У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2009 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: судді-доповідача Куштана Б.П.,
суддів: Власова С.О. та Фазикош Г.В.,
при секретарі Медяник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Свалявського районного центру зайнятості як робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у Свалявському районі на рішення Свалявського районного суду від 13 жовтня 2009 р. за позовом Свалявського районного центру зайнятості як робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у Свалявському районі до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_3, про стягнення грошових коштів, -
встановила:
у червні 2008 р. Свалявський районний центр зайнятості як робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у Свалявському районі (надалі – Свалявський РЦЗ) звернувся до суду з позовом, у якому на підставі ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» просив стягнути з ОСОБА_2 14827.17 грн. матеріального забезпечення на випадок безробіття, скасувати укладений між Свалявським РЦЗ і приватним підприємцем ОСОБА_3 договір № 071208011700001 від 21.01.08 р. про працевлаштування відповідача з наданням дотації та стягнути з останнього судові витрати.
На обґрунтування зазначав, що ОСОБА_2 незаконно одержав статус безробітного та вказані грошові кошти (11698.46 грн. допомоги по безробіттю і 3128.71 грн. заробітної плати, відшкодованої ОСОБА_3 за договором), оскільки під час перебування на обліку як безробітний був і залишається дотепер засновником приватного підприємства «М.І.С.»
Рішенням Свалявського районного суду від 13.10.09 р. у позові відмовлено.
Апелянт просить скасувати це рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог. Доводить про порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та неналежну оцінку доказів.
У письмових запереченнях ОСОБА_2 зазначає про безпідставність скарги. Указує, що доводи позивача спростовуються Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та записами в трудовій книжці.
Суд першої інстанції виходив з того, що засновницька діяльність не є підприємницькою діяльністю відповідно до законодавства, а вимога про скасування договору підлягає розгляду в господарському суді.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення – скасуванню із закриттям провадження у справі, з таких мотивів.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 17 КАС України встановлено, що на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, поширюється компетенція адміністративних судів.
Як видно з матеріалів справи, через повідомлення відповідачем державній службі зайнятості у своїй заяві про надання статусу безробітного завідомо неправдивих даних, на порушення законодавства про зайнятість населення, йому було надано статус безробітного та відповідно до ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» призначено виплату допомоги по безробіттю.
Справа № 22 - 2249/09 Номер рядка статистичного звіту: 57
Головуючий у першій інстанції: Вінер Е.А.
Доповідач: Куштан Б.П.
За наведених обставин позивач як орган державної влади звернувся до суду з метою реалізації наданих йому ст. 36 ч. 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» повноважень, якою передбачено, що сума виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, у справі виник спір за зверненням суб’єкта владних повноважень з приводу реалізації наданих йому законом функцій та у випадку, який встановлено законом, а тому позовна заява має розглядатися у передбаченому КАС України порядку.
До того ж, похідна вимога про скасування договору № 071208011700001 від 21.01.08 р., який укладений між Свалявським РЦЗ (юридичною особою) та ОСОБА_3 (суб’єктом підприємницької діяльності) взагалі підвідомча господарському суду.
Відповідно до вимог ст. 205 ч.1 п.1 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Наслідки закриття провадження у справі сторонам роз’яснено.
Керуючись ст.ст. 205 ч.1 п.1, 206, 307 ч.1 п.4, 310 ч.1, 313, 314 ч.1 п.3, 315, 317, 319 ЦПК України, -
ухвалила:
1. Апеляційну скаргу Свалявського районного центру зайнятості як робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у Свалявському районі задовольнити частково.
2. Рішення Свалявського районного суду від 13 жовтня 2009 р. скасувати, а провадження у справі закрити.
3. Роз’яснити позивачу, що розгляд таких справ віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: