0446/811/12
2/0446/221/12
20.12.2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.12.2012 року Юр’ївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ковальчука В.О.
при секретарі Банних В.П.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань названого суду в смт. Юр’ївка, цивільну справу №2/0446/221/2012 року за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенівське»про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, зазначивши в ньому, що він відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії IIІ-ДП №112381, виданого 24 січня 2003 року, є власником земельної ділянки площею 6,689 га, розташованої на землях Преображенської сільської ради Юр’ївського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Разом з тим, ОСОБА_3 зазначив, що 12 вересня 2010 року між ним та відповідачем у с. Преображенка Юр’ївського району було укладено договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки, відповідно до якого він передав її у користування ТОВ «Преображенівське» строком на 5 років.
При цьому, даний договір набрав юридичної сили відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про оренду землі»з моменту його державної реєстрації в органах Державного земельного кадастру України, тобто з 7 лютого 2012 року, а тому строк дії укладеного між ним та ТОВ «Преображенівське» спливає тільки 7 лютого 2017 року.
Проте, всупереч ст.15 Закону України «Про оренду землі» в договорі оренди земельної ділянки відсутні декілька обов’язкових істотних умов, встановлених законом для даного виду угод.
Так, в укладеному між ними з ТОВ «Преображенівське» не зазначений порядок внесення орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою.
Окрім цього, умови збереження стану об’єкта оренди вказані формально, із посиланням на те, що використання ділянки повинно здійснюватися «із дотриманням вимог чинного законодавства» без вказівки конкретних мір та засобів, необхідних дій з боку орендаря, направлених на збереження належної йому землі, у зв’язку із чим в договорі фактично взагалі відсутні умови збереження стану об’єкта оренди.
Також, у укладеному між ним та відповідачем договорі оренди взагалі не вказана така його встановлена законом істотна умова, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Окрім того, ОСОБА_3 зазначив, що нормою ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
В зв’язку з цими обставинами ОСОБА_3 просив суд: визнати недійсним укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенівське», 12 вересня 2010 року та зареєстрований 07 лютого 2012 року договір оренди належної йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №112381, земельної ділянки розміром 6,689 га, розташованої на землях Преображенської сільської ради Юр’ївського району Дніпропетровської області.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 пред’явлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та в обґрунтування позову дала пояснення, навівши доводи аналогічно тим, що зазначені в позовній заяві.
Разом з тим, ОСОБА_1 пояснила, що орендну плату позивач отримує, однак вони сімєю самостійно бажають обробляти земельну ділянку.
Представник відповідача ОСОБА_2 пред’явлені позовні вимоги не визнав, та в обґрунтування заперечень проти позову подав заперечення, зазначивши в них, що у своєму позові, із посиланням на ст.15 Закону України «Про оренду землі», позивач стверджує про відсутність у спірному договорі оренди передбачених законом істотних умов і у зв’язку з цим, просить визнати його недійсним.
Однак, Пленум Верховного Суду України у Постанові №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року, в пункті 8 роз’яснив наступне :
«Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, а саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсний правочин, який не вчинено.
У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 –210, 640 ЦК тощо).
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно; якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненими також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено».
Таким чином, якщо позивач стверджує про відсутність у спірному договорі істотних умов, і як на правову підставу визнання спірного договору недійсним посилається на ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі», суд повинен врахувати, що вказана норма у даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки суперечить змісту ч.1 ст.215 прийнятого пізніше ЦК України, згідно з якою недійсним може бути визнано лише укладений договір.
Разом з тим, ОСОБА_2 зазначив, що позивач безпідставно зазначив, що в договорі не зазначений порядок внесення орендної плати, оскільки пункти 8-12 містять детальні умови виплати орендної плати, а порядок внесення прописаний в Додатку №1 до Договору.
Також, ОСОБА_2 зазначив, що позивач безпідставно зазначив, що в договорі лише формально зазначені умови збереження стану об’єкта оренди, оскільки п.15 договору передбачає такі умови, безпідставно зазначив відсутність умов передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини.
Судом установлено, що ОСОБА_4 являється власником земельної ділянки №301 в розмірі 6,689 гектарів ( а.с. 10).
12 вересня 2010 року ОСОБА_3 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенівське» договір оренди зазначеної земельної ділянки терміном на 5 років, який набув чинності після державної реєстрації лише 7 лютого 2012 року ( а.с.5-9).
Вказаний договір був розроблений на підставі Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220 та подальшими змінами.
Також, встановлено, що в п.8 договору зазначено, що орендна плата повинна вноситись у грошовій формі або натуральній формі у розмірі 3 % вартості земельної ділянки, 2554 гривень 94 копійок, згідно додатку №1. Відповідно до п.9 розмір орендної плати повинен переглядатись з урахуванням інфляції, п.11 передбачає умови зміни розміру орендної плати.
Окрім того, в п.15 договору зазначені умови збереження стану об’єкта оренди.
Таким чином, суд, встановив, що посилання позивача на відсутність в договорі оренди земельної ділянки істотних умов, та зазначених у ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі»є безпідставними.
Разом з тим, суд, встановив, що посилання позивача на недотримання загальних вимог до чинності правочину, що зазначені у ч.1 ст.203 ЦК України, є безпідставними, оскільки зміст договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу.
Оскільки позивач не довів такі підстави, то в задоволенні позову слід відмовити.
Разом з тим, сплачений при пред’явленні судовий збір в розмірі 107 гривень 30 копійок покласти на позивача.
На підставі ст..15 Закону України “Про оренду землі”, ст..ст. 203, 210, 215, 640 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,209, 212,214-215 ЦПК, суд,-
В И Р І Ш И В :
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, укладеного між ним, ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенівське», 12 вересня 2010 року та зареєстрованого 07 лютого 2012 року, належної йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №112381, земельної ділянки розміром 6,689 га, розташованої на землях Преображенської сільської ради Юр’ївського району Дніпропетровської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, а особи які брали участь у справі та не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення протягом 10-ти днів з дня отримання рішення, апеляційної скарги.
Суддя: В.О.Ковальчук