Справа №2-258/2008
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
10 вересня 2008 року смт. Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
судді Джерелейко О.Є.
при секретарі Кирса К.О.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат, матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
22 травня 2008 року позивач звернулася до Софіївського районного суду із зазначеною позовною заявою. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 27.02.2006 року по 16 липня 2007 року в ОСОБА_4 районному суді Дніпропетровської області і Апеляційному суді Дніпропетровської області розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Третя Криворізька нотаріальна контора про визнання заповіту частково недійсним, визнання квартири спільною сумісною власністю та про визнання права власності на 1/2 частину квартири. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області по зазначеній справі рішення Софіївського районного суду скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
За час судового розгляду справи позивач поніс витрати на правову допомогу у сумі 1600грн., витрати, пов»язані із переїздом до місця розгляду справи в сумі 527грн.84коп., а всього 2127грн.84коп. Під час розгляду справи позивач не ставив питання про відшкодування судових витрат, це питання в судовому засіданні не досліджувалось, тому позивач не звертався до суду із заявою щодо постановления додаткового рішення, а звертається за їх стягненням в порядку позовного провадження.
Крім того, позивач отримував стаціонарне лікування в період з листопада 2005 року по 30.01.2007 року в неврологічному відділенні з діагнозом церебросклероз, гіпертонічна хвороба 2-3 ст. Також лікувався в період з листопада 2006 року з приводу дифузно-токсичного зобу 1-2 ст. , тіреотоксикоз середньої тяжкості, плечо-лопаточний періартрит. На лікування витратив 711 грн.79коп., що складає матеріальну шкоду, заподіяну з вини відповідача.
Також з вини відповідача заподіяно моральну шкоду, позивач втратив нормальні, складені роками, життєві зв»язки, можливість повноцінно працювати та матеріально забезпечувати свою сім»ю, втратив спокій, погіршився сон, не покидає почуття тривоги. Рішенням апеляційного суду відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідача ОСОБА_2, таким чином, відповідачка не мала права на майно, а її вимоги (дії) були неправомірними. Внаслідок цих неправомірних дій , що призвели до тривалого судового процесу в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 20000 грн.
У зв»язку із зазначеним ОСОБА_1 просить відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати в сумі 2127грн.84коп.; матеріальну шкоду в сумі 711грн.79коп.; моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.; судові витрати по зазначеній справі.
Позивач в ході розгляду справи уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просить стягнути з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 1600грн., витрати, пов»язані із явкою до суду - 97грн.50коп., матеріальну шкоду в сумі 711грн.79коп., моральну шкоду в сумі 20000 грн. (а.с. 91-92).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 із позовними вимогами не згодна, вважає, що вона мала право звертатись до суду із позовом; про відшкодування судових витрат ОСОБА_1 питання не ставив під час розгляду справи; до лікування позивача ніякого відношення не має, ні матеріальної, ні моральної шкоди йому не завдавала.
Представник відповідача ОСОБА_3 із заявленими вимогами не згоден, підтримав відповідача.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, свідка, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити із таких підстав.
Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Софіївським районним судом Дніпропетровської області розглядалась :
цивільна справа №2-83/06 в період з 10 лютого 2006 року по 22 червня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на Уг частину квартири, за результатами розгляду постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду за заявою ОСОБА_2, яка за апеляційною скаргою ОСОБА_1 залишена апеляційною інстанцією без змін (матеріали справи досліджувались в судовому засіданні, ухвала на а.с. 98), та цивільна справа №2-344-06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на Уг частину квартири, яка розглядалась з 28 серпня 2006 року по 16 липня 2007 року (матеріали цивільної справи досліджувались в судовому засіданні). Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 01.12.2006 року у справі №2-344-06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 позовні вимоги задоволено повністю, а саме: заповіт від 19 березня 2001 року ОСОБА_5, посвідчений 19.03.2001 року приватним нотаріусом Кот ОСОБА_4 районного нотаріального округу в частині заповіту на ім»я ОСОБА_1 про розпорядження двухкімнатної квартири №9, яка знаходиться в смт Софіївка, Дніпропетровської області по вул. Карпенка в будинку №2 визначено частково недійсним; визнано квартиру №9 в будинку №2 по вул. .Карпенка, смт Софіївка Дніпропетровської області спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2; визнано зо ОСОБА_2 право власності на Уг частину квартири вартістю 1404грн.50коп.3а адресою смт Софіївка, вул. .Карпенко, буд. 2. АДРЕСА_1 як спільної сумісної власності (а.с. 7-8). Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 9). Про розподіл судових витрат в зазначених рішеннях не зазначено. Позивач в судовому засіданні підтвердив, що під час розгляду зазначеної вище справи не заявляв вимогу про розподіл судових витрат.
Суду позивач надав договір про надання юридичних послуг приватним підприємцем ОСОБА_6 від 20.04.2006 року (а.с. 30) та від 26.04.2007 року (а.с. 31), квитанції про сплату юридичних послуг ОСОБА_6 на суму 1600 грн. (а.с. 41).
Із досліджених в судовому засіданні цивільних справ №2-83/06 та №2-344-06 встановлено, що представником за довіреністю у ОСОБА_1 був ОСОБА_6 (копія довіреності на участь ОСОБА_6 на а.с. 64). В матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про те, що приватний підприємець ОСОБА_6, котрому ОСОБА_1 відповідно до квитанцій сплатив 1500грн. за надання правової допомоги, є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Відповідно до довіреності від 26.04.2006 року, що видана ОСОБА_1 (а.с. 64), він уповноважує ОСОБА_6 представляти його інтереси в суді та надає йому процесуальні повноваження представника. Також ОСОБА_6 отримував кошти від ОСОБА_1 за представництво, що відображено у товарних чеках (а.с. 41).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. Витрати на правову допомогу згідно ст. 84 ЦПК України складаються із витрат, пов»язаних з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 приймав участь по справі як представник, а не фахівець в галузі права, документи про те, що він надавав юридичну допомогу як адвокат -також відсутні, тому суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн, що сплачені ОСОБА_6
Крім того, ОСОБА_1 було сплачено 100 грн. за надання правової допомоги ОСОБА_7, що діяв на підставі ордеру як адвокат (а.с. 41, 97). Із дослідженої в судовому засіданні справи №2-83/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на 1/2 частину квартири встановлено, що ОСОБА_7 надавав правову допомогу лише у зазначеній справі, по якій за заявою позивачки ОСОБА_2 позов був залишений без розгляду, що підтверджує ухвала на а.с. 98.
Відповідно до ч.3 ст. 89 ЦПК України у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов»язаних із розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.
Враховуючи те, що право звернення до суду має кожна особа, що передбачено ст. 55 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, позивач сама подала заяву про залишення позову без розгляду, тому необгрунтованих дій позивача ОСОБА_2 судом не встановлено, у зв»язку з чим суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 100 грн, що сплачені ОСОБА_7
Позивач також просить стягнути з ОСОБА_2 витрати на проїзд в сумі 97грн. 50коп. надав квитки на проїзд на за зазначену суму (а.с. 93-96).
Позивачем надано квитки за 01.12.2006 року(а.с. 93) на суму 24грн. 10коп., і він пояснив, що був у судовому засіданні в цей день, однак згідно із рішенням суду від цієї ж дати (а.с. 7, 8) ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, із матеріалів дослідженої в судовому засіданні справи №2-344/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на 1/2 частину квартири (журналу судового засідання за 01.12.2006 рік) також встановлено, що ОСОБА_1 01.12.2006 року в судовому засіданні участі не приймав. Оскільки витрати відшкодовуються, якщо вони пов»язані з явкою до суду ( зазначене передбачають ст. 85, 88 ЦПК України), що ОСОБА_1 не доведено, так як не спростовано зазначені в рішенні та журналі судового засідання дані щодо неявки відповідача ОСОБА_1 в судове засідання, тому суд приходить до висновку, що відсутні підстави для відшкодування витрат, витрачених ОСОБА_1 на проїзд 01.12.2006 року.
Надані позивачем ОСОБА_1 квитки за 15.03.2006 року на суму 31 грн.50коп., за 04.04.2006 року на суму 20грн.95коп., за 17.04.2006 року на суму 20грн.95коп. із підтвердженням явки до суду- відмітками на судових повістках на а.с. 32, 34 підтверджують витрати на проїзд по справі №2-83/06 за позовом ОСОБА_2' В.П. до ОСОБА_1 про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на 1/2 частину квартири, по якій за заявою позивачки ОСОБА_2 позов був залишений без розгляду, що підтверджує ухвала на а.с. 98 та встановлено у судовому засіданні під час дослідження зазначеної справи.
Відповідно до ч.3 ст. 89 ЦПК України у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов»язаних із розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.
Враховуючи те, що право звернення до суду має кожна особа, що передбачено ст. 55 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, позивач сама подала заяву про залишення позову без розгляду, тому необгрунтованих дій позивача ОСОБА_2 судом не встановлено, у зв»язку з чим суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на проїзд в сумі 73грн.40коп.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до положень ст. ст. 1166, 1167 ЦК України 2003 року шкода, заподіяна особі, підлягає компенсації в повному обсязі іншою особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи.
Судом встановлено, що позивач звертався до Центральної поліклініки №1 Хортицького району ОСОБА_8, де з 23.02.2007 року знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-ендокринолога з діагнозом дифузно-токсичний зоб І-ІІ ст. , тіреотоксикоз середньої тяжкості, вперше виявлений, звертався та лікувався у лікаря-ревматолога 27.11.2006 року, 02.12.2006 року, 07.12.2006 року, звертався до терапевта, з 03.03.2007 року по.15.03.2007 року лікувався в ендокринологічному відділенні, що підтверджує довідка на а.с. 27-28. Крім того, позивач з 17.01.2007 року по 30.01.2007 року отримував стаціонарне лікування в неврологічному відділенні, діагноз - церебросклероз, гіпертонічна хвороба ІІ-ІП ст. , що підтверджує довідка Томаківської ЦРЛ (а.с. 29).
Позивачем надано чеки про сплату за ліки та квитанцію про проведення медичного дослідження на загальну суму 711грн.79коп. (а.с. 42), яку він просить стягнути з ОСОБА_2 як за заподіяну матеріальну шкоду. А також ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20000грн., заподіяну внаслідок безпідставних пред»явлень позовів ОСОБА_2
Однак судом не встановлено, що є вина відповідача ОСОБА_2 в заподіянні матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1
Так, звернення до суду ОСОБА_2 із позовною заявою є її правом, передбаченим ст. 55 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, а тому суд приходить до висновку, що звернення ОСОБА_2 до суду із позовною заявою не може вважатись вчиненням неправомірної дії, а тому вина ОСОБА_2 в заподіянні матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 відсутня.
Також позивачем не доведено наявність причинного зв»язку між діями ОСОБА_2 та спричиненням матеріальної та моральної шкоди. Сам позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснював, що він у 2003 році отримав травму внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у 2005 році він втратив батька, починаючи з 2005 року приймав участь у судових
засіданнях, однак заподіяння шкоди здоров»ю та спричинення моральної шкоди пов»язуе із участю в судових засіданнях та нервуванням . Допитані в судовому засіданні як спеціалісти -лікарі- терапевти ОСОБА_9, ОСОБА_10 , лікар-ендокринолог ОСОБА_11 , оглянувши медичні документи позивача- амбулаторну картку ОСОБА_1 (а.с. 12-26), виписку із амбулаторної картки ОСОБА_1 (а.с. 27-28), відповідь Томаківської райлікарні (а.с. 29), звернули увагу суду на те, що надати однозначну відповідь про причину захворювання ОСОБА_1 на гіпертонію та зоб, не мають можливості, оскільки виникнення захворювання спричиняє ряд факторів, також встановити час, коли захворів позивач, неможливо, оскільки раніше позивач не проходив обстеження щитовидної залози. Показання допитаної в судовому засіданні як свідка ОСОБА_12, яка пояснила, що причиною захворювання ОСОБА_1 на дифузно-токсичний зоб є його нервування через участь у судових засіданнях, суд не може взяти до уваги, оскільки для з»ясування причини захворювання необхідні спеціальні знання в галузі медицини. Інших доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач, ОСОБА_1 не надано.
У зв»язку із зазначеним, суд, приходить до висновку, що вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Понесені позивачем по даній справі судові витрати не можуть бути стягнені з відповідача, оскільки позивачу в задоволенні позовних вимог відмовлено, що передбачає ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1.В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат, матеріальної та моральної шкоди відмовити як необгрунтованих
2.3аяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.