Справа № 22-ц-1978/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р.М.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Проскурніцького П.І., Вакарук В.М.
секретаря Возняк В.Д.,
з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_6, органу опіки і піклування Городенківської районної державної адміністрації про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, виключення з Державного реєстру іпотеки запису про державну реєстрацію цього договору, виключення з Єдиного реєстру заборони відчуження майна за договором іпотеки за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 ОСОБА_7 ОСОБА_8 на рішення Городенківського районного суду від 04 листопада 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
в липні 2011 року представник позивачки ОСОБА_5 звернувся з даним позовом, мотивуючи його тим, що 05.12.2007 року вона уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір в сумі 15 000 доларів США на споживчі цілі та 3 242,4 доларів США для сплати страхових платежів. 07.12.2007 року з відповідачем укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку ПАТ КБ «ПриватБанк» квартиру АДРЕСА_1. Оскільки зазначені договори укладені банком без індивідуальної ліцензії НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за кредитним договором і без згоди органу опіки та піклування, так як у наданій в іпотеку квартирі проживають неповнолітні діти позивачки, тому просив визнати недійсним кредитний договір від 05.12.2007 року № IFG2GA000014037, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк», визнати недійсним договір іпотеки від 07.12.2007 року, укладений ОСОБА_5 з ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок забезпечення кредитного договору від 05.12.2007 року, виключити з Державного реєстру іпотеки запис про державну реєстрацію цього договору, виключити з Єдиного реєстру заборону відчуження майна за цим договором іпотеки.
Рішенням Городенківського районного суду від 04 листопада 2011 року в задоволенні позову представника ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третіх осіб приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу, органу опіки і піклування Городенківської районної державної адміністрації про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, про виключення з Державного реєстру іпотеки запису за 2007 рік про державну реєстрацію договору іпотеки від 07.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» і про виключення з Єдиного реєстру заборони відчуження майна за цим договором іпотеки, відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_2, посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене без дозволу органу опіки і піклування, хоча такий дозвіл є обов’язковим. Позивачка при наявності неповнолітніх дітей не мала права передавати в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, а приватним нотаріусом неправомірно посвідчено договір іпотеки, так як він зачіпає майнові інтереси неповнолітніх дітей. Установивши, що предметом кредитного договору є валютні зобов’язання, судом не враховано, що розмір кредиту 15 000 доларів США перевищує 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому для укладення такого договору обов’язковою умовою є наявність індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями. Зазначені обставини були підставою для визнання оспорюваних кредитного договору та договору іпотеки недійсними, однак суддя упереджено постановив рішення, наддавши перевагу інтересам банку. Тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» доводи апеляційної скарги заперечив, представник органу опіки і піклування з доводами апелянта згоден.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.12.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № IFG2GA000014037 в сумі 15 000 доларів США на споживчі цілі та 3 242,4 доларів США для сплати страхових платежів, з кінцевим терміном погашення 05.12.2027 року.
На забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 07.12.2007 року сторони уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_6, згідно якого ОСОБА_5 передано в іпотеку ПАТ КБ «ПриватБанк» належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що волевиявлення сторін на укладення кредитного договору і договору іпотеки було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Позичальником ОСОБА_5 не порушено умови кредитного договору, станом на 31.10.2011 року заборгованості за цим договором немає. На час укладення оспорюваних договорів у квартирі АДРЕСА_1, що надана в іпотеку, позивачка разом з неповнолітніми дітьми зареєстрована не була і не проживала в ній.
Оскільки кредитний договір виконується належним чином, ліцензія на право видання кредитів в іноземній валюті видана ПАТ КБ «ПриватБанк» у встановленому порядку, порушень закону при укладенні договору іпотеки не встановлено, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, а також про відмову у виключенні з Державного реєстру іпотеки запису про державну реєстрацію цього договору та з Єдиного реєстру заборони відчуження майна за договором іпотеки.
Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, ОСОБА_5 зобов'язана виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.
Презумпція правомірності правочину встановлена статтею 204 ЦК України, згідно частини 1 якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що зміст укладених кредитного договору та договору іпотеки не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивачки, як учасника оспорюваних правочинів було вільним і відповідало її внутрішній волі. Ці договори вчинені у формі, встановленій законом і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у ПАТ КБ «ПриватБанк» індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, як підставу для визнання кредитного договору недійсним, колегія суддів відхиляє.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.
При цьому, згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 вказаного Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. У ПАТ КБ «ПриватБанк» наявна відповідна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення кредитних операцій у валюті, тому укладення сторонами оспорюваного кредитного договору не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі на відсутність дозволу органу опіки і піклування на укладення оспорюваного договору іпотеки.
Згідно п. 11 договору іпотеки квартири від 07.12.2007 року ОСОБА_5 засвідчила і це перевірено нотаріусом, що на момент укладення цього договору предмет іпотеки не знаходиться у спільній власності, а сам договір укладено добровільно, без шкоди іншим членам сім’ї.
Як видно із довідки Городенківського ЖРЕП від 05.12.2007 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_5 на час укладення оспорюваного договору іпотеки була єдиним власником квартири АДРЕСА_1 і разом з неповнолітніми дітьми зареєстрована в ній не була та не проживала.
Згідно довідки виконкому Стрільченської сільської ради Городенківського району від 25.08.2011 року № 675 неповнолітні діти позивачки ОСОБА_5, 21.06.1994 р. н., ОСОБА_9, 02.07.1997 р. н., зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Таким чином, охоронювані законом права та інтереси неповнолітніх дітей позивачки, які не мали частки у праві власності на квартиру, що є предметом іпотеки, і не проживали в ній, укладенням оспорюваного договору іпотеки порушені не були.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_9 ОСОБА_7 ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Городенківського районного суду від 04 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_6, органу опіки і піклування Городенківської районної державної адміністрації про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, виключення з Державного реєстру іпотеки запису про державну реєстрацію цього договору, виключення з Єдиного реєстру заборони відчуження майна за договором іпотеки, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Проскурніцький П.І.
ОСОБА_10