Справа № 22ц-6164/2009 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 32 суддя Полубан М.П.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2009 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Білоус А.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну спра-ву за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля»
на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2009 року
за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування шкоди спричиненою втратою здоров’я та профе-сійної працездатності, -
В с т а н о в и в :
В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування шкоди спричиненою втратою здоров’я та професійної працездатності посилаючись на те, що на шахті «Дніпровська» в наслідок нещасного випадку та професійного захворювання він ушкодив здоров’я, де працював підземним гірником 5-го розряду. Відповідно до висновку МСЕК від 02 лютого 2006 року позивачу встановлено первинно по травмі 10% стійкої втрати професійної працездатності безстроково. Довідкою МСЕК від 17 червня 2008 року ОСОБА_1 визнано інвалідом 3-ої групи та встановлено 55% первинно і 10% повторно втрати професійної працездатності. ВВД ФСС НВ та ПЗ України в Петропавлівському районі постановами 2006 та 2008 років позивачу призначено одноразову допомогу та щомісячну страхову суму. Вважає, що в наслідок отриманого професійного захворювання йому спричинено моральну шкоду і просив суд стягнути з відповідача на його користь 31000,00 грн. на її відшкодування (а.с.1-2).
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, на його користь стягнуто з ВАТ «Павлоградвугілля» 7000,00 грн. моральної шкоди, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено (а.с.49-51).
В апеляційній скарзі (а.с.81-85) ВАТ «Павлоградвугілля» просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову, оскільки:
- суд не звернув увагу на те, що позивач звернувся з позовною заявою з пропуском 3-місячного терміну позовної давності;
- позивачем не надано суду висновку медичних органів про встановлення факту спричинення моральної шкоди;
- позивачем не надано доказів протиправної поведінки відповідача, яка призвела до втрати ним професійної працездатності, в той час як при укладенні трудового договору позивачу було під розпис роз’яснено про умови праці та наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я;
- згідно з розділом ХІ Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодування ФСС НВ та ПЗ України моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01.01.2008 року;
- рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, відповідно до якого передбачене ст.237-1 КЗпП України і ст.1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди, як один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовуються особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовуються до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року, відповідно до якого передбачене право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органом згідно зі ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України, є взаємовиключними.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з нас-тупних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем, під час праці у відповідача позивач отримав травму у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійні захворювання, внаслідок чого згідно з висновком МСЕК від 02 лютого 2006 року йому встановлено первинно по травмі 10% стійкої втрати професійної працездатності безстроково та за висновком МСЕК від 17 червня 2008 року визнано інвалідом 3-ої групи та встановлено 55% втрати професійної працездатності первинно (професійні захворювання) і 10% втрати професійної працездатності повторно (по нещасному випадку), які отримані позивачем внаслідок небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які відповідачем не усунуті, та їх впливу на здоров’я позивача.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними в п.13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2005 року, судам необхідно враховувати, що від-повідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Посилання відповідача на суперечливість різних рішень Конституційного Суду України стосовно питання відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки цими рішен-нями вказане питання розглянуте в залежності від діючих норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб-ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» щодо відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування.
Не є підставою для скасування рішення суду посилання відповідача на поперед-ження позивача про шкідливі умови праці.
Навпаки ці обставини свідчать про обгрунтованість вимог позивача щодо вико-нання ним робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, які не усунуті відпо-відачем.
Немає підстав вимагати від позивача медичного висновку про встановлення факту спричинення моральної шкоди, оскільки згідно ч.2 ст.23 ЦК України визнано, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Факт втрати позивачем професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням та отримання 3-групи інвалідності внаслідок виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах з вини відповідача, який не забезпечив безопасні умови праці, встановлений матеріалами справи.
Тому встановлення факту спричинення моральної шкоди окремого медичного вис-новку не потребує.
Не можуть бути враховані доводи відповідача щодо застосування строків по-зовної давності, передбачені законодавством про працю, оскільки відповідно до ви-мог п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про від-шкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача про не-обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди внаслідок втрати 55 % професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням є безпідставними.
Разом з тим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставано задоволені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди внаслідок втрати 10 % професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві .
Як вбачається з матеріалів справи, нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого позивач отримав травму правої стопи, мав місце в вересні 1998 року, що підтверджено актом № 46 від 17 вересня 1998 року (а.с.8-9) .
Первинно по травмі втрату професійної працездатності позивачу встановлено відповідно до висновку МСЕК від 02 лютого 2006 року у розмірі 10% без встановлення групи інвалідності (а.с.32).
Встановивши обставини спричинення позивачу втрати професійної працездатності внаслідок травмування , суд першої інстанції не врахував, що на час виникнення спірних правовідносин з цього приводу відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від не-щасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” здійснювалося Фондом соціального страхування.
Зміни до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страху-вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спри-чинили втрату працездатності”, якими виключено відшкодування Фондом соціального страхування моральної шкоди, внесені Законом України № 717-V від 23 лютого 2007 року.
Цей закон набув чинності з 20 березня 2007 року - з дня його опублікування в газеті «Голос України».
Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року по справі № 1-32/2008 встановлено, що зазначеним законом скасоване право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали на підставі приписів первинної редакції Закону України “Про загальнообов’язкове дер-жавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, та визнано, що після скасу-вання вказаних приписів громадяни, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
З огляду на це відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди внаслідок втрати 10 % професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, встановленої на підставі висновку МСЕК від 02 лютого 2006 року за рахунок відповідача ВАТ «Павлоградвугілля».
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди внаслідок втрати 10 % професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві є необгрунтованим і підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Оскільки обставини по справі досліджені у повному обсязі, колегія суддів вважає необхідним постановити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову до ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи, що при визначенні розміру стягнення моральної шкоди в сумі 7000,00 грн. судом першої інстанції було враховано відшкодування моральної шкоди внаслідок втрати 10 % професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частні встановлення розміру відшкодування моральної шкоди підлягає зміні шляхом зменшення розміру моральної шкоди з 7000,00 грн. до 5500,00 грн.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,309,314,316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди внаслідок втрати 10 % професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві – скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» в цій частині – відмовити.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2009 року в частині розміру моральної шкоди - змінити, зменшити розмір стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 7000,00 грн. до 5500,00 грн.
В решті рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2009 року в оскаржуємій частині – залишити без зміни, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» - відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: