______________КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДОНЕЬКА____________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
СПРАВА № 2а-2456\09/0523
м.Донецьк,
вул. Собінова, 147
02 грудня 2009 року
Київський районний суд м. Донецька в складі:
Головуючого судді – О.В. ЕПЕЛЬ,
при секретарі - С.І.БАТУРКІНОЙ,
за участю позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – О.В. Олізаренко,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м.Донецька адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради про визнання дій протиправними, зобов»язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити певні дії, мотивуючи тим, що вона є бабусею неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народженя, за якою вона фактично піклувалася з 02.02.2007 р. по 19.07.2008 р., знаходячись у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вона перебуває на обліку відповідача і має право у відповідності до ст.15 Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми» на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Однак, відповідач порушував її право шляхом здійснення виплат, розмір яких значно нижче ніж розмір виплат, встановлених вказаним законом і доплатити різницю відмовляє. Тому вона звернулась до суду і просила дії відповідача в частині нарахування та виплати їй допомоги по догляду за дитиною за період з 02.02.2007 р. по 19.07.08 р. вихнати неправомірними, зобов»язати відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати на її користь допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за період з 02.02.2007 р. по 19.07.08 р.
В судовому засіданні позивач повністю підтримала заявлені нею вимоги, надала пояснення, які аналогічні викладеним у її позовній заяві, додавши, що її донька, яка є мамою ОСОБА_3 доглядала та піклувалася за дитиною з моменту народження до 02.02.2007 р. та повернулася до роботи. Тоді відпустку по догляду за дитиною оформила вона і піклувалася за дитиною. Про порушення її прав з боку відповідача вона дізналася в грудні 2007 року, але до суду звернулася лише у червні 2009 року так як не знала законодавства України та в зв»язку з поганим самопочуттям після перенесеної травми. Просила її позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача – О.В. Олізаренко, який діяв на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), позов не визнав, вважав його не обґрунтованим, мотивуючи тим, що відповідно до Закону україни «Про державний бюджет на 2007 рік» та Закону України «Про держану допомогу сім»ям з дітьми» позивачу було призначено та виплачено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , згідно яких допомога по догляду за дтиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом , становленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. Також, у 2008 році всі виплати на користь позивача здійснювались відповідно до п.23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік, який не був визнаний неконституційним та не втрачав чинність та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми, затвердженого постановою КабМіну України від 27.12.2001 р. № 1751. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» був передбачений відповідний обсяг видатків. Мінпраці України, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного законодавств, забезпечує через органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Верховною Радою України у законі по Державний бюджет на відповідний календарний рік, тому розмір всіх виплат, здійснених на користь позивача ґрунтувався на законі, тому дії відповідача щодо розміру виплат допомоги позивачу є правомірними. Також, він вважав, що позивач пропустила строк звернення до суду з вимогами за 2007 рік, наполягав на застосуванні строку, передбаченого ст.99 КАС України. Просив у задоволенні цього позову відмовити.
Вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступними підставами.
Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи – позивач є бабусею ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.\а.с.7\ Дитина проживає разом з позивачкою, дідусем та матір»ю, яка не позбавлена батьківських прав.\а.с.14\ Позивач з 02.02.2007 р. по 18.07.2008 р. знаходилась у відпустці по догляду за дитиною \а.с.8\, фактично піклувалася за дитиною. На момент виходу у відпустку по догляду за дитиною вона була застрахованою і працюючою особою \а.с.8\. Позивач з 01.02.2007 р. знаходиться на обліку відповідача і з цього часу відповідач виплачує їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Фактично позивач отримала від відповідача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у таких розмірах : у лютому 2007 року- 116,44 грн.,у березні 2007 року- 120,75 грн., з квітня по липень 2007 року – 129,03 грн., у серпні 2007 року-132,64 грн., у вересні 2007 року-134,45 грн., у жовтні 2007 р.-136,13 грн., в листопаді 2007 року- 140,05 грн., в грудні 2007 року- 144,10 грн., а з січня 2008 року по червень 2008 року- по 144,10 грн. щомісячно, у липні 2008 року- 79,02 грн.\а.с.27\ Під час здійснення вказаних виплат у 2007 році відповідач керувався ст.56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» № 489-V, Законом України «Про держану допомогу сім»ям з дітьми». У 2008 році всі виплати на користь позивача здійснювались відповідно до п.23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми, затвердженого постановою КабМіну України від 27.12.2001 р. № 1751.
Ці обставини визнані сторонами у справі, тобто між ними не має розбіжностей щодо встановлених судом обставин, а у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання і сторони не наполягають на їх доказуванні, тому у відповідності до положень ч.3 ст.72 КАС України наведені вище обставини доказуванню не підлягають , визнаються судом достовірними та приймаються до уваги.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сім»ям з дітьми".
Тобто, Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (Далі- № 2811-ХІІ) є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей у загальній системі соціального захисту населення.
Частиною 1 статті 1 закону № 2811-ХІІ встановлено, що громадяни України, в сім»ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом ті іншими законами України.
Статтею 3 Закону України № 2811-ХІІ передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід, або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону України № 2811-ХІІ передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Вказаний вище закон № 2811-ХІІ є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов»язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні передбачені ст.ст.12,14 Закону України № 2811-ХІІ. При цьому, вказаний закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.
Статтею 1 Закону України № 2811-ХІІ встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів України не делеговані.
Рішенням Конституційного Суду україни від 09.07.07 р. № 6-рп2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення Закону україни «Про державний бюджет України на 2007 рік » абзац третій частини другої статті 56 цього Закону щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, ля зстрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Дане рішення вступило в законну дію від 09 липня 2007 року і має преюдиціальне значення для судів загальною юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
З огляду на викладене, суд вважає, що відмова Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради у виплаті позивачеві допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 році є неправомірною.
Однак, позивач звернулась до суду з даним позовом лише 15.06.2009 р., тому суд вважає, що до її вимог за 2007 рік слід застосувати положення ст.99 КАС України.
Так, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд не може прийняти до уваги причини пропуску процесуального строку для звернення до суду, наведені позивачем в судовому засіданні, за якими про порушення своїх прав вона раніше не знала і до суду не зверталась в зв»язку з правовою необізнаністю та поганим станом здоров»я.
Не приймаючи доводи позивача про поважність причин пропуску строку для звернення до суду, суд виходить з того, що позивач щомісячно отримувала спірну соціальну допомогу і з розміру виплачених їй сум вона щомісячно могла дізнатись про те, що, на її думку, її право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі є порушеним. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана судом поважною причиною для поновлення позивачці строку звернення до суду, оскільки закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами і обізнаність людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини. Крім того, позивач не надала жодного доказу у підтвердження поважності інших причин пропуску строку звернення до суду, факту ушкодження її здоров»я та тривалого лікування протягом 2007 року і не зверталась до суду з заявою про поновлення їй вказаного процесуального строку.
Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом за 2007 рік, у тому числі і за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і поважних причин пропуску звернення до адміністративного суду не вбачає, а отже, не вбачає підстав для його поновлення.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін, а відповідач, в даному випадку, на цьому наполягає, тому суд вважає що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, що є підставою для відмови їй у задоволенні позову за 2007 рік.
Стосовно ж вимог позивача за 2008 рік, суд відзначає, що Законом України «Про державнй бюджет Ураїни на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107 , який набрав чинності з 01.01.2008 року знову було внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «ро державну допомогу сім»ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну осо за попередні шість місяців але не менше ніж 130 грн. Такі внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності, тобто не визнавались неконституційними.
Таким чином, дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку протягом 2008 року у розмірі 144 грн. є правомірними, оскільки відповідають нормам чинного законодавства, тому позовні вимоги в частині визнання дій відповідача неправомірними щодо виплат позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов»язання здійснити перерахунок та доплату недоотриманих сум вказаного виду допомоги за 2008 рік суд вважає необгрунтовними і відмовляє у їх задоволенні.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою , суд вважає за можливе у відповідності до ст.88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради про визнання дій протиправними, зобов»язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
У повному обсязі постанову складено 04 грудня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський райсуд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
СУДДЯ :