Справа № 2-43/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2008 року     м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді     - Мельника І.І.

секретаря     - Матейко О.С.

адвокатів:     - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Галичі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні заїздом та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом і просить зобов"язати ОСОБА_4 не чинити перешкод в користуванні заїздом до будинковолодіння, що розташоване в смт. Більшівці Галицького району по вул.. Стрілецькій, 6А позивачці належить будинковолодіння, яке раніше належало її батькові, ОСОБА_5. По сусідству, на цій же вулиці під № 6 розташоване будинковолодіння, яке належить відповідачці, ОСОБА_4.

Батьки дружини та відповідачки були далекими родичами і спорудили житлові будинки на спільній земельній ділянці. Заїзд до будинковолодіння дружини проходив поруч з будинковолодінням, яке на даний час належить відповідачці. Цим заїздом користувалася баба та батьки дружини, а з часу одержання спадщини, заїздом користується дружина та ч.1ени її сім'ї.

Спірний заїзд існує вже понад 30 років. Однак, з того часу, як власницею будинковолодіння стала ОСОБА_4, остання постійно чинить перешкоди в користуванні

заїздом, що унеможливлює завезення до будинковолодіння позивачки будь-яких предметів з використанням транспортних засобів.

З приводу усунення перешкод в користуванні спірним заїздом вже існує судове рішення, зокрема рішення товариського суду смт. Більшівці, яке у вересні 1972 року було виконане судовим виконавцем Галицького районного суду і дорогу до будинковолодіння позивачки було відкрито, зокрема знято залізні ворота, які перегороджували заїзд, викопано з ями вапно. Проте, відповідачка ОСОБА_4, всупереч встановленому порядку користування заїздом, намагається закрити цей заїзд, встановивши на ньому залізні ворота. Комісія Більшівцівської селищної ради в травні 2007 року з виходом на місце встановила, що дії ОСОБА_4 є неправомірними та рекомендувала використовувати заїзд спільно.

Також вважає, що діями відповідачки позивачці завдано моральну шкоду, яку позивачка оцінює в 1699 грн. і вказану суму просив стягнути з відповідачки в користь позивачки.

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позову не визнала і суду пояснила, що спірний заїзд проходить по земельній ділянці, межі якої чітко визначені згідно генерального плану забудови від 13.12.1960 року про надання цієї ділянки в користування для обслуговування будинковолодіння та ведення особистого господарства її тестю, ОСОБА_6. В даний час вона успадкувала це будинковолодіння.

Заїзд проходить на відстані 2-х метрів від її житлового будинку і проїзд гужового чи вантажного автотранспорту в безпосередній близькості біля будинку негативно впливає на сам житловий будинок, створює певні незручності їй та ч.1енам її сім"ї.

Спір з приводу користування заїздом триває вже понад 30 років. їй відомо, що дійсно, існує рішення товариського суду смт. Більшівці, яке було прийнято в 1971 році. Цим рішенням, крім рекомендації про спільне користування заїздом, було зобов"язано батька позивачки, ОСОБА_5, надати дозвіл ОСОБА_7 (матері її чоловіка) на прохід до городу через подвір"я ОСОБА_5 Однак, використовуючи заїзд, ОСОБА_5 та ч.1ени його сім"ї постійно перешкоджали такому проходу, там встановлена загорожа. Тому, вона теж не бажає, щоб позивачка та ч.1ени її сім"ї користувалися її земельною ділянкою, тим більше, що є можливість влаштувати заїзд до господарства позивачки в іншому місці.

Акт, складений земельною комісією Більшівцівської селищної ради 04 травня 2007 року , на який посилається позивачка, вважає неправомірним, оскільки складений він у відсутності спірних сторін, з цим актом вона ознайомлена не була.

Також безпідставною вважає вимогу позивачки про відшкодування їй моральної шкоди. Як в позовній заяві, так і в судовому засіданні позивачкою та її представником не наведено

жодних доказів щодо спричинення позивачці моральної шкоди, не надано ніяких підтверджуючих документів. У позові просила відмовити.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка селищний голова смт. Більшівців ОСОБА_8 суду пояснив, що спірний заїзд існує вже понад 30 років, влаштувати в даний час заїзд до господарства позивачки в іншому місці немає можливості і є недоцільним. Сторони повинні дотримуватись правил добросусідства і використовувати заїзд спільно і за призначенням.

Свідок ОСОБА_9, провідний спеціаліст управління земельних ресурсів у Галицькому районі в судовому засіданні дав аналогічні пояснення, що й свідок ОСОБА_8 При цьому доповнив, що встановити земельний сервітут користування земельною ділянкою, де проходить спірний заїзд, в даний час неможливо, оскільки земельні ділянки сторін неприватизовані.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків та перевіривши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що заїзд до господарства позивачки ОСОБА_3 проходить через земельну ділянку, яка належить відповідачці ОСОБА_4 і вказаний факт позивачкою не оспорюється. Присадибні ділянки сторін не приватизовані.

Спір з приводу користування заїздом між сторонами існує тривалий час. З копії акта від 05.09.1972 року вбачається, що судовим виконавцем народного суду Галицького району було виконано рішення товариського суду на підставі виконавчого листа від 26 червня 1972 року і проведено відкриття дороги між ОСОБА_10 та ОСОБА_5, зокрема, знято залізні ворота, які поставила ОСОБА_10, викопано з ями вапно, відкрито дорогу шириною 3 м. Белей Івану Дмитровичу.

З копії акта депутатської земельної комісії Більшівцівської селищної ради від 04 травня

2007     року вбачається, іншого заїзду на своє подвір"я, крім як через подвір"я ОСОБА_4,
позивачка не має, а встановивши браму, ОСОБА_4 перешкоджає ОСОБА_3 та ч.1енам її
сім"ї у проїзді на власне подвір"я. Комісією рекомендовано використовувати заїзд спільно.

Як зазначено в листі управління земельних ресурсів у Галицькому районі від 18.04.2008 року за № 07-06-07/08139 в ході обстеження місця земельного спору, проведеного 14 квітня

2008     року спеціалістами управління ОСОБА_11 і ОСОБА_9 встановлено, що
влаштування іншого заїзду до садиби ОСОБА_3 крім як через подвір"я ОСОБА_4
неможливе. Для укладення договору земельного сервітуту (згідно п.1 ст. 413 ЦК України -
суперфікцію) ОСОБА_4 має набути право приватної власності на присадибну ділянку, якою
вона користується, в порядку та на умовах встановлених ст..ст. 118, 125, 126 Земельного
кодексу України із залученням землевпорядної організації.

Враховуючи те, що встановлення земельного сервітуту в даному випадку є неможливим суд вважає, що при користуванні спірним заїздом сторони повинні дотримуватись правил добросусідства, завдаючи якнайменше незручностей одна одній і в зв"язку з цим, позов в частині усунення перешкод в користуванні заїздом слід задовольнити.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення в її користь з відповідачки моральної шкоди суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити, оскільки позивачкою не наведено жодних доказів щодо спричинення їй моральної шкоди, не надано ніяких підтверджуючих документів.

На підставі ст..ст. 98, 100, 103, 158 Земельного кодексу України, ст.ст. 321, 317, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов"язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод в користуванні заїздом до будинковолодіння, що розташоване в смт. Більшівці по вул.. Стрілецькій, 6 А

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги через Галицький районний суд.