Справа №2-1930/09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2009 року м.Вінниця
Староміський районний суд м. Вінниці в складі :
головуючого судді Нечипорук Л.Ф.,
при секретарі Мілентьєвій Д.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
представника третьої особи Плахотнюк Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Староміський відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції про стягнення неустойки (пені),
в с т а н о в и в :
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 08.04.2009 року з відповідача стягнуто на користь позивачки на утримання двох дітей по 400,00 грн. на кожного, тобто 800,00 грн. щомісячно, починаючи з 04.02.2009 року. Відповідач у вересні 2009 року сплатив лише 300,00 грн. Заборгