Справа № 22-ц-1894/2011

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О.Я.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді           Соколовського В.М.,

суддів:           Беркій О.Ю., Шишка А.І.,

секретаря Довжинської Н.Б.,

з участю: апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, позивачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,           

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 16 грудня 2010 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання спільної дитини, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, оскільки, в добровільному порядку відповідач не бажає надавати кошти на утримання дитини.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 16 грудня 2010 року позов задоволено частково. Вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн. щомісячно ________________________________________________________________________________

до досягнення дітиною повноліття. Стягнення аліментів вирішено розпочати з 10.09.2010 року. Також стягнуто з відповідача на користь позивачки 500 грн. судових витрат, а в користь держави 72 грн. державного мита і 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вказуючи на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального права, постановленого без належної оцінки доказів та обставин справи, тому є таким, що підлягає скасуванню. Зокрема, вважає, що судом не враховано того, що відповідно до ч.1 ст.184 СК України підставою для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є наявність мінливого доходу платника аліментів, отримання ним частини доходу в натурі. Про те доказів отримання ним нерегулярних, мінливих доходів не здобуто, а наявність реєстрації за ним підприємницької діяльності, рахує апелянт, не доводить такого факту. Крім того, на час розгляду справи у суді його підприємницька діяльність перебувала в стані припинення, що підтверджується витягом з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.11.2010 року. Також рахує, що не доводить факту отримання нерегулярних доходів факт його реєстрації як засновника Приватного підприємства «Вісла», оскільки, по закону майно юридичної особи відділене від майна засновників, а він не являється єдиним засновником підприємства, іншим засновником є ОСОБА_7. Вважає, що судом не дано належної оцінки тим доказам, які свідчать про його стабільні доходи у вигляді заробітної плати як директора підприємства та отримання ним щомісячної пенсії по інвалідності. Не врахував суд і того, що він являється інвалідом та потребує сам додаткових витрат на підтримання належного стану здоров’я, а призначивши аліменти в твердій грошовій сумі суд покладе на нього грошові зобов’язання, котрі він не зможе виконувати в майбутньому із-за погіршення економічної ситуації в державі, падіння доходів населення, в тому числі і його доходів. Тому просив змінити оскаржуване рішення та призначити стягнення розміру аліментів на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_6 у частці від його середньомісячного доходу.

Апелянт ОСОБА_2 і його представник ОСОБА_3 підтримали вимоги апеляційної скарги з вище наведених мотивів та просили її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 вимоги скарги не визнали, вважають її безпідставною, а рішення законним і обґрунтованим, яке просили залишити в силі, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 і доводи його представника ОСОБА_3, заперечення на скаргу позивачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с.7).

Неповнолітній ОСОБА_8 проживає разом із матір’ю та знаходиться на її утриманні, що слідує із довідки комунального підприємства «Надвірнянський житловик» за № 2923 від 06.09.2010 року (а.с.8), а те, що сторони не проживають однією сім’єю більше шести місяців, позивачка не працює і відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина, вбачається із акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, який складено депутатом Надвірнянської міської ради (а.с.9-10).

Також із матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець і є платником єдиного податку як суб’єкт малого підприємництва (а.с.12-13), він також є власником та засновником приватної фірми «Вісла» і отримує доходи від оренди майна фірми – нежитлових приміщень (а.с.91-100). Згідно поданих звітів директором приватної фірми «Вісла» ОСОБА_2, ним не проводилися витрати на оплату праці (а.с.48-62).

Статтею 180 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов”язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і ( або ) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 184, ч. 1 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Враховуючи наведені вище обставини, а також матеріальне становище дитини та платника аліментів, який отримує мінливі, нерегулярні доходи, про те спроможний надавати дитині матеріальну допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково та правильно стягнув з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн. щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 до досягнення ним повноліття.

Твердження апелянта про те, що судом при постановленні рішення не враховано всіх обставин по справі, не взято до уваги його матеріального становища, що він має стабільний дохід, оскільки, отримує зарплату як директор приватної фірми «Вісла» і пенсію по інвалідності, тому аліменти з нього слід стягувати у частці від його доходу, а не в твердій грошовій сумі, - є безпідставними, заперечуються матеріалами справи та не можуть бути взяті до уваги колегією cуддів.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи і дано їм вірну юридичну оцінку з дотриманням норм як матеріального, так і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості постановленого судом рішення, підстав для скасування якого колегія cуддів не вбачає.

          На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 16 грудня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.