Справа №2-7/ 07
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2007 року. Індустріальний районний суд міста
Дніпропетровська у складі головуючого
судді Чебикіна В.П.
при секретарі - Гасінбергер М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті
Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_5 “Про
визнання недійсними довіреності і договору дарування, про виселення”, -
В С Т А Н О В И В :
У липні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2,
ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус ОСОБА_5, приватний
підприємець ОСОБА_6 “Про визнання угоди купівлі-продажу недійсною”,
посилаючись на те, що вона в червні 1993 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, після чого вони почали мешкати у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. В серпні 2001 року вони припинили подружні відносини але деякий час проживали в однієї квартирі. У
листопаді 2001 року вона (позивачка) залишила спірну квартиру, та була
змушена орендувати житло та жити окремо від відповідача ОСОБА_2 09 квітня
2002 року ОСОБА_2 відібрав у неї паспорт, зробив від її імені довіреність,
та без її згоди спродав спірну квартиру . У своїй позовній заяві ОСОБА_1
просила ухвалити судове рішення, яким угоду з купівлі-продажу квартири
необхідно визнати недійсною.
03.09. 2002 року ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4
звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: ВГІРФО
Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області “Про усунення
перешкод в користування жилим приміщенням”, посилаючись на те, що на підставі
договору дарування від 29.05.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом
ОСОБА_8, ОСОБА_2, діючи від свого імені та по довіреності від
імені своєї жінки ОСОБА_1 подарував їм , а кожний з них прийняв у дар по
1/3 частині квартири НОМЕР_1,НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1. Таким чином, вони стали власниками 50/100 частин кв. НОМЕР_1,НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 та були зареєстровані за цією адресою. ОСОБА_1 теж зареєстрована в спірній
квартирі. У добровільному порядку ОСОБА_1 зніматися з реєстрації не
бажає. Оскільки вони є добросовісними набувачами квартири, та є її власниками,
то у відповідності до Закону України “Про власність” вони мають право
розпоряджатися належним їм майном , але ОСОБА_1 вчиняє їм перешкоди фактом
своєї прописки у квартирі, в зв'язку з чим виникла необхідність усунути
вказані перешкоди шляхом виписки її у судовому порядку, про що вони і просили в
своєї позовній заяві.
19.09.2002 року ОСОБА_1 надала до суду додаткову позовну заяву,
посилаючись на те, що вона у червні 1993 року, після реєстрації шлюбу з
ОСОБА_2, оселилася в спірній квартирі як член сім'ї. На момент її
вселення спірна квартира складалася з 4-х жилих кімнат, двох кухонь, двох
санвузлів, двох ванн та мала загальну нумерацію -квартира НОМЕР_1-НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. У 1998 - 1999 р.р. квартиру було переобладнано у два окремих жилих приміщення, що було узаконено рішенням Індустріального виконавчого комітету міста Дніпропетровська, нумерація квартири залишилася колишній - НОМЕР_1-НОМЕР_2. На вказані жилі приміщення були відкриті окремі особисті рахунки. Вона (ОСОБА_1) та відповідач ОСОБА_2 займали жиле приміщення - квартиру НОМЕР_1. У січні 1999 року вони спільно з ОСОБА_2
приватизували спірну частину жилого приміщення, квартири НОМЕР_1-НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1, у рівних частках. У квітні 2002 року, коли вони вже не жили разом, відповідач насильницьким шляхом відібрав у неї паспорт, без її участі і згоди отримав на себе довіреність від її імені , та подарував належну їм квартиру ОСОБА_7, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 У своїй додатковій позовній заяві ОСОБА_1 прохала в судовому порядку визнати недійсною довіреність від її імені, посвідченої 12 квітня 2002 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та записану в реєстрі НОМЕР_3; визнати недійсним договір дарування 50/100 частин квартири НОМЕР_1-НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 складений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посвідчений 29.05.2002 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8; повернути сторони в первісний стан, визнавши право власності на 50/100 частин квартири НОМЕР_1-НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 за
нею (ОСОБА_1) і ОСОБА_2; виселити з квартири НОМЕР_1-НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4; стягнути на її користь з ОСОБА_7, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 судові витрати.
Позивачка ОСОБА_1 в судові засідання 13.11.2006 року, 05.12.2006
року, 12.01.2007 року не з'явилася, про час і місце судового засідання
повідомлялася належним чином.
На 15.02.2007 року позивачка ОСОБА_1 повторно у судове засідання
не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового
засідання, причини своєї неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за
її відсутності не подавала.
Таким чином, в силу ч.2 ст.77 ЦПК України, суд визнає, що позивач
повторно не з'явилася до суду без поважних причин.
Відповідно до вимог ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України суд
постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним
чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без
поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не
надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Керуючись ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_8, приватний нотаріус ОСОБА_5 “Про
визнання недійсними довіреності і договору дарування, про виселення” залишити
без розгляду.
Роз'яснити позивачу ОСОБА_1 її право на повторне звернення до
суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний
строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після
цього протягом 10 днів апеляційної скарги.
Суддя: В.П.Чебикін