АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц- 10337 /2010 рік Головуючий 1 інстанції: Шевченко С.В. Категорія: інші доповідач: Ситнік О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2010 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого, судді Овсяннікової А.І.

Суддів Ситнік О.М., Сащенка І.С.

За участі секретаря Москаленко Е.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду відповідно до вимог закону України від 18 лютого 2010 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФУ у Орджонікізенському м. Харкова про зобов’язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду України ( далі УПФУ) у Орджонікізенському районі м. Харкова на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому він вказував, що народився 21 червня 1938 року і відповідно до ст. 1 Закону України за № 2195-1V від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” має відповідний статус дитини війни. За ст. 6 вказаного закону з 1 січня 2006 року йому мала виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у 2006-2007 роках така допомога не виплачувалася.

Законами „Про Державний бюджет на 2006 рік” та „Про Державний бюджет на 2007 рік” було призупинено дію ст. 6 Закону № 2195-1V. Однак за рішенням Конституційного Суду України з 9 липня 2007 року вказана стаття закону „Про державний бюджет на 2007 рік” була визнана неконституційною, тому дія статті 6 Закону № 2195-1 відновлена.

Просив, враховуючи розмір мінімальної пенсії, стягнути з УПФУ 2733,30 грн. соціальної допомоги та поновити пропущений строк для звернення до суду.

Представник УПФУ проти позову заперечував.

Справа розглянута за нормами КАС України у порядку письмового провадження.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ у Орджонікізенському районі м. Харкова та зобов’язано провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, УПФУ подали апеляційну скаргу, у якій просили постанову суду скасувати та відмовити позивачці у позові, посилаючись на ті обставини, що ст. 7 закону за № 2195-1V передбачалося фінансування соціальних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, однак Державний бюджет такого фінансування не передбачав, а кошти Пенсійного Фонду формуються із чітко визначених джерел відповідно до закону „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за № 1058 і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Вказані кошти ПФУ за ч. 2 ст. 72 названого закону не включаються до Державного бюджету України і їх витрата на виплату такого підвищення пенсії не передбачено, відповідно до ч.1 ст. 73 закону №1058 надано вичерпний перелік видів виплат на які можуть бути спрямовані кошти ПФУ і за ст. 63 закону №1058 на інші цілі ці кошти направлені бути не можуть. Також вважали, що розмір мінімальної пенсії, з якого має вираховуватися соціальна гарантія, повинен встановлюватися окремо і не може прийматися до уваги розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений відповідно до закону №1058. Вказували, що з 2007 року було внесено зміни до закону № 2195-1V та діє постанова КМУ „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” за №530 від 28.05.2008 року, якою передбачено інший розмір доплати вказаним категоріям громадян.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Позивач, як достовірно встановлено судом першої інстанції, отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни у розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за № 2195-1V ( далі Закон № 2195-1V) , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком,

За п. 12 ч.1 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону № 2195-1V на 2007 рік було призупинено з урахуванням ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік". Однак, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Тобто, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що передбачено ч.2 ст. 152 Конституції України і вказані правовідносини регулюються згідно ст. 6 закону № 2195-1V у редакції закону, що діяла до 1 січня 2007 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції відповідно до ч.З ст. 2 КАС України, оскільки справа, на час провадження у суді першої інстанції, підлягала розгляду у порядку адміністративного судочинства, правомірно виходив з того, що УПФУ, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно діяти у відповідності з вимогами ст. 6 закону № 2195-1V і здійснити відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена, тобто з 9 липня 2007 року, але у порушення цих вимог, таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність, про що обгрунтовано зазначено у рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на ст. 28 закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у контексті визначення розміру мінімальної пенсії за віком, як бази для розрахунку підвищення пенсії, довічного утримання чи державної соціальної допомоги, передбаченого ст. 6 закону № 2195-ІV, з посиланням на ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”. Таким чином, посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на відсутність механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, який би слугував базою для розрахунку соціальної гарантії, не відповідає дійсності і спростовується вищевказаними законами України.

Безпідставним є посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалювалося рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування ПФУ. Доводи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування доплат, передбачених законом № 2195-ІV, не можуть бути підставою для скасування постанови суду та відмови у позові, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору, а реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Висновки суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу УПФУ у Орджонікідзевському районі м.Харкова відхилити.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців від дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді