Справа №22-2903/2009 Рішення постановлено під
Категорія 57 головуванням
судді Стадника І.М.
Доповідач: Сопрун В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2009 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Сопруна В.В.,
суддів: Матківської М.В., Медяного В.М.,
при секретарі: Кирилюк Л.М.,
за участю сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2 їхніх представників ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника служби в справах дітей Вінницької районної державної адміністрації Багрій Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Служби в справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, Відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації про відібрання дитини від інших осіб, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, примусове повернення дитини з-за кордону, тимчасове вилучення паспорта громадянина України та проїзного документу дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з матір’ю, -
за апеляційної скаргою ОСОБА_7 на рішення Вінницького районного суду від 06 жовтня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду до ОСОБА_4, треті особи: Служби в справах дітей, Відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації про відібрання дитини – ОСОБА_8 від інших осіб, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, примусове повернення дитини із-за кордону на батьківщину та тимчасове вилучення паспорта громадянки України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини. В свою чергу ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_8 разом із нею в Республіці Італія, а також надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон на постійне проживання з матір’ю без згоди батька.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2009 року позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом відібрання її від матері ОСОБА_4 та повернути її батькові ОСОБА_1, з яким вона проживала.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з матір’ю – відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалити у справі нове рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та про повну відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
При цьому вказується, що суд неповно та необґрунтовано встановив обставини, що мають значення для справи внаслідок неправильної оцінки та дослідження доказів по справі, а тому рішення є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції приймаючи рішення по справі виходив з того, що ОСОБА_4 будучи матір’ю малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, самостійно, з порушенням встановленого законом порядку та без згоди батька, рішення органу опіки та піклування чи суду, змінила місце проживання дитини та при цьому вивезла її за кордон України.
Посилання представника відповідача на неправомірність і безпідставність такого висновку спростовується дослідженими в суді першої інстанції показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_4 забираючи дитину до себе в Італію на канікули, обіцяла її повернути до початку навчального року та отримала згоду батька – позивача ОСОБА_1 на тимчасовий, в серпні-жовтні 2008 року виїзд дитини до Італії. Дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон на постійне проживання ОСОБА_4 не надавав, вона продовжує бути зареєстрованою в смт. Стрижавці та є ученицею Стрижавської школи.
Суд першої інстанції правильно взяв до уваги висновок органу опіки та піклування – комісії з питань захисту прав дитини Вінницької районної державної адміністрації про те, що за місцем проживання батька ОСОБА_8 - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) створено необхідні матеріально-побутові умови для забезпечення права на належне виховання, всебічно та різносторонньо розвиватися. Зазначений висновок органом опіки і піклування зроблений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини у батька, а також на підставі інших документів, які стосуються справи та підтриманий в судовому засіданні його представником.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги довідку Віце-консула Генерального консульства України в Неаполі про те, що нею як посадовою особою, була проведена бесіда з ОСОБА_8, що тимчасово перебуває на території Італії, та яка під час цієї бесіди висловила своє бажання перебувати та проживати разом із мамою.
При цьому суд правильно послався на те, що в даному документі не зазначені мотиви, з яких малолітня ОСОБА_8 виявила бажання перебувати та проживати разом із мамою, а інші особи, які беруть участь у справі, і суд, позбавлені можливості з’ясувати і перевірити відповідність висловленої в ньому волі дитини її внутрішньому волевиявленню.
Вирішуючи справу суд правильно виходив з вимог ч. 1 ст. 151, ст. 153, ч. 1-3 ст. 157, ч. 1-2 ст. 160, 257 СК України, а також застосував ст. 162 СК України.
Решта доводів апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_7 – відхилити.
Рішення Вінницького районного суду від 06 жовтня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: