Справа № 22ц-9830/09 Головуючий у 1 інстанції Демидова В.К.
Категорія 54 Доповідач Соломаха Л.І.
______________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Рибалко Л.І.
суддів Соломахи Л.І., Олєйникової Л.С.
при секретарі Артамоновій С.О.
за участю:
представника позивача Аврамової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди з апеляційною скаргою позивача – Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 19 жовтня 2009 року , -
В С Т А Н О В И В:
08 липня 2009 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ЗАТ КБ «ПриватБанк» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди .
Зазначало, що ОСОБА_2 перебував з ним у трудових відносинах. 07 липня 2008 року при загрузці банкомату № CADO 6268 в м. Шахтарську Донецької області інкасатором ОСОБА_2 при введенні в модуль управління банкоматом інформації про номінали та кількість купюр у встановлених касетах замість касети з грошима номіналом по 200 грн. була введена касета з номіналом по 100 грн., внаслідок чого в період з 07 по 09 липня 2008 року виникла недостача в розмірі 1 800 грн.
Просив стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству,1 800 грн. (а.с. 3-4).
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 19 жовтня 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову відмовлено (а.с. 47-49).
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що висновок суду про недоведеність позову суперечить обставинам справи. Вина відповідача в заподіянні шкоди підтверджується його письмовим поясненням щодо помилки при загрузці банкомату. Доводи відповідача про те, що це пояснення він написав під тиском не заслуговують на увагу, оскільки відповідач з цього приводу до правоохоронних органів не звертався та в судовому засіданні не пояснив хто конкретно та яким чином на нього тиснув (а.с. 53-54).
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Аврамової О.О., яка діє на підставі довіреності юридичної особи, доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що відповідач з 01 квітня 2008 року на підставі трудового договору № 1695 від 01 квітня 2008 року працював інкасатором ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 5-6) .
01 квітня 2008 року з відповідачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 7).
Згідно висновків службового розслідування внаслідок неправильної загрузки банкомату CADO 6268 07 липня 2008 року виявлено 49 клієнтів, які отримали зайві кошти на суму 35 100 грн. Проведено списання з карт клієнтів зайво отриманих коштів, крім двох карт клієнтів, в зв’язку з чим виникла недостача в розмірі 1 800 грн. (а.с. 31-34).
Відмовляючи ЗАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували вину відповідача у заподіянні шкоди, та факт недостачі коштів на суму 1 800 грн. Касети для загрузки банкомату отримував інкасатор ОСОБА_3, а не ОСОБА_2 Прибутково-видатковий ордер № 198 для поповнення банкомату виданий також на ім’я ОСОБА_3, маршрутний лист з зазначенням адреси та місцезнаходження банкомату для інкасатора ОСОБА_2 не виписувався. В журналі підпису про те, що касети для загрузки отримував ОСОБА_2 не має, балансировка банкомату в цей день не проводилася.
Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Відповідно до ст. 138 КЗпП України д ля покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Згідно п. 7 «Інструкції по організації та порядку роботи з банкоматами», яка затверджена наказом голови правління ЗАТ КБ «Приватбанк» від 30 жовтня 2007 року № СП-2007-419, для обліку операцій, які проводяться з банкоматами, ведеться «Книга обліку операцій по завантаженню та розвантаженню банкоматів», відповідальним за ведення якої є завідуючий касою.
Згідно пунктів 9 та 10 «Інструкції по організації та порядку роботи з банкоматами» підкріплення банкоматів готівкою проводиться залежно від потреби в ній. Потрібну суму касир отримує у завідуючого касою, перераховує кошти та вкладає їх в касети, які закриває на ключ та пломбує. До касети прикріплюється ярлик з зазначенням на ньому назви банківської установи, номера банкомату, номіналу, кількості купюр, суми вкладених коштів, дати, підпису та іменного штампу спеціально виділеного для загрузки касет касового працівника.
