Справа № 2а-23467/09/1270
Категорія № 3.32
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2009 року місто Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Шембелян В.С.,
при секретарі – Юсків С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?уганськвода” до урядового органу державного управління – Державна інспекція з енергозбереження в особі територіального управління по Луганській області про скасування постанови № 15-12/062-1 від 05.05.2009 року,-
ВСТАНОВИВ:
11 червня 2009 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ?уганськвода” звернулося до суду з позовом до урядового органу державного управління – Державна інспекція з енергозбереження в особі територіального управління по Луганській області про скасування постанови № 15-12/062-1 від 05.05.2009 року .
Позивач в обґрунтування позову вказав, що 30.04.2009 р. урядовим органом державного управління – Державною інспекцією з енергозбереження в особі Територіального управління по Луганській області (далі Відповідач) було проведено перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів (далі ПЕР) у ТОВ ?уганськвода” в особі Відокремленого підрозділу Антрацитівський департамент (далі Позивач) . За результатами перевірки було складено акт перевірки № 15-12/062 та припис 15-12/062 від 30.04.2009 року. На підставі зазначених документів винесено постанову № 15-12/062-1 від 05.05.2009 року про застосування економічних санкцій (підвищеної плати або енергетичного збору) за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів (надалі постанова № 15-12/062-1). Позивач вважає, що перевірка проведена поверхнево з порушенням чинного законодавства України про енергозбереження, згідно з яким складено акт перевірки № 15-12/062, припис 15-12/062 від 30.04.2009 року та постанову № 15-12/062-1 від 05.05.2009 р., якою ТОВ ?уганськвода” зобов’язано сплатити економічні санкції у розмірі 30390,82 грн.
З вказаною постановою позивач не згоден з наступних підстав.
Позивач не є власником майна переданого в концесію на підставі відповідного договору, умови якого по переобладнанню позивачем виконуються.
Вважає, що відповідачем при застосуванні санкцій не визначений вид нераціонального використання ПЕР.
Посилався на необґрунтоване застосування відповідачем Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності " (далі Закон № 877), оскільки згідно з ч. 4 ст. 2 цього закону, дія Закону № 877 не поширюється на відносини, що виникають під час ... використання державного та комунального майна.
Зазначив, що відповідачем необґрунтовано застосовані перезатверджена наказом НАЕР № 89 від 13.12.2006 р "Методика визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів", та "Методика визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно — каналізаційного господарства з питань енергозбереження", перезатверджена наказом НАЕР від 23.01.2008 року № 8 і впроваджена в практику наказом Держінспекції з енергозбереження від 25.01.2008 року № 7, які не зареєстровані в Міністерстві юстиції України та відповідно не розповсюджуються на позивача.
При цьому, відповідачем застосовано Наказ Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 року за № 19 "Про затвердження методики обчислення плати перетікання реактивної енергії" який застосовується тільки при обчисленні плати за перетікання реактивної енергії . Крім того, згідно з пунктом 3.8. зазначеної методики коефіцієнт 0,25 застосовується тільки у випадках, коли фактичний коефіцієнт потужності меньш наведеного значення соs ф. Тобто коефіцієнт потужності 0,25 не максимальне значення, що використовується при розрахунку перетікання реактивної енергії, як застосовує відповідач, а мінімальне, так як в п. 3.9. методики зазначений максимальний коефіцієнт 2,00, при цьому зазначений коефіцієнт застосовується тільки для розрахунку надбавки за недостатнє оснащення електромереж.
Таким чином, відхилення коефіцієнта потужності від величини нормативного (граничного) значення tg ф 1 до tg ф 2 на підприємстві позивача не має місця, у зв’язку з чим застосування санкцій порушує чинне законодавство.
Незважаючи на те, що ТОВ "Луганськвода" сплачує ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» за реактивну електроенергію, Відповідач нараховує поверх того санкцію на санкцію.
Позивач також посилається на порушення відповідачем передбаченого механізму прийняття рішення про застосування санкцій, оскільки санкції застосовані до збігу часу, встановленого у приписі для усунення недоліків.
16.07.2009 року позивач уточнив позовні вимоги, додатково зазначив про порушення відповідачем права позивача на оскарження акту перевірки, та безпідставність прийняття рішення за наслідками перевірки (40).
Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що під час перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів відокремленого підрозділу "Антрацитівський департамент" ТОВ "Луганськвода" встановлено факти безгосподарного використання паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів, тобто нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, що відповідно ст. 27 п. "є" Закону України "Про енергозбереження" від 1 липня 1994 року № 74/94 -ВР є порушенням законодавства про енергозбереження і тягне за собою передбачену законодавством відповідальність.
На підставі акту комплексної перевірки територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області прийнято постанову до ТОВ ?угансьвода” (юридична особа) № 15-12/062-1 від 05 травня 2009 року про сплату підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.
Всі матеріали комплексної перевірки в тому числі і Постанова про застосування підвищеної плати були складені у відповідності з ?одатками 1; 2; 3;" до «Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання.»
Позивач помилково вважає, що постанова про накладання підвищеної плати на ТОВ ?уганськвода" складена передчасно до закінчення терміну виконання припису із зазначеними строками виконання, що є необгрунтованим та безпідставним.
У відповідності з п.10 Порядку проведення перевірки ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, якщо неефективне використання ПЕР викликане недосконалістю технологічних процесів і для його усунення потрібні значні матеріальні і фінансові ресурси Інспекцією сумісно з підприємством визначаються обсяги і терміни виконання для його усунення. Перевірка виконання припису здійснюється після закінчення терміну їх дії.
Але як вказувалося раніше підставою для прийняття рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів є акт перевірки підприємства (п. 15 Порядку), а не дані перевірки виконання припису.
Таким чином, територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області на підставі зазначеного акта перевірки застосовано підвищену плату за нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів, згідно чинного законодавства.
Підставою для застосування санкцій стало виявлення комплексною перевіркою перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, що були викликані недодержанням технологічної дисципліни і не пов'язані з недосконалістю технологічних процесів і, тому інспекторами правомірно складено постанову про підвищену плату одразу після складання акта комплексної перевірки, що не залежить від результатів виконання припису.
Стверджував, що відповідачем не було порушено норми чинного законодавства та правомірно застосовано до позивача економічні заходи у вигляді підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, передбачені п. «е» ст.11 Закону України ?ро енергозбереження”.
Незважаючи на це, відповідач, яким допущено перевитрати ПЕР, дотепер не сплатив підвищену плату, що відповідно до пункту «ж» ст. 27 Закону України ?ро енергозбереження” є порушенням законодавства про енергозбереження.
Відповідач не може погодитись із висновками позивача про те, що недотримання нормативного значення коефіцієнта потужності викликане технологічною недосконалістю процесів виробництва, оскільки це є недодержанням технологічної дисципліни.
Стверджував , що на підприємстві зафіксовано факт незадовільного стану устаткування, що є ознакою недодержання технологічної дисципліни та підставою для застосування підвищеної плати.
Відповідач наполягав на застосуванні «Правила користування електричною енергією» затверджених Постановою НКРЕ від 22.08.2002 р. за № 928, в частині зобов’язання позивача підтримувати параметри якості електричної енергії у своїх мережах відповідно до параметрів, визначених державними стандартами.
Додатково зазначив, що розрахунок за перетоки реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами обчислюється згідно з розділом 3 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Мінпаливенерго України від 17.01.2002 № 19, зареєстрованої в Мін’юсті України від 01.02.2002 року за № 93/6381, де нормативне значення коефіцієнта потужності підприємства повинно становить tgц 0,25. Відповідно до п.1.1. абз.З зменшення втрат активної електроенергії, зумовлених перетіканням реактивних потужностей є реальною експлуатаційною технологією енергозбереження в електричних мережах.
Ідеальне значення коєфіціенту = 1,00, оскільки автоматика компенсуючих установок працює з незначною інерційністю, добитися ідеального значення коефіцієнта потужності практично неможливо. Тому граничний коефіцієнт потужності в п.3.8. Методика № 19 = 0,25. Надбавка починає діяти, якщо фактичний коефіцієнт потужності менший наведеного значення – соsцг = 0,97 (tgцг = 0,25). Якщо починає діяти надбавка до П2, це означає, що підприємство не дотримується значення граничного коефіцієнта потужності соsцг = 0,97 (tgцг = 0,25), що призводить до перетікання реактивної електричної енергії та спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії та погіршення показників якості електричної енергії.
Перетоки реактивної електроенергії спричиняють значні перевитрати активної електроенергії в мережах, що вкрай негативно впливає, як на технологічні витрати електроенергії енергосистеми України (сприяє їх росту), так і на якість електроенергії.
Стверджував, що підвищена плата за перевитрати активної електроенергії, причинені низьким рівнем компенсації перетоків реактивної електроенергії, ніякого відношення до плати за спожиту реактивну електроенергію не має.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про енергозбереження», постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.1993 №699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві» та «Порядку здійснення державного контролю за ефективним раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів», затвердженого постановою КМУ від 22.10.2008 №935, до підприємств, застосовується Постанова про сплату підвищеної плати за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного їх використання (а.с.29-31).
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, стверджував, що під час перевірки не було встановлено перевитрат норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, відповідно відсутні підстави для застосування фінансових санкцій до позивача.
Відповідач позов не визнав, до даних зазначених в запереченні додатково пояснив, що достеменно причини перевитрат ПЕР встановити не можливо, але безперечно перевитрати пов’язані із порушенням технологічної дисципліни та перевищенням поточних індивідуальних нормативів використання питної води, відхилення коефіцієнту потужності системи електропостачання від величини нормативного значення. Причини відсутності в Постанові № 15-12/062-1 , посилання на конкретну норму закону, на підставі якої були застосовані санкції пояснити не зміг.
Судом були застосовані заходи по витребуванню у сторін додаткових доказів.
Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наявних доказів.
Вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Позивач зареєстрований в якості юридичної особи, суб’єкта господарської діяльності (а.с.8-10).
У відповідності до ст. 9 Закону України ” Про енергозбереження ” ( № 74/94 -ВР ), основою для здійснення управління у сфері енергозбереження, є зокрема, здійснення функцій по контролю у відповідній сфері.
Державна інспекція з енергозбереження, є органом державного управління у цій сфері, що закріплено у п.1 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.00 № 1039 (далі положення 1039).
Розділом ІІ Концепції Адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 № 810/98 передбачено, що Кабінет Міністрів України, як уряд, очолює систему органів виконавчої влади, спрямовує і координує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади. Органи виконавчої влади, підвідомчі Кабінету Міністрів, згідно цієї ж Концепції, поділяються на такі групи: І група – центральні органи виконавчої влади, ІІ група – урядові установи і організації, ІІІ група – установи і організації при Кабінеті Міністрів України. Крім того, Концепцією визначено, що урядові установи і організації - це новий вид органів виконавчої влади, який згідно з цією Концепцією не відноситься до групи ЦОВВ. Згідно Положення № 1039 позивач є урядовим органом державного управління, що діє у складі Держкоменергозбереження і йому підпорядковується.
Статтею 26 розділу V Закону № 74/94 -ВР передбачено, що державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України. Державному контролю підлягає енергетичне господарство, що включає всі підприємства і установи з отримання, переробки, перетворення, транспортування, зберігання, обліку та використання паливно-енергетичних ресурсів, що розміщені на території України.
Правові та організаційні заходи, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контрою), їх посадових осіб під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 877).
Механізм проведення Державною інспекцією з енергозбереження перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та усунення фактів їх неефективного використання на підприємствах, в установах та організаціях встановлений відповідним Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, що затверджений наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.00 № 64, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.00 за № 653/4874 (далі –Порядок № 64).
З зазначеного вбачається, що проведення перевірки на підставі Порядку № 64 та ПКМУ № 1039 не повинно суперечити вимогам Закону 877.
Судом встановлено, що 30.04.2009 року відповідачем було проведено комплексну перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів структурним підрозділом позивача (а.с.18-31).
Сторонами не оспорюється правомірність проведення перевірки.
За наслідками перевірки було складено акт № 15-12/062 від 30.04.2009 року. Відповідно до вказаного акту перевірки №15-12/062 відповідачем було встановлено факт нераціонального (неефективного) використання електричної енергії, а саме:
- відхилення коефіцієнта потужності системи електропостачання від величини нормативного (граничного) значення tg ц = 0,25.
Разом нераціональне використання електроенергії склало 25763,67 кВтг/рік (1,25 % від загального споживання) на суму 15195,41 гривень.
Як вбачається з акту перевірки, і чого не заперечують сторони, факти нераціонального використання електроенергії та розрахунок кількості перевитрат електроенергії та її вартості було встановлено відповідачем на підставі даних про фактичні витрати електроенергії їх відокремленим підрозділом позивача та інших документів, що надані позивачем відповідачу під час перевірки. Під час вказаних розрахунків відповідачем використовувалися формули Методики визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів (перезатверджена Наказом НАЕР від 13.12.2006 року №89) та Методики визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження (перезатверджена Наказом НАЕР від 23.01.2008 року №8 і впроваджена в практику Наказом Держінспекції з енергозбереження 25.01.2008 року №7).
Детально порядок складання акту та його зміст визначені п.6 ст. 7 Законом України № 877. Відповідно до п.6 ст. 7 Закону України № 877 посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Відповідно до п. 12 Порядку № 64 за результатами перевірки інспектор складає акт. Акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.
Таким чином, акт перевірки повинен відповідати вимогам п.6 ст. 7 Закону України № 877 та Додатку № 1 до Порядку № 64.
Відповідно до Закону України № 74/94 -ВР паливно-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві (далі ПЕР).
Предметом даного спору є наявність або відсутність перевитрат позивачем певних ПЕР та правомірність нарахування відповідачем санкцій.
В порушення вимог п.6 ст. 7 закону України № 877, п. 12 Порядку № 64, Додатку № 1, в акті № 15-12/062-1 відсутній детальний опис виявленого порушення.
З акту перевірки вбачається, що розрахунок втрат електричної енергії був складений за формулами передбаченими Методиками № 7, 8, перезатвердженими наказами НАЕР № 8 від 23.01.2008 року та № 7, від 25.01.2008 року, які не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади від 28 грудня 1992 р. № 731, міністерствам та іншим органам виконавчої влади приписано не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому порядку.
Згідно п. 2.1 ."Порядку проведення державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25.11.2002 № 102/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2002 р. За № 915/7203, на державну реєстрацію подаються акти, що містять правові норми (правила поведінки), розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
З урахуванням викладеного суд погоджується з твердженням позивача про застосування відповідачем під час розрахунку санкцій нормативних документів, які не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому порядку, а тому не підлягають виконанню та застосуванню.
Відповідно до п. 4 Положення № 1039, відповідач має право застосовувати до підприємств економічні санкції за умови виявлення фактів неефективного (марнотратного) використання ресурсів.
Пунктом 15 Порядку № 64 передбачено право відповідача, на підставі акту перевірки підприємства, прийняти рішення у формі постанови про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів відповідно до законодавства України.
З системного аналізу зазначених нормативних документів вбачається, що постанова про застосування економічних санкцій приймається на підставі акту перевірки та повинна містити посилання на норми закону, що порушені позивачем.
05.05.2009 року, відповідачем, з посиланням на Закон України № 74/94 -ВР , винесено постанову № 15-12/062-1 про застосування до позивача за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок перевищення поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води та відхилення граничного коефіцієнту потужності системи електропостачання (а.с. 29-31).
З аналізу акту перевірки № 15-12/062 та постанови № 15-12/062-1 вбачається розбіжність даних зазначених в постанові та акті визначенням Методики № 19, оскільки остання передбачає не відхилення коефіцієнту перевищення або заниження.
Зазначена невідповідність має суттєве значення з урахуванням обставин по справі та вимог нормативних актів.
Пунктами «е», «є», ст. 11 Закону України № 74/94 -ВР передбачені економічні заходи для забезпечення енергозбереження у вигляді:
е) введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами;
є) застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.
Статтею 17 Закону №74\94 передбачені економічні санкції за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів.
В акті перевірки відсутні данні про марнотратство ПЕР.
Як вбачається з постанови № 15-12/062-1, відповідачем не визначено, відповідно до порушень якого пункту ст.11 Законом України ?ро енергозбереження" була прийнята оскаржена постанова, у зв’язку з чим, відсутні данні, за які конкретні порушення відповідач застосував економічні заходи.
Відповідно до Закону України № 74/94-ВР "нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів" - це прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії.
Зазначеним законом встановлено, що "марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів" - це систематичне, без виробничої потреби, не зумовлене вимогами технічної безпеки недовантаження або використання на холостому ходу електродвигунів, електропечей та іншого електро- і теплоустаткування; систематична втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів, теплоізоляції трубопроводів, печей і тепловикористовуючого устаткування; недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд та інженерних об'єктів, яке призводить до зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів).
Як вбачається з Постанови № 15-12/062-1 та пояснень представника відповідача до позивача застосовані економічні санкції у вигляді саме підвищеної плати за перевитрати ПЕР, без конкретного зазначення в постанові виду економічної санкції, що застосовується та причини перевитрат.
Відповідно до п.8 Порядку № 64 перевіркою визначаються обсяги нераціонального використання енергоресурсів, до яких належать: прямі втрати ПЕР, спричинені безгосподарною діяльністю працівників; марнотратне споживання ПЕР, викликане їх перевитратами внаслідок недотримання вимог до діючих технологій та обладнання, систем енерго та теплопостачання, а також огороджувальних конструкцій споруд в опалювальний сезон, визначених режимними та технологічними картами, проектною документацією, паспортами на діюче обладнання, у тому числі систематичне використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого обладнання, що працює з використанням енергоресурсів: споживання ПЕР понад показники питомих витрат, визначених системою державних стандартів, а до введення їх у дію - міжгалузевими, галузевими, регіональними та загальнозаводськими нормами питомих витрат енергоресурсів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відхилення коефіцієнта потужності системи електропостачання від величини нормативного (граничного) значення tg ц = 0,25 не є тотожним марнотратному споживанню ПЕР.
Положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 02.09.1993 року передбачені заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів (далі постанова № 699). Відповідно до пункту 2 Додатку до Постанови № 699 за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного його використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження, сплачується підвищена плата. Якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картками, відсутність тепло утилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження. Якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані технологічною недосконалістю процесів і на виконання робіт потрібні значні матеріальні і фінансові ресурси, то за погодженням із споживачем встановлюється термін для їх виконання. У разі невиконання робіт у зазначений термін споживач надалі до їх завершення сплачує за перевитрачений обсяг газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в подвійному розмірі встановленої на них ціни.
З огляду на вимоги п.6 ст. 7 Закону України № 877, пунктів 12-15 Порядку № 64, ч.4 ст. 70 КАС України, акт перевірки повинен містити данні про виявлені порушення, та під час розгляду справи судом його має бути оцінено як доказ наявності або відсутності порушень.
Згідно ст.218 ГК України, підставою господарсько–правової відповідальності учасника господарських відносин є здійснення ним правопорушення в сфері господарювання. Однак, наявні докази, зокрема акт перевірки, не містить даних про здійснення позивачем правопорушення щодо нераціонального використання паливо – енергетичних ресурсів та вимог Закону України “Про енергозбереження” внаслідок порушення технологічної дисципліни.
Враховуючи те, що акт перевірки № 15-12/062 , не містить даних про конкретне порушення позивачем вимог преамбули та статей 11, 17 Закону України № 74/94 -ВР , приймаючи до уваги невідповідність постанови № 15-12/062-1 та акту перевірки зазначеним нормативним актам, відсутність в діях позивача порушень вимог нормативних актів, які привели до фактичних перевитрат електроенергії, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність дій відповідача при прийнятті рішення щодо застосування підвищеної плати за перевитрати ПЕР.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 64, у разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством.
За наслідками перевірки від 30.04.2009 року, відповідачем складено припис № 15-12 /062 від 30.04.2009 року, який сторонами не оспорюється, відповідно суд не розглядає провамірність його прийняття.
Суд критично оцінює твердження позивача про необхідність нарахування підвищеної плати лише після перевірки виконання припису, оскільки відповідно до вимог Порядку № 64, за наявності порушень, плата нараховується безпосередньо після проведення перевірки.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання про судові витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 17, 87, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в повному обсязі.
Скасувати постанову Урядового органу державного управління - Державної інспекції з енергозбереження в особі Територіального управління по Луганській області № 15/12/062-1 від 05.05.09р. про застосування економічних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в розмірі 30390 (тридцять тисяч триста дев’яносто гривень) 82 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2009року
Суддя В.С. Шембелян