Справа № 2а-2699/09

2009 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2009 року                                 м. Красноармійськ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

    у складі:     головуючого – судді Величко О.В.

            при секретарі  Житник С.М.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красноармійську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську  Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової допомоги дитині війни,

В С Т А Н О В И В :

    В листопаді 2009 р  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську  Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової допомоги як дитині війни, мотивуючи свої вимоги тим, що маючи статус «дитина війни», їй відповідачем, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинна була виплачуватися щомісячна соціальна грошова допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак у 2006-2008 роках така допомога не виплачувалася. Отже, вважає, що відповідач не виконав вимог зазначеного Закону, у зв’язку з чим просив суд поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом його порушених прав з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р.,  визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача нарахувати на його користь спірну допомогу за період з січня 2006 р. по грудень 2008 р.,

    В судове засідання позивач не з’явився, справу просив розглядати за його відсутності.

Представник відповідача також в судове засідання не з’явився, справу просив розглядати без його участі, що підтверджується заявою в матеріалах справи. Відповідач позовних вимог не визнав з підстав, викладених у поданих по суті позовних вимог запереченнях, зокрема вказавши, що в 2006 році ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не застосовувались, оскільки відповідно до ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» підвищення пенсії «дітям війни» запроваджувалось поетапно за результатами виконання бюджету в першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Такий порядок у 2006 році визначений не був, що виключало можливість збільшення пенсії «дітям війни». В 2007 році відповідно до ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» підвищення пенсії «дітям війни» мало здійснюватись у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з тим, дія статті 6 Закону була зупинена п.12 ст.71 вказаного Закону про бюджет. Стосовно 2008 року відповідач зазначив, що Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, що стосуються «дітей війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), а саме: до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  Таким чином, вважаючи вимоги позивача такими, що не ґрунтуються на законі, просив у позові відмовити, при цьому наполягав на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалася та виплачувалася щомісячно і позивачу її розмір був відомий.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 народилась у 1936 році і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 1 січня 2006 р. має статус «дитини війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення на а.с.6.,7 У зв’язку з цим згідно зі ст.6 цього Закону позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року вказаний пункт статті 77 виключено, статтю 110 викладено в новій редакції.

Так, відповідно до вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення у 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то відповідних пільг запроваджено не було, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача, які стосуються 2007 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено. Однак, ці положення рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-р/2007 визнані неконституційними.

Таким чином, право на отримання спірної допомоги у 2007 році позивач мав з 09 липня по 31 грудня у розмірі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в  порядку, що передбачений ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Частиною 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп. та 415 грн. 11 коп.

Отже, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн. (410,06 грн. х 30% /31х23 дні + 410,06 грн. х 2х30%+415,11 грн.х3х30%).

Втім, суд не може задовольнити вимоги позивача в цій частині з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлено законом. Частина 2 статті 99 цього Кодексу встановила, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивачем, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом в жовтні 2009 р., пропущений строк, передбачений ст. 99 КАС України, який позивач просив поновити, посилаючись на те, що про порушення своїх прав він дізнався із засобів масової інформації і про право на належні виплати спірної допомоги йому повідомлено не було.

Такі ствердження позивача суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до ст.57 Конституції України, всі закони та інші нормативно-правові акти, які стосуються прав та обов’язків громадян, доводяться до відома населення в порядку, встановленому законом. Тобто, вони обов’язково підлягають оприлюдненню. Причини пропуску строку звернення до суду, на які посилається позивач, не є поважними.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду, відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В своїх запереченнях відповідач наполягає на застосуванні такого строку.

Таким чином, у зв’язку з тим, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, а відповідач наполягає на застосуванні цього строку суд, відмовляє позивачу в задоволенні вимог в частині підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

При цьому суд звертає увагу на те, що у даному випадку, вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження, застосуванню не підлягають.

Основи соціального захисту дітей війни та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначено Законом України «про соціальний захист дітей війни», статтею 6 якого передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Стосовно вимог позивача про стягнення спірної допомоги за 2008 рік суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, зокрема за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Але оскільки позивач звернувся до суду з позовом 16.11.2009 року, то позовні вимоги підлягають задоволенню лише за період з 16.11.2008 року по 31.12.2008 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ, було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, нова реакція  статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» 22 травня 2008 року втратила чинність, внаслідок чого відновлена попередня редакція закону, відповідно до якої  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України були прийнята Постанова № 530 про «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня – 48,20 грн., з 1 жовтня – 49,80 грн.

З довідки відповідача вбачається, що підвищення до пенсії позивачу ним у 2008 році сплачувалося у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, враховуючи що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 16.11.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в сумі  149,40 грн. виходячи з наступних розрахунків: 498х30%/30х 15 – 498 х 10%/30х 15 + 498 х30% - 498  х 10% = 149,40 грн.

Таким чином, за заявлений період суд вважає за необхідне зобов»язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у сумі 149,40 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 10, 11, 86, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в  м. Красноармійську Донецької області з не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 16 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1   підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 16 листопада 2008 року до 31 грудня 2008 року   у   сумі 149,40 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги на постанову суду, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.

Суддя