Після завантаження касет завідувач касою оформлює для інкасатора маршрутний лист з зазначенням адреси та місця розташування банкомату, номерів касет, які повинні бути вилучені з банкомату та доставлені у касу, номерів касет, які повинні бути встановлені в банкомат та робить відповідний запис до «Книги обліку операцій по завантаженню та розвантаженню банкоматів», касир банкомату розписується за завантажені касети.
Згідно п. 11 зазначеної Інструкції для загрузки банкомату касети та маршрутний лист передаються інкасатору. Приймаючи касети, інкасатор перевіряє цілісність касет та пломб, наявність на ярликах реквізитів, відповідність номіналів купюр, зазначених на ярлику з типом касет, в які вони вкладені. Тип касети, на видачу яких купюр вона налаштована, зазначається на касеті одразу після її налаштування. Разом з касетами інкасатору під розпис в «Книзі обліку операцій по завантаженню та розвантаженню банкоматів» передаються ключі від сейфу банкомату та від модуля управління.
Відповідно до п. 12 зазначеної Інструкції після доставки касет до банкомату інкасатор входить в режим обслуговування банкомату, вилучає зазначені в маршрутному листі касети з залишками грошових коштів, встановлює нові касети та вводить в модуль управління банкомата інформацію про номінали та кількість купюр у встановлених касетах. Після закінчення вводу даних на чековому печатному пристрої роздруковується пронумерована квитанція з зазначенням номеру банкомату, дати, часу виконання операції з завантаження, суми залишків коштів в вилучених касетах та суми коштів у встановлених касетах.
Відповідно до п. 13 Інструкції інкасатор здає касиру вилучені касети, отриману в банкоматі квитанцію, а ключі – під розпис в «Книзі операцій по завантаженню та розвантаженню банкоматів» завідуючому касою. В присутності інкасатора касир перевіряє цілісність доставлених касет, наявність ярликів та пломб та вилучає у нього квитанцію з зазначеною в ній сумою, після чого підтверджує своїм підписом в маршрутному листі прийом касет.
Згідно службової записки головного бухгалтера від 28 березня 2008 року дозволено скасувати оформлення маршрутних листів по банкоматам, замінити «Книгу обліку операцій по завантаженню та розвантаженню банкоматів» журналом інкасації банкоматів з програмного комплексу CashManager (покупюрний звіт з інкасації банкоматів по конкретній даті) (а.с. 38).
З матеріалів справи встановлено, що 07 липня 2008 року грошові кошти для завантаження банкомату С6268 Шахтарського ТОБО 280 в розмірі 300 000 грн. отримав ОСОБА_3 на підставі паспорту серії НОМЕР_1, виданого 21 вересня 2001 року Ц-ГОР, що підтверджується прибутково-видатковим касовим ордером № 198 від 07 липня 2008 року (а.с. 37). Номінали та кількість купюр кожного номіналу, номери касет в касовому ордері не зазначені.
Доказів про отримання позивачем 07 липня 2008 року коштів для завантаження банкомату С6268 відповідачем суду не надано.
Позивачем до суду наданий витяг з журналу інкасації банкоматів – «відомість розвантаження банкоматів (а.с. 36), в якій за 07 липня 2008 року є підпис особи за отримання ключів, коду, касет, сигналізації та про їх здачу. Підпис цієї особи не розшифрована. Представник позивача визнає, що ключі, код, касети, сигналізацію для завантаження банкомату С6268 отримував 07 липня 2008 року ОСОБА_3, а здавав ключі – ОСОБА_2 При цьому доказів про передачу ОСОБА_4 ключів, коду, касет з грошима, сигналізації ОСОБА_2 позивачем суду не надано.
Згідно наданої позивачем квитанції завантаження банкомату за 07 липня 2008 року вбачається, що о 15 годині 12 хвилини в банкомат САDO 6268 завантажено купюри номіналами: касета тип А (10 грн.) № 00984 – 1 000 шт., касета тип В (50 грн.) № 01392 – 1 400 шт., касета тип Е (100 грн.) № 01092 – 1 100 штук, касета тип D (100 доларів США) № 00041– 50 штук (а.с. 35, а.с.30).
Проте відповідно до п. 12 «Інструкції по організації та порядку роботи з банкоматами» суми залишків коштів в вилучених касетах та суми коштів у встановлених касетах в ній не зазначені, ідентифікуючі дані про інкасатора, який завантажував банкомат, також відсутні.
Крім того, номери касет, які завантажені в банкомат, зазначені в квитанції, не співпадають з номерами касет, які були видані 07 липня 2008 року для завантаження банкомату. Згідно квитанції були завантажені, але відсутні серед виданих касою касета № 01392, касета № 01092, касета № 00041 (а.с. 35-36)).
Суд першої інстанції правильно зазначив, що надані позивачем ярлики з касет (а.с. 9) вину відповідача не доводять, оскільки в них відсутні відомості про отримання цих касет саме відповідачем. Крім того, в них не зазначені відомості про номери касет та дату їх видачі для завантаження банкомату.
Посилання відповідача на пояснювальну відповідача від 17 серпня 2008 року на ім’я директора ДРУ ОСОБА_5, згідно якої 07 липня 2008 року він завантажував банкомат САDO 6268 в м. Шахтарську, замість номіналу 200 грн. були забиті купюри в 100 грн. (а.с. 15), не заслуговує на увагу.
Відповідно до частини 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Як пояснив відповідач, зазначене пояснення він давав під тиском керівника служби безпеки банку ОСОБА_6 і в теперішній час він факт завантаження банкомату не визнає.
Крім того, зазначене письмове пояснення не доводить факт отримання касет для завантаження банкомату САDO 6268 в м. Шахтарську 07 липня 2008 року саме відповідачем та факт завантаження ним банкомату.
Опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 пояснили, що висновок про те, що саме з вини ОСОБА_2 виникла недостача, вони зробили на підставі лише його власноручного пояснення. Облік видачі касет повинен був вести старший інкасатор ОСОБА_3, однак він цього не робив.
Клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_3 сторони не заявляли.
Згідно пояснень представника позивача в судовому засіданні апеляційного суду будь-яких пояснювальних з приводу неправильного введення 07 липня 2008 року інформації щодо номіналу завантажених купюр від ОСОБА_3 не відбирали і вимоги про відшкодування матеріальної шкоди до нього не заявлялися.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано суду доказів про те, що відповідач 07 липня 2008 року отримував кошти для завантаження банкомату САDO 6268 в м. Шахтарську, що саме він завантажував банкомат та що саме з його вини неправильно введено в банкомат інформацію про номінали купюр у встановлених касетах.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку і про те, що позивачем навіть не доведений факт недостачі на суму 1 800 грн.
На підтвердження факту недостачі позивачем надана службова записка заступника керівника департаменту по моніторингу банкоматів ОСОБА_8 від 25 вересня 2008 року № Є.42.0.0.0/4-2646 (1), згідно якої відсутня можливість списати зайво отримані в банкоматі САDО 6268 кошти внаслідок помилки номіналів в 100 та 200 гривень по 2 картам клієнтів інших банків, внаслідок чого виникла недостача 1 800 грн. (а.с. 33).
Проте відповідно до ст. 135-3 КЗпП України р озмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
Дані бухгалтерського обліку щодо недостачі коштів на суму 1 800 грн. позивачем суду не надані.
Згідно акту розвантаження банкомату САDО 6268 від 10 липня 2008 року виявлена недостача в касеті 660 грн. та надлишок в діверті 660 грн. (а.с. 8), тобто фактично недостача відсутня. В зазначеному акті номери вилучених з банкомату касет, в тому числі з купюрами номіналом в 200 грн., не зазначені.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність як факту заподіяння шкоди позивачу, так і факту наявності вини відповідача в заподіянні шкоди.
В мотивувальній частині рішення, суд послався на підстави відшкодування шкоди, передбачені як ст. 134 КЗпП України, так і ст. 1166 ЦК України. Зайве посилання суду на вимоги ст. 1166 ЦК України не спростовує висновків суду.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області , -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 19 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Л.І. Рибалко
Судді: Л.І. Соломаха
Л.С. Олєйникова