Копія:
Справа № 2-а-1618/ 2009 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2009 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
при секретарі - Байрашева В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Качанош Віктора Миколайовича, Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2009 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до інспектора Качанош Віктора Миколайовича, Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення. На його обґрунтування зазначив, що відносно нього працівником ДАІ складено постанову про адміністративне правопорушення , передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі - 300 грн. Згідно постанови ВК №1259, він, 21.04.2009 року, керуючи 18.04.2009 року, о 13 :00 год. автомобілем НОМЕР_1 на відрізку шляху а/д Київ-Ковель перевищив встановлену швидкість руху більш як на 20 км/год на автодорозі, яка відноситься до категорії “Інші дороги”, рухався зі швидкістю 118 км/год., швидкість вимірювалась приладом Візир, чим допустив порушення п. 12.6 ПДР України, а відтак вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки їхав на своєму автомобілі по автодорозі Київ-Ковель відповідно до п.12.6 «г» Правил дорожнього руху України, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: автомагістралях-не більше 130 км/год. Дорога, по якій він рухався позначена на всіх атласах доріг України як М-07, тобто як автомагістраль, на якій дозволена швидкість руху- не більше 130 км/год. Крім цього, відповідно до роз”яснювального листа Державної служби спеціального зв”язку та захисту інформації України від 25.03.2009 року №8/1-817, встановлено, що пристрій автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху “Візир” органом ДАІ України для проведення державної експертизи або сертифікації до Держспецзв”язку не надавався. Процедур державної експертизи або сертифікації “Візир” не проходив. Експертного висновку або Сертифіката відповідності у сфері захисту інформації він не має. В важає постанову від 21.04.2009 року незаконною та такою, що постановлена із порушенням норм діючого законодавства, а саме статей 9,10,11,21,22,23,33,34,35,268,278, 279, 280,283,285 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Інспектор ДПС Рівненської роти Качанош В.М. виписуючи постанову не вказав обставин, які він зобов”язаний з”ясувати при розгляді справи керуючись ст. 280, 283 КУпАП, а саме: не з”ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом”якшують чи обтяжують відповідальності; чи заподіяно майнову шкоду; чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу; дана постанова виписана нерозбірливим почерком; не повністю викладені обставини даної справи. Зазначив, що лише 04.05.2009 року поштою отримав копію постанови ВК №1259 від 21.04.2009 року, разом з якою йому надіслано копію фотознімку автомобіля. Крім того, на даній фотографії не видно жодного знаку обмеження швидкості руху.
Тому, посилаючись на вказані обставини, просить суд поновити йому строк на оскарження постанови від 21.04.2009 року, так як був пропущений з поважних причин, визнати дії інспектора Качанош Віктора Миколайовича щодо винесення постанови про накладення адмінстягнення — неправомірними; постанову від 21.04.2009 року серії ВК №1259 винесену інспектором Качанош Віктором Миколайовичем про накладення на нього адміністративного стягнення по ч.1 ст. 122 КУпАП- скасувати, а провадження закрити.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх обґрунтування послався на обставини, які викладені у позовній заяві (а.с.1-5).
Відповідач - ДАІ УМВС України в Рівненській області , його представник в судове засідання не з»явився, повідомлявся ( а.с.54), причини неявки суду не вказав, заяви про відкладення розгляду справи не надав.
Відповідач - інспектор Качанош В.М., який є належним , повідомлявся в порядку ч.9 ст. 35 КАС України (а.с.54), в судове засідання не з»явився, причини неявки суду не вказав, заяви про відкладення розгляду справи не надав.
Згідно ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття , розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Вважаючи, що відповідачі повідомлені належним чином, суд ухвалив : справу вирішувати на підставі наявних у ній доказів, за їх відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає , що позовні вимоги підлягають задоволенню частково , з наступних підстав.
Пунктом 2 ч.1 ст. 18 КАС України ( із змінами згідно Законом № 808-VI від 25.12.2008 року) передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст. 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень , які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання ( перебування, знаходження) позивача.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку , визначеному КАС України , з особливостями , встановленими цим Кодексом.
Позивач ( особа, до якої було застосовано адміністративне стягнення посадовою особою ДАЇ, ОВС, в компетенції яких було вирішення питання щодо накладення адмінстягнення) має можливість звернутися з адміністративним позовом до цієї особи про визнання неправомірним притягнення до адмінвідповідальності, який повинен розглядатися за нормами КАС України.
