Справа № 2-547/2009
Старобешівський районний суд Донецької області
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2009 року смт.Старобешево
Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого – судді Сазонової М.Г., при секретарі Гончаровій Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 що подана її представником за довіреністю ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа – Головне управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Старобешівського РВ ГУМВС України в Донецькій області, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за участі представників:
від позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
відповідача – ОСОБА_3
прокурора – Стеблевської В.М.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Старобешівського районного суду Донецької області через свого представника до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із позовом щодо визнання їх такими що втратили право користування житловим приміщенням посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірній квартирі не проживають з 1999 року та 2005 року, відповідно. Де вони фактично проживають їй невідомо.
Ухвалою Старобешівського районного суду до участі у справі в якості 3-ї особи було залучено Головне управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Старобешівського РВ ГУМВС України в Донецькій області.
У судовому засіданні суду першої інстанції представниця позивача позов підтримала, та просила суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими що втратили право користування житловим приміщенням посилаючись на наступне. Так представниця зазначила, що позивачка доводиться їм матір’ю та у теперішній час проживає у неї через незадовільний стан здоров’я, оскільки потребує стороннього догляду. Надалі зазначила, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірній квартирі не проживають з 1999 року та 2005 року, відповідно. Де вони фактично проживають їй невідоме.
Відповідачка ОСОБА_3, яка одночасно представляла інтереси відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що протягом останніх двох років працює у місті Донецьк де винаймає житло, ОСОБА_4 проживає у Хмельницькій області де створив родину. Що стосується того, що вони фактично не проживають у спірній квартирі, то зазначила, що вони не мали змоги там проживати, оскільки позивачка та представниця змінили замки, а раніше взагалі визнавали їх безвісті відсутніми задля приватизації квартири. Будь – якого житла яке б належало їм на праві власності у відповідачів нема.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, проте надав витребувані судом документи.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 одностайно зазначили що останнім часом відповідачів вони не бачили та вони фактично у спірній квартирі не проживають. Протягом 2007 року навідувалась ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Заслухавши показання сторін, свідків, вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ордеру №110 від 07.06.1968 ОСОБА_1 отримала ордер на з кімнатну квартиру в будинку №9 по вулиці Кірова в місті Комсомольське.
Відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є зареєстрованими у цій квартирі, що підтверджується довідками Комунального підприємства «Комсомольське міське домоуправління» та паспортного столу.
Відповідно до довідки Старобешівського БТІ встановлено, що реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру, яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності від 09.08.2007 року, виданого на підставі розпорядження органу приватизації виконавчого комітету Комсомольської міської ради №241 від 13.07.2007 року, анульовано на підставі рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 27.10.2008 року та Ухвали Апеляційного суду Донецької області від 06.02.2009 року.
Реєстрацію права власності за ОСОБА_2, яка належала їй на підставі договору дарування від 25.09.2007 року також анульовано на підставі зазначених вище рішень.
Відповідно до того ж рішення Старобешівського районного суду, яке залишені без змін Ухвалами Апеляційного суду Донецької області та Верховного суду України від 20.05.2009 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Отже, незважаючи на те, що Рішенням Старобешівського районного суду від 27.10.2008 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.02.2009 року позивачці вже було відмовлено у задоволенні її позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 вона повторно звернулась до Старобешівського районного суду 2 березня 2009 року із такими ж позовними вимогами, зазначивши, що відповідачі не розпочали й після поновлення їхніх прав там проживати, знову ж таки посилаючись на норми ст.ст. 71, 72 ЖК України. Проте, суд не закриває провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки змінились підстави звернення до суду.
У судовому засіданні відповідачка зазначила, що не мала ключів від спірної квартири, тому 18 серпня 2009 року відповідачі були змушені змінити замки, що не заперечувала й представниця позивача (а.с.51).
Відповідно до довідки Старобешівського РВ ГУМВС України за вказаним фактом відмовлено у порушенні кримінальної справи.
Враховуючи, що відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як встановлено у судовому засіданні на час повторного звернення до суду із аналогічним позовом – 2 березня 2009 року, відповідачі у цій квартирі не проживали, проте були поновлені у своїх правах лише після розгляду цієї справи у Апеляційному суді Донецької області, тобто – 06.02.2009 року, з якого й слід рахувати строк збереження житлового приміщення у розумінні ст.71 ЖК України, тому суд навіть не надає оцінки поважності причин не проживання у цій квартирі та відмовляє у позові.
При вирішенні питання щодо судових витрат між сторонами, суд керується положеннями статті 88 ЦПК України.
За таких умов, враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 33, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу, суд –
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: ________________________
Адреса і телефон Старобешівського районного суду Донецької області: 87200,смт.Старобешеве, вул.Поштова, 29, тел. (253)21001