р. № 2181-Ш не розповсюджується на правовідносини, які врегульовані Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому у податкової інспекції відсутні правові підстави щодо визначення їх у позовній заяві як податкового зобов'язання, з поширенням на них вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-Ш.

За таких умов суд вважає, що вимоги Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення не обґрунтовані, у зв'язку з чим  не підлягають задоволенню.

 Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 7 – 12, 17, 18, 70, 71, 86, 159 – 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення до приватного малого підприємства «Антей» відмовити у повному обсязі.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений 20 листопада 2009 року.

Суддя                                Михайлов О.О.