Справа № 2-1834/2009

Старобешівський районний суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23 листопада  2009  року                                                                                                       смт.Старобешево      

       Старобешівський  районний суд  Донецької області  у складі: головуючої–судді Сазонової М.Г., при секретарі Гончаровій Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди

за участі:

позивача                                      ОСОБА_2

представника позивача              ОСОБА_5

відповідача                                  ОСОБА_3

представника відповідача          ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 18 березня 2008 року він передав у позику відповідачам, які є подружжям, грошові кошти в сумі 70000 гривень, на підтвердження чого кожен з них видав йому письмову розписку. Згідно даних розписок позика повинна була бути повернена йому відповідачами 18 грудня 2008 року.

    У подальшому, 18 жовтня 2008 року він передав у позику відповідачам грошові кошти ще на суму, що еквівалентна 28000 доларам США, на підтвердження чого кожен з них видав йому письмові розписки. Згідно даних розписок позика повинна була бути повернена йому відповідачами 18 червня 2009 року. Згідно офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на день подання позовної заяви, 100 доларів США дорівнюють 766,2200 гривням. Отже сума позики станом на час подання позову складає 214541,6 гривень.

    Проте в обумовлені строки грошові кошти йому повернуті не були, а натомість відповідачі почали ухилятись від зустрічей з ним та уникати виконання своїх обов’язків за договорами позики.

    При оформленні вищезазначених відносин позики вони виходили з того, що відповідачі є подружжям, гроші їм були необхідні на спільні потреби та відповідати вони мають солідарно. Саме тому кожен з них, у виданих йому розписках зазначив всю суму боргу по обом позикам, а не їх частини.

    Просить стягнути з відповідачів солідарно:

    1. борг за зобов’язаннями позики, який складається :

-   суму першої позики з урахуванням індексу інфляції 76020 гривень,

-   проценти за користування позикою в сумі 9333 гривні,

-   проценти за час прострочення строку повернення позики в сумі 1225 гривень,

-   суму другої позики – 214541,6 гривень,

-   проценти за користування цією позикою в сумі 19308,74 гривні,

-   проценти за час прострочення строку повернення позики в сумі 536,35 гривень,

            а всього на загальну суму 320964,69 гривень;

    2. моральну шкоду, спричинену невиконанням грошового зобов’язання в сумі 10000 гривень.

    3. судові витрати, зокрема, витрати на правову допомогу.

Позивач ОСОБА_7 та представник позивача адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що 18 березня 2008 року вони з дружиною ОСОБА_3 фактично позичили у ОСОБА_2 50000 гривень під 5% річних, сума у 70000 грн., що вказана у розписці, є загальною сумою позики з урахуванням річних відсотків. Розписки від 18 жовтня 2008 року вони писали під примусом з боку ОСОБА_2, фактично гроші не позичали.

Заслухавши сторони, дослідивши докази, надані сторонами, суд приходить до висновку про необхідність позовні вимоги задовольнити частково.

    Судом встановлено, що 18 березня 2008 року позивач ОСОБА_2 передав у позику відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_3, які є подружжям, грошові кошти в сумі 70000 гривень, на підтвердження чого кожен з відповідачів видав йому письмові розписки. Згідно даних розписок, які були надані суду, позика повинна була бути повернена позивачу 18 грудня 2008 року.

    У подальшому, 18 жовтня 2008 року позивач ОСОБА_2 передав у позику відповідачам грошові кошти ще на суму, що еквівалентна 28000 доларам США, на підтвердження чого кожен з них видав йому письмові розписки. Згідно даних розписок позика повинна була бути повернена позивачу 18 червня 2009 року.

    Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

    Згідно наданих суду офіційних даних Національного банку України щодо курсу гривні до долару, встановленого Національним банком України на день розгляду справи, 100 доларів США дорівнюють 799,03 гривень. Отже сума зобов’язання, що еквівалентна 28000 доларам США, на час ухвалення рішення складає 223728,40 гривень.

    Однак, відповідно до ст..11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно  до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позивачем заявлено вимогу про стягнення суми боргу, що еквівалентна 28000 доларів США, у розмірі 214541,60 грн., тому стягненню підлягаю саме ця сума.

    Будь-яких доказів виконання своїх зобов’язань з повернення позики відповідачами надано не було. Твердження відповідача щодо безтоварності другої позики жодними доказами не підтверджується.

    Аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку про те, що обов’язок повернення позики, взятий на себе відповідачами є їх солідарним обов’язком.

    Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

    Зміст правовідносин, що склались між позивачем та відповідачами, як свідчать видані позивачу розписки, характеризує обов’язок повернення позики, про який домовились сторони саме як солідарний їх обов’язок, оскільки кожен з відповідачів видав позивачу розписки на всю суму зобов’язання, а не на її частину.

    Сума позики, визначається судом з урахуванням індексації та з урахуванням положень, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97р «Рекомендації  відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Офіційний курс НБУ гривні до долару США станом на 18.10.2008 року ( найближчі данні існують за 17.10.2008 і діяли на 18.10.2008 року) встановлено  496,38 грн. за 100 доларів США, тому сума позики у гривні, що відповідає 28000 доларів США, становить 138986,40 грн.

Відомості щодо індексу інфляції за період від дати отримання позики до часу подання позову надані суду у вигляді офіційних даних Державного комітету статистики України.

Вимоги щодо індексації заборгованості за другою позикою позивачем були не заявлені, оскільки на час подачі позовної заяви термін прострочення складав один місяць і показники інфляції за липень оголошені не були. На теперішній час показник інфляції за липень 2009 року відомий та відповідно до таблиці індексів інфляції становить 99,9%.

    Враховуючі данні звідної таблиці індексів інфляції, заборгованість за розписками від 18.03.2008 року та від 18.12.2008 року, по яких відповідачі прострочили виконання грошового зобов’язання, з урахуванням індексу інфляції, складає:

             Перша позика:  70000 х 108,6%/100% =76020 гривень.

    Друга позика:  138986,40х99,9%/100%=138847,41 гривень

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

    Згідно ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

    Зважаючи що домовленістю між сторонами розмір процентів встановлений не був, тому, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів процентів за користування позиками на рівні, встановленому Цивільним кодексом України, а саме, на рівні облікової ставки Національного банку України та розраховує їх, з урахуванням положень ст.11 ЦПК України, наступним чином:  

                                  перша позика          16 місяців х (70000 грн. х 10%) / 12 =  9333 гривні;

                                  друга   позика           9 місяців х ( 138986,40 грн. х 12%) / 12 =  12508,78 гривень.

Отже загальна сума заборгованості по процентах за користування позикою складає 21841,78 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позивальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.    

Отже вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та також підлягають задоволенню. Сума процентів за користування позикою після прострочення виконання зобов’язання визначається, з урахуванням положень ст.11 ЦПК України, наступним чином:

                     перша позика   :              7 місяців х (70000 грн. х 3%) / 12 =     1225 гривень

                     друга   позика  :              1 місяць х (138986,40 грн. х 3%) / 12 =  347,47 гривень

Отже, загальна сума платежів по цим процентам складає 1572,47  гривень, а загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів складає 238281,66 гривень.

Водночас суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються коли право на її відшкодування безпосередньо передбачене нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Під час розгляду справи встановлено, що сторони перебували в договірних правовідносинах, зміст яких не передбачає відшкодування моральної шкоди, а отже вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд керується положеннями статей 84, 88 ЦПК України, Постанови Кабінету міністрів України №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», відповідно до якого, витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення  стягуються з іншої сторони в розмірі, що не перевищує суму, яка розраховується виходячи з того, що особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України», мінімальний розмір заробітної плати починаючи з 01.07.2009 року складає 630 гривен. Отже граничні витрати за один час роботи представника у зв’язку з наданням правової допомоги визначаються сумою 252 гривні.

Представником позивача – адвокатом ОСОБА_5 суду надані копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, договір з позивачем про надання юридичних послуг, п.3.1. якого визначена сума оплати 1000 гривень та акт прийняття наданих послуг, згідно якому, надання юридичних послуг здійснювалось загалом протягом 3 годин. Отже сума у 1000 гривень яку позивач просить стягнути на його користь в якості відшкодування витрат на правову допомогу є обґрунтованою, а відповідні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 84, 88, 208, 209, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 536, 543, 625, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 солідарно суму боргу за договорами позики від 18.03.2008 року та 18.10.2008 року в розмірі 238281,66 гривень.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 солідарно витрати на правову допомогу в сумі 1000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 солідарно  судовий збір на користь  держави у сумі 1700 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 120 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області   через Старобешівський  районний  суд  шляхом подачі заяви на апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду   подається протягом 20 днів після подачі вищевказаної заяви.

           Суддя :