Справа № 22-ц-2627/2008р Головуючий 1 -ї ін ст. Скородєлова В.В.
Категорія - видача судового наказу Доповідач - Зазулинська Т.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2008 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - КАРІМОВОЇ Л.В., суддів - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П., КІРСАНОВОЇ Л.І. при секретарі - Коршун І.О. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника Закритого акціонерного товариства комерційного банку (далі ЗАТ КБ) «ПриватБанк» Янсона Євгена Валерійовича на ухвалу судді Куп»янського міськрайонного суду Харківської області від 11 квітня 2008 року по справі за заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу на стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1, -
ВСТАНОВИЛА:
09 квітня 2008 року ЗАТ КБ „ Приватбанк" звернувся до Куп'янського міськрайонного суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
В заяві Банк зазначав, що 10 травня 2007 року ОСОБА_1 за кредитним договором отримала від Банку кредит в розмірі 1545, 58 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0, 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном його повернення 09.03.2008 року.
Зобов'язання з повернення кредиту боржниця значно порушує внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом в сумі 1229, 36 грн., за процентами з користування кредитом - 563, 69 грн.; по комісії з користування кредитом - 41, 73 грн.; Пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань складає 66, 80 грн.
На підставі наведеного заявник просив суд видати судовий наказ на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 1901, 58 грн. та 40, 50 грн. судових витрат.
Ухвалою судді Куп»янського міськрайонного суду Харківської області від 11 квітня 2008 року в прийнятті заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу відмовлено.
Ухвалою судової колегії апеляційного суду Харківської області від 19 травня 2008 року ЗАТ КБ „ПриватБанк" поновлено строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали судді і його апеляційна скарга прийнята до розгляду апеляційним судом.
В апеляційній скарзі Банк просить ухвалу судді від 11 квітня 2008 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права при розгляді заяви про видачу судового наказу.
Вважає неврахованим суддею, що вимога Банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі, і заявник на підставі ч.2 ст. 1050 та ч.2 ст. 1054 ЦК України вправі достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Вказує також, що від боржниці не надходило ніяких заперечень чи заяв щодо наявності спору про право.
Зазначає також, що за висновком науково-правової експертизи від 09.11.2007 року, проведеної експертами Академії правових наук України, - вимога кредитодавця про стягнення боргу, нарахованих процентів, комісії, неустойки за кредитним договором за своєю правовою природою є безспірною за умов повноти, належності за формою та неоспорюваності боржником документів, які її підтверджують, а також розрахунку суми і вказує, що такі ж висновки Верховного Суду України містяться в узагальненні судової практики „Заяви банків про стягнення з фізичних осіб боргу за кредитними договорами".
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія знаходить, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи ЗАТ КБ „ПриватБанк" в прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суддя відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України виходив з наявності між сторонами спору про право, який повинен розглядатися у порядку позовного провадження.
З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір кредиту на умовах його повернення, строковості та цільового характеру використання, виходячи з чого до цього договору згідно ст. 1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики, у тому числі правила ст. 1051 ЦК України щодо оспорювання боржником договору як в частині суми кредиту так і відсотків за користування кредитом.
Вимогу про видачу судового наказу ЗАТ КБ „Приватбанк" заявляв та заявляє як на стягнення заборгованості за кредитом, так і на стягнення заборгованості з відсотків за користування кредитом та судових витрат, що понесені Банком при зверненні до суду.
На видачу судового наказу тільки на стягнення основної суми кредиту заявник не згоден.
За таких обставин судова колегія вважає, що висновок судді грунтується на законі і відповідає обставинам справи.
Посилання апелянта на те, що ніяких заяв чи заперечень від боржниці щодо наявності спору про право не надходило не може свідчити про неможливість такого спору між сторонами за договором, оскільки в розрахунках заявника про стягнення сум не міститься будь-яких відомостей про ознайомлення боржниці з цими розрахунками та згоду з ними.
Висновок науково-правової експертизи щодо можливості видачі судового наказу за кредитним договором за вказаною вимогою ЗАТ КБ „Приватбанк" не є доказом у справі, оскільки вона не призначалася судом та містить вирішення правових питань, що є тільки правом суду.
Посилання апелянта на наявність узагальнення практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні, підготовленого Верховним Судом України, також не є правовою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки зазначене узагальнення є окремою думкою судді (суддів) і згідно ст. 8 ЦПК України не є нормативно-правовим актом, відповідно до якого суд вирішує справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст. ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Ухвалу судді Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11 квітня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.