У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2009 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Сопруна В.В., Камзалова В.В.,
при секретарі: Руденко О.М.,
за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 22.10.2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення, -
в с т а н о в и л а :
В лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, вказуючи, що він являється квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 і в даній квартирі також зареєстровані відповідачі по справі, які з 2003 року в квартирі не проживають та нею не цікавляться, однак їх реєстрація створює йому незручності в користуванні квартирою і тому просив визнати ОСОБА_3 і ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням зазначеної квартири.
В березні 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду із вищевказаною зустрічною позовною заявою, у якій посилаються на те, що ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем і вони проживали в АДРЕСА_1, яку отримали в 1992 році на сім’ю в складі трьох чоловік. В подальшому стосунки між ними погіршились і у 2003 році шлюб було розірвано і через певний час відповідач змінив замок вхідних дверей, чим створив їм перешкоди у доступі до квартири, а тому просили зобов’язати відповідача не чинити їм перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселити їх у вказану квартиру.
Ухвалою суду від 08.04.2008 року зазначені позови були об’єднані в одне провадження.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 22.10.2009 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено та вселено їх у АДРЕСА_1 і зобов’язано ОСОБА_1 надати їм ключі від вхідних дверей квартири.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю, вказуючи на неправильне встановлення судом обставин по справі та порушення норм матеріального і процесуального права.
У своїх запереченнях на скаргу, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали, вказавши на безпідставність скарги та законність і обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи позов ОСОБА_3 і ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що останнім, з боку ОСОБА_1 було створено перешкоди в користуванні спірним жилим приміщенням і що у квартирі вони не проживали з поважних причин, а тому відсутні підстави для визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що згідно рішення Ободівської сільської ради Вінницької області від 03.01.1992 року за №1, ОСОБА_1 на сім’ю в складі трьох осіб було надано право на зайняття трикімнатної АДРЕСА_1 і в даній квартирі були зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
При зверненні в суд з позовом, ОСОБА_1 ставиться вимога про визнання ОСОБА_3 і ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням вищевказаної квартири з підстав, що останні починаючи з 2003 року у квартирі не проживають без поважних причин.
Підстави та порядок визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням передбачено ст. ст. 71,72 ЖК України.
З матеріалів справи видно, що 01.07.2003 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано і з того часу, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спірній квартирі фактично не проживають, що пов’язано із перешкодами, які їм створюються зі сторони ОСОБА_1 і що підтверджено наявними у справі доказами, а також, при цьому слід врахувати, що ОСОБА_3 здійснювала догляд за своєю матір’ю, а ОСОБА_2 з 2003 року по даний час перебуває на навчанні.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 були відсутні у спірній квартирі з поважних причин, що свідчить про обґрунтованість заявлених ними вимог і відповідно вказує на безпідставність позову ОСОБА_1.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 22.10.2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: