Справа № 2-491/09
РІШЕННЯ
Іменем України
30 листопада 2009 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Литвин Л.І.
при секретарі Ковряк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Яготинської міської ради, м. Яготин Київської області, вул. Незалежності –67, до ОСОБА_2, треті особи: відділ містобудування, архітектури та житлово – комунального господарства Яготинської РДА, м.Яготин Київської області, вул. Незалежності – 110, Державного закладу “Яготинська районна санітарно-епідеміологічна станція” МОЗ України, м. Яготин Київської області, вул. Незалежності – 69, відділення державного пожежного нагляду управління з питань наглядово- профілактичної діяльності ГУМНС України в Київській області, м. Яготин Київської області, провул. Переяславський – 9, про визнання права власності на самочинне будівництво та розподіл майна,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до Яготинського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, Яготинської міської ради, треті особи: відділ містобудування, архітектури та житлово – комунального господарства Яготинської РДА, Державного закладу “Яготинська районна санітарно-епідеміологічна станція” МОЗ України, відділення державного пожежного нагляду управління з питань наглядово- профілактичної діяльності ГУМНС України в Київській області, про визнання права власності на самочинне будівництво та розподіл майна, в котрій зазначено, що позивачка та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 травня 1979 року по 18 березня 1997 року, після чого шлюб було розірвано. Під час шлюбу ними був побудований будинок АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17 вересня 1985 року. Крім цього, біля вказаного будинку, під час спільного проживання однією сім’єю, а саме: у 1983 році вони без дозволу та відповідної проектно – технічної документації побудували гараж розміром 5,6 х 4,1 м кв., вбиральню, а також приміщення сараю з літньою кухнею та погребом, загальним розміром 4,30х8,5 кв.м. Рішенням Яготинського районного суду від 31 травня 2008 року належний сторонам будинок був розподілений в натурі, за кожним з них було визнано право власності на окрему квартиру, та в подальшому позивачка та відповідач провели необхідні для цього переобладнання. В той же час надвірні споруди поділені не були як такі, що збудовані самочинно, хоча в силу закону ці підсобні будівлі складають із будинком одне ціле. На теперішній час позивачка та відповідач ОСОБА_2 не можуть дійти згоди щодо розподілу вказаних надвірних споруд. Яготинська міська рада на звернення позивачки відмовила надати дозвіл на введення в експлуатацію надвірних будівель з тих мотивів, що вони збудовані самочинно. Згідно записів земельно – кадастрової книги земельна ділянка для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 Враховуючи вищевикладене, а також те, що на думку позивачки, приміщення гаража, вбиральні, літньої кухні з сараєм та погребом побудовані без істотних порушень будівельних норм та правил, остання просила визнати, що зазначені будівлі належать позивачці та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, визнати за позивачкою право власності на Ѕ частину самочинно побудованих споруд та виділити їй в натурі на праві власності літню кухню з погребом, а відповідачу гараж, вбиральню, частину сараю та туалет.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали вимоги позову, вточнивши, що приміщення сараю з літньою кухнею, погребом, туалет, гараж сторони побудували в період з 1985 по 1989 рік.
Представник Яготинської міської ради позов визнав.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник позов не визнали, мотивуючи це тим, що приміщення сараю з погребом, літньої кухні, вбиральні були збудовані у 1977 році, тобто до шлюбу сторін, а тому є особистою власністю ОСОБА_2 Окрім цього, вказані приміщення були побудовані згідно плану, без порушень, а на сарай є проект. Згідно цього проекту у 1989 році було надано дозвіл на проведення газопостачання. Приміщення гаража ОСОБА_2 побудував за власні кошти. Державний акт про право власності на земельну ділянку відсутній.
Представники третіх осіб в зал судового засідання будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи не з’явились, просили розглянути справу у їх відсутності, надавши суду письмові висновки про те, що під час будівництва спірних будівель істотних порушень протипожежних вимог, санітарних, епідемічних норм, державних будівельних норм не виявлено.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідка, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Так, з показів свідка ОСОБА_3, даних в судовому засіданні вбачається, що сторони під час шлюбу побудували спочатку будинок, потім сарай з літньою кухнею та погребом, гараж, причому гараж був побудований ними в останню чергу.
Рішенням Яготинського районного суду від 31 травня 2008 року було встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 1979 року по 1997 рік. Під час шлюбу розпочали будівництво будинку АДРЕСА_1, будівництво котрого закінчено у 1984 році, після чого вони почали там проживати. У 1985 році вказаний будинок прийнятий в експлуатацію. На даний час будинок поділений між сторонами та за ними визнано право власності на окремі квартири. В силу ст. 61 ЦПК України вказані обставини не підлягають доведенню.
З довідки Яготинської міської ради (а.с.116 № 2-52/08) видно, що згідно земельно – кадастрової книги за ОСОБА_2 на праві приватної власності обліковується земельна ділянка розміром 0,06 га по АДРЕСА_1.
З висновків відділу містобудування, архітектури та житлово – комунального господарства Яготинської РДА, Державного закладу “Яготинська районна санітарно-епідеміологічна станція” МОЗ України, відділення державного пожежного нагляду управління з питань наглядово- профілактичної діяльності ГУМНС України в Київській області, (а.с. 27-29,43) видно, що під час будівництва надвірних споруд біля будинку АДРЕСА_1 істотних порушень протипожежних вимог, санітарних, епідемічних норм, державних будівельних норм не виявлено.
З пункту 4 акту № 64 Державної прийомки в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 16 липня 1985 року (а. 14 інвентаризаційної справи) на зворотній стороні вписані надвірні будівлі – вбиральня, сарай та погріб, слова “сарай”, “погріб” вписані іншим кольором чорнил. Більше ніяких технічних даних про зазначення господарських споруд в матеріалах інвентаризаційної справи Яготинського БТІ № 17 /5632 не значиться. З даних акту зведення вартості споруд та будівель (а.2 інвент. справи) видно, що станом на 29 березня 1985 року працівниками БТІ серед побудованих будівель зазначені лише будинок та відмостки.
З висновку будівельно – технічної експертизи (а. 87 справи № 2-52/08) видно, що всі господарські будівлі по АДРЕСА_1 можна віднести до самочинного будівництва.
З плану забудови земельної ділянки по вул. Набережна – 60 (а.10 інвентар. справи) видно, що на земельній ділянці передбачено будівництво лише господарського сараю розміром 30 м.кв. (4,0 х 7,5), та вбиральні.
З матеріалів та висновку будівельно – технічної експертизи (а.с. 67-78) видно, що на даний час на земельній ділянці збудований сарай з літньою кухнею та погребом загальною площею 36,0 м.кв., гараж площею 22 кв.м, вбиральня. Дійсна вартість господарських споруд та будівель становить: гаражу 28253 грн., приміщення сараю площею 12,5 кв.м., - 31323 грн., приміщення літньої кухні площею 15,3 кв.м. – 38339 грн., приміщення погребу площею 13,1 кв.м.- 32826 грн., вбиральні – 5319 грн., які можливо поділити з врахуванням варіанту розподілу будинку, місця розташування їх на земельній ділянці відносно виділених сторонам квартир, за чотирма варіантами.
В силу ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить чоловіку та дружині на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч.1,2,5 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда. інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети. Або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 1979 року по 1997 рік. Під час шлюбу розпочали будівництво будинку АДРЕСА_1, будівництво котрого закінчено у 1984 році, після чого вони почали там проживати. У 1985 році вказаний будинок прийнятий в експлуатацію. На даний час будинок поділений між сторонами та за ними визнано право власності на окремі квартири, з врахуванням рівності їх часток. В період з 1985 року по 1989 рік сторонами також побудовані господарські споруди: сарай з літньою кухнею та погребом загальною площею 36, 0 м.кв., гараж площею 22 кв.м, вбиральня, які є самочинним будівництвом, тобто збудовані без належного дозволу, без проекту та є спільною сумісною власністю подружжя. Дійсна вартість господарських споруд та будівель становить: гаражу 28253 грн., приміщення сараю площею 12,5 кв.м. - 31323 грн., приміщення літньої кухні площею 15,3 кв.м. – 38339 грн., приміщення погребу площею 13,1 кв.м.- 32826 грн., вбиральні – 5319 грн., які за висновками будівельно – технічної експертизи можливо поділити з врахуванням варіанту розподілу будинку, місця розташування їх на земельній ділянці відносно виділених сторонам квартир, за чотирма варіантами.
Дійшовши такого висновку суд приймає до уваги наступне.
Так, доводи відповідача та його представника в тій частині, що приміщення сараю з літньою кухнею та погребом, вбиральні, гаража були побудовані до 1979 року, свого підтвердження не знайшли та спростовуються показами свідка ОСОБА_3, з котрих вбачається, що під час шлюбу сторонами спочатку був побудований будинок, а потім господарські споруди. Разом з тим, з акту введення будівлі в експлуатацію видно, що будівництво будинку закінчено у 1984 році. З пункту 4 акту № 64 Державної прийомки в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 16 липня 1985 року (а. 14 інвентаризаційної справи) на зворотній стороні вписані надвірні будівлі – вбиральня, сарай та погріб, причому, слова “сарай”, “погріб” вписані іншим кольором чорнил, в зв’язку з чим суд не може прийняти до уваги цей доказ в частині доповненого та ніким не завіреного тексту. Більш ніяких технічних даних про зазначення господарських споруд в матеріалах інвентаризаційної справи Яготинського БТІ № 17 /5632 не значиться. Будь – яких доказів стосовно зазначених відповідачем обставин щодо періоду будівництва надвірних будівель, зведення споруд за власні кошти, суду не надано.
Заперечення представника проти позову в тій частині, що будівництво приміщення сараю було передбачено планом забудови земельної ділянки та побудовано без відхилення від технічної документації спростовуються також наступними доказами.
З плану забудови земельної ділянки по вул. Набережна – 60 видно, що на земельній ділянці передбачено будівництво лише господарського сараю розміром 30 м.кв. (4,0 х 7,5) та вбиральні, а на даний час на земельній ділянці побудовано вбиральню, сарай із літньою кухнею, погребом та гараж. Причому площа забудови приміщення сараю з погребом та літньою кухнею більше, ніж передбачено планом на 6 кв. метрів. Проектної документації на сарай з погребом та літньою кухнею відсутній. Належного дозволу на будівництво такої споруди та гараж не надавалось.
Оскільки позивачка є співвласником будинку, цільове призначення земельної ділянки під час самочинного будівництва не змінено, а сторони користувались земельною ділянкою разом, суд вважає, що визнання права спільної сумісної власності на самочинно збудовані під час шлюбу споруди відповідає вимогам закону.
Обираючи третій варіант, запропонований експертом, для поділу самочинно збудованих споруд, суд приймає до уваги, що спільне майно подружжя в разі поділу виділяється їм у рівних частках, а вказаний варіант дозволяє виділити майно кожній із сторін в частках наближених до ідеальної долі. Крім цього, даний варіант дозволяє сторонам раціонально використовувати підсобні приміщення, не порушує інтереси кожного з них. Так, позивачка є жінкою та їй складніше побудувати новий погріб для зберігання продуктів харчування. Оскільки відповідач користується автомобілем, йому доцільно виділити гараж.
Керуючись ст.ст. 10,60, 61, 212, 209, 218 ЦПК України, ст.ст. 60, 70 СК України, ст. 376 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Яготинської міської ради, ОСОБА_2, треті особи: відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Яготинської РДА, Яготинська районна санітарно-епідеміологічна станція, відділення державного пожежного нагляду Яготинського РВГУ МНС України в Київській області про визнання права власності на самочинне будівництво та розподіл майна задовольнити.
Визнати, що самочинно побудовані приміщення гаража, приміщення сараю з літньою кухнею та погребом, вбиральню, які розташовані в м. Яготині по АДРЕСА_1 належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 52/100 частини самочинно побудованих погосподарських споруд та виділити їй в натурі приміщення літньої кухні площею 15,3 кв.м вартістю 38339 грн. та погребу площею 13,1 кв.м. вартістю 32826 грн., загальною вартістю 71 165 грн., що більше за її ідеальну частку на 3 135 грн.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 48/100 частини самочинно побудованих погосподарських споруд та виділити йому в натурі гараж вартістю 28 253 грн., приміщення сараю площею 12,5 кв.м. вартістю 31323 грн. та вбиральню- 5319 грн., загальною вартістю 64895 грн., що менше за його ідеальну частку на 3135 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 після взаємозарахування різниці вартості часток, що припадає на долю кожної сторони та суми витрат на проведення експертизи 475 (чотириста сімдесят п’ять) гривень, 60 (шістдесят) гривень- витрати по сплаті державного мита, 252 (двісті п’ятдесят дві) гривні за інформаційно-технічне забезпечення та 651 (шістсот п’ятдесят одну) гривню 65 коп. державного мита на користь держави.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Литвин Л.І.