Статтею 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи , щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу. Особа, яка оскаржила постанову, звільняється від сплати державного мита.
Судом встановлено, що згідно постанови серії ВК №1259 по справі про адміністративне правопорушення від 21.04.2009 року посадовою особою, яка має спеціальне звання інспектором Качанош Віктор Миколайович накладено на позивача штраф у розмірі 300 грн. за порушення п.12.6 ПДР України, а саме , інспектором встановлено, що позивач 18.04.2009 року, о 13 :00 год. керував автомобілем НОМЕР_1 на відрізку шляху а/д Київ-Ковель перевищив встановлену швидкість руху більш як на 20 км/год на автодорозі, яка відноситься до категорії “Інші дороги”, рухався зі швидкістю 118 км/год., швидкість вимірювалась приладом Візир, а відтак скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.6).
Суд вважає, що рішення посадової особи є протиправним, а оскаржувана постанова прийнята з порушенням порядку, передбаченого ПДР України, КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, а тому підлягає скасуванню.
Згідно ч.1 ст. 122 КУпАП , порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, зупинки, стоянки , проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,- тягнуть за собою накладення штрафу від п»ятнадцяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно пункту 12.6 ПДР України, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.; б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год.;
в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, - не більше 60 км/год.; г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год.; ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Відповідно до ст.251 КУпАП України доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями потерпілих, свідків тощо.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також, про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, або що, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, відповідно до ст. 14-1 КУпАП фіксація та заочне винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно власника транспортного засобу можливе тільки тоді, коли порушення зафіксовано засобом, який працює в автоматичному режимі, тобто без участі співробітника ДАІ.
Таким чином, якщо інспектором ДАІ за допомогою вказаного ним приладу і було зафіксовано порушення правил дорожнього руху, то результат зйомки використовується як доказ , та як додаток до протоколу про адміністративне порушення, і в такому випадку складається протокол про адміністративне правопорушення в загальному порядку згідно з вимогами передбаченими чинним законодавством. Як видно з постанови від 21.04.2009 року протокол в даному випадку не складався.
Крім цього, в порушення вимог зазначених норм, інспектором в постанові не зазначено свідків, які б підтвердили факт вчинення позивачем зазначеного вище адмінправопорушення, так як, вказані факти є обов"язковим доказом вказаного правопорушення, що підтверджує вину правопорушника, оскільки із наданого до суду інспектором фотознімку не є зрозумілим в якому місті ( населеному пункті) вона проводилась , по якому автошляху позивач рухався, тобто взагалі відсутня будь-яка прив»язка до місцевості; відсутні будь-які знаки, які б обмежували швидкість руху, відсутній дорожній знак, а також не зазначено який підпункт ПДР порушено, оскільки п.12.6 містить відповідні підпункти, тощо.
У відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів.
Тому, при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. Відповідно до пп..12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому , нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, не можна зрозуміти, як велася зйомка з якого автомобіля, який був припаркований або рухався. Це також, говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Крім того, згідно зі ст.ст.10-15 Закону України ?ро метрологію та метрологічну діяльність", на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні. Таких документів до оскаржуваної постанови не надано.
Згідно ст.71 КАС України, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При накладенні адмінстягнення посадова особа грубо порушила вимоги статей 268, 280, 283 КУпАП та проігнорувала вимоги п.2.8-2.11 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі , за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об»єктивному дослідженні.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В порядку ст. 289 КУпАП, суд поновлює позивачу строк звернення до суду, оскільки він ним був пропущений з поважних причин.
У задоволенні позовних вимог до Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області - відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч.1 ст.122, п.1 ст. 247, 258, ст. 288, 289 , 293 КУпАП, ст. ст.10-11, 71,86, 160-164 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови від 21.04.2009 року.
Визнати дії інспектора Качанош Віктора Миколайовича щодо виписки постанови від 21.04.2009 року відносно ОСОБА_1- протиправними.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВК №1259 від 21 квітня 2009 року відносно ОСОБА_1 про накладення штрафу у сумі 300 грн., винесену інспектором Качанош Віктором Миколайовичем, а провадження закрити, в зв”язку із відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
У задоволенні позовних вимог до Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження , а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України- з дня складення в повному обсязі, тобто із 14 грудня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом:
Суддя
Кіровського районного суду
м. Кіровограда: О.В. Бершадська