Справа № 2-о-273/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2008 року Торезский міський суд Донецької області в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
при секретарі Білокінь Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торез цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи управління Пенсійного фонду України в м. Торезі про встановлення факту втрати джерела засобів до існування після смерті чоловіка,
ВСТАНОВИВ:
заявник звернулася в суд з позовною заявою про встановлення факту перебування на утриманні, в якій зазначено, що з 13 квітня 1959 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2. Позивач знаходилась на утриманні свого чоловіка, оскільки він отримував високу заробітну плату, і тому, його доходи являлися основним джерелом їхнього існування. 21 вересня 1988 року чоловік заявниці ОСОБА_2 помер. В зв'язку зі смертю чоловіка позивач втратила джерело засобів до існування. Для оформлення права на отримання пенсії в зв'язку з втратою годувальника необхідно встановити факт втрати перебування позивача на утриманні у чоловіка ОСОБА_2, померлого 21 вересня 1988 року.
До судового розгляду справи заявник змінила вимоги - просила встановити факт втрати засобів до існування після смерті чоловіка ОСОБА_2.
Заявник в судове засідання не з'явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. В письмовій заяві вимоги підтримала, просила розглянути справу у її відсутності.
Представник управління Пенсійного фонду України в м. Торезі в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про слухання справи за його відсутністю. Відповідно до ст. 169 ЦПК України справу розглянуто за відсутності представника управління Пенсійного фонду України в м. Торезі, так як в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
13 квітня 1959 року заявник зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у відділі РАЦС міста Торез (а.с. 7 )
21 вересня 1988 року ОСОБА_2 помер (а.с. 8).
Згідно довідки управління Пенсійного Фонду України в м. Торез на день смерті ОСОБА_2, отримував пенсію за віком у сумі 0, 00120 грн. 00 коп. (а.с. 47).
Згідно довідки ЦЗФ "Кіселівська" заявник працювала та отримувала заробітну плату на день смерті чоловіка 0, 00121 грн. 00 коп. (а.с. 24)
Згідно акту громадсько-дільничого комітету "Центральний" м. Торез заявник знаходилася на утриманні чоловіка, пенсія чоловіка була основним і постійним джерелом коштів до існування (а.с. 26)
Згідно довідки ДП "Торезантрацит" чоловік заявника отримував безкоштовно паливо (а.с. 45).
Згідно довідки управління комунальної власності та міського господарства Торезької міської ради заявнику відмовлено надати довідку про втрату джерела існування після смерті чоловіка (а.с. 44).
Аналізуючи досліджені докази суд дійшов висновку.
У відповідності зі ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», норма яка діяла на момент виникнення розглянутих правовідносин, право на пенсію у зв"язку з втратою годувальника мають право непрацездатні члени родини, що знаходилися на його утриманні.
Дружина померлого, що не знаходиться на утриманні, також має право на одержання пенсії, коли в наступному втратила джерело існування.
Суд вважає встановленим, що ОСОБА_1, яка знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, та на момент його смерті була працездатна, у наступному втратила джерело існування, оскільки раніше користувалася паливом, яке отримував чоловік, безкоштовно, а в теперішній час розміру пенсій недостатньо для придбання палива.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви про встановлення факту втрати коштів до існування .
Керуючись ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 3, 10, 15, 60, 79, 197, 209, 212, 214, 215, 223, 234, 235, 256, 259 ЦПК України, суд-
вирішив:
Установити факт втрати ОСОБА_1 коштів до існування після смерті чоловіка ОСОБА_2, який помер 21 вересня 1988 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.