АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа №2- 539/11 Головуючий 1 інстанції Малихін О.О.

Провадження: № 22-ц/2090/ 855 / 2012 Доповідач Кукліна Н.О.

Категорія: стягнення боргу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

Суддів Черкасова В.В.

ОСОБА_1

При секретарі Каплоух Н Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу

по апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4

на заочне рішення Люботинського міського суду Харківської області від 5 грудня 2011 року

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2011 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу. В обгрунтування вказував, що 26 січня 2011 року з відповідачем укладено договір позики на суму 16 000 грн. , що підтверджується письмовою розпискою. У встановлений строк до 29 січня 2011 року позичальником грошова сума не була повернута. У лютому 2011 року позичальник ОСОБА_3 одержав 16000 грн., про що 1 березня 2011 року складена письмова розписка про повернення грошових коштів та у разі порушення строків повернення коштів відповідач зобов’язався повернути до 1 травня 2011 року суму у розмірі 32000 грн. Укладання між сторонами договору позики підтверджується письмовими розписками. Відповідач зобов’язання про повернення позичених коштів не виконує, тому просить на користь позивача стягти суми боргу в 16000 грн. та 32000 грн., а всього 48000 грн.

Заочним рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 5 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено часткове. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 16000 грн за договором позики від 26 січня 2011 року, судовий збір 160 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

В апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 ставиться питання про зміну рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову про стягнення на користь позивача 32 000 грн. за письмовою розпискою від 1 березня 2011 року, за змістом якої відповідач зобов’язався повернути вказану грошову суму до 1 травня 2011 року. У суду першої інстанції не було підстав визнавати таку розписку не належним доказом на підтвердження факту одержання відповідачем у борг такої суми та укладення договору позики. Зобов’язання повинні виконуватися належно. Не виконання відповідачем зобов’язання про повернення взятих у борг сум є підставою для їх стягнення у судовому порядку.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 П Й. та присуджуючи на підставі ст.. 1047 ЦК України до стягнення на його користь 16000 грн., суд першої інстанції виходив із доведеності одержання відповідачем ОСОБА_3 грошової суми на вказану суму у борг за договором позики на підставі письмової розписки від 26 січня 2011 року .

Відмовляючи у задоволення вимоги ОСОБА_2 про стягнення 32000 грн. на підставі письмової розписки від 1 березня 2011 року, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту одержання за цією розпискою відповідачем ОСОБА_3 від позивача грошової суми в 32000 грн. в борг та зобов’язання повернути саме позичені кошти.

Матеріали справи свідчать, що згідно до письмової розписки від 26 січня 2011 року ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_2 16000 грн., які зобов’язався повернути до 29 січня 2011 року. ( а.с.6)

1 березня 2011 року ОСОБА_3 склав письмову розписку , за змістом якої ОСОБА_3 одержав 16000 грн. з метою надання послуг, яких не надав, гроші використав на особисті потреби та зобов’язався повернути 16000 грн. до 1 квітня 2011 року. В разі не повернення грошової суми у визначений термін зобов’язався до 1 травня 2011 року віддати 32 000 грн.( а.с. 7)

Відповідно до ст.ст. 1046. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є реальним, укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Оцінюючи зміст розписки , суд першої інстанції дійшов висновку, що за своїм змістом письмова розписка від 1 березня 2011 року складена відповідачем у зв’язку із невиконанням зобов’язання про надання послуг на одержану суму в 16000 грн., і не посвідчує передання відповідачеві, як позичальнику, позикодавцем грошової суми у 16000 грн. та 32 000 грн., про стягнення якої пред’явлено вимогу, тому підстав для застосування наслідків не повернення позичених коштів , визначених положенням ст. 1046,10 47 ЦК України , немає .

Висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам, підтверджується змістом письмової розписки від 1 березня 2011 року, копія якої знаходиться на а.с.7, і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Представником позивача у судовому засіданні апеляційного суду також не заперечувалося, що в день складання розписки 1 березня 2011 року грошові кошти у борг не передавалися. Письмова розписка оформлена на повернення 16000 грн., раніше переданих відповідачеві для виконання замовлення позивача.

Проте з цих підстав позивачем вимога про стягнення грошових сум не пред’являлася.

При вирішенні спору та ухваленні рішення суд 1 інстанції виходив відповідно до ст.ст. 10,11,60. 212,213 ЦПК України із повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про задоволення позову про стягнення суми боргу на підставі письмової розписки від 1 березня 2011 року.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Люботинського міського суду Харківської області від 5 грудня 2011 року залишити

без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді