Справа № 343/889/14-ц
Провадження № 22-ц/779/1583/2014
Категорія 39
Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.
секретаря Турів О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті матері та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 03 червня 2014 року,-
в с т а н о в и л а :
У квітні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищевказаним позовом та просив суд встановити факт прийняття ним спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_7, яка померла 07.06.1980 року. Позивач вказав, що прийняв спадщину шляхом вступу в правління та володіння спадковим майном, а саме домоволодінням по вул. І.Франка, 7 в с.Тяпче Долинського району та просив визнати за ним право власності на 7/24 часток вказаного домоволодіння. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він постійно проживав разом з матір’ю, в тому числі і на час її смерті. Однак з невідомих причин Тяпчанська сільська рада після надання йому земельної ділянки для будівництва відкрила окремий погосподарський номер, знявши його з реєстрації в будинку батьків та зареєструвала його за місцем забудови майбутнього будинку. Незважаючи на це, він постійно допомагав батькові та матері у веденні господарства, а після їх смерті – і сестрі ОСОБА_6, яка була інвалідом.
Позивач вказав, що спадщину після смерті мами прийняли він та сестра ОСОБА_6 по 7/24 часток кожен. Про факт вступу в управління спадковим майном свідчить той факт, що він обробляв земельні ділянки, доглядав за садом та сплачував страхові внески за будинок, хоча формально платником була ОСОБА_6, але вона не працювала та самостійних доходів не мала. 04.11.1991 року сестра ОСОБА_6 померла, а він успадкував належне їй майно, про що 02.06.1992 року отримав відповідне свідоцтво.
Оскільки в позасудовому порядку неможливо документально підтвердити факт вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті матері, позивач просив встановити цей факт в судовому порядку та визнати за ним право власності на 7/24 часток домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_7
Рішенням Долинського районного суду від 03 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказав, що вирішуючи спір, суд першої інстанції зіслався на рішення Долинського районного суду від 31.08.1984 року, яким визнано за ОСОБА_6 право власності на домоволодіння по вул.Франка,7 в с.Тяпче Долинського району в порядку спадкування за заповітом після смерті матері – ОСОБА_7. Однак суд не звернув уваги на те, що дане рішення не завірене, а тому не може бути належним доказом у справі.
Крім того, посилаючись на спадкування ОСОБА_6 за заповітом, суд не встановив, чи прийняла остання спадщину за заповітом від 30.05.1980 року, чи за законом, адже до справи не долучено свідоцтва про спадкування за заповітом. Відтак такі висновки суду є передчасними.
Посилання суду на погосподарську книгу за 1983-1985 роки, за даними якої ОСОБА_6 записана головою спірного господарства та зареєстрована одна в 2/3 частинах будинку, жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_6 оформила спадщину за заповітом, а не за законом.
З наведених підстав апелянт просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник ОСОБА_5 – ОСОБА_9 заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції правильно виходив із того, що після смерті його матері ОСОБА_7, яка померла 07.06.1980 року мало місце спадкування за заповітом, а не за законом, а тому його вимоги про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно є необґрунтованими.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 ставить питання про встановлення факту прийняття ним спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном по вул. І.Франка, 7 в с. Тяпче Долинського району після смерті матері ОСОБА_7, яка померла 07.06.1980 року, та якій належало 7/12 частин даного будинковолодіння.
Відповідно до положень ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням Долинського районного суду від 31 серпня 1984 року, залишеним без зміни ухвалою судової колегії по цивільних справах Івано-Франківського обласного суду від 09.10.1984 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про визнання права власності на будинковолодння встановлено, що спірне будинковолодіння в с. Тяпче, зокрема 2/3 частини належали ОСОБА_11 та ОСОБА_7В як подружжю, а 1/3 частини належала ОСОБА_10
Із змісту рішення суду вбачається що одноосібний двір, головою якого був ОСОБА_11 розділився на два окремих двори у 1958 році і головою першого двору став ОСОБА_11 а другого - ОСОБА_10
ОСОБА_11 13.11.1979 року приналежну йому частину будинку заповів дочці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 30.05.1980 року заповіла все своє майно також дочці ОСОБА_6 (а.с. 88).
В процесі розгляду даної справи ОСОБА_6 був допитаний в якості свідка та давав пояснення з приводу поділу господарства на два окремі двори після одруження брата ОСОБА_10
Таким чином, після смерті матері позивача - ОСОБА_7 право власності на спадкове майно, а саме на 2/3 частини спірного будинковолодіння визнано за ОСОБА_6.
Посилання апелянта на те, що рішення Долинського районного суду від 31 серпня 1984 року не може бути належним доказом у справі оскільки належним чином не завірене не
заслуговують на увагу, так як в садінні апеляційного суду відповідачами представлено належним чином завірену копію рішення суду.
Натомість позивач, обґрунтовуючи своє право на частку в спадковому майні після смерті матері ОСОБА_7 не представив суду жодних доказів на підтвердження того, що їй на час смерті належало 7/12 частин будинковолодіння.
Крім того, рішенням Долинського районного суду від 14.12.1999 року в справі за позовом ОСОБА_12, ОСОБА_13 до ОСОБА_6, зацікавлена особа ОСОБА_14 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину і визнання права власності на частину будинковолодіння встановлено, що померлій ОСОБА_6 належало на праві власності 2/3 частини будинковолодіння в с. Тяпче. Рішенням суду визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 02.06.1992 року Долинською Державною нотаріальною конторою на користь ОСОБА_6 та визнано право власності за іншими спадкоємцями: ОСОБА_12 з двома неповнолітніми дітьми на 3/18 частини, ОСОБА_13 – 4/18 частини та ОСОБА_14 1/18 частини житлового будинку з господарськими спорудами в с. Тяпче Долинського району.
Таким чином, позивач ОСОБА_6 успадкував 1/3 частину спадкового майна після смерті сестри ОСОБА_6
Враховуючи наведене, вимоги ОСОБА_6 щодо його права на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_7 є необґрунтованими, оскільки він фактично погодився, що все майно після смерті матері успадкувала сестра ОСОБА_6, яка померла 04.11.1991 року.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307,308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Долинського районного суду від 03 червня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча: Пнівчук О.В.
Судді: Беркій О.Ю.
ОСОБА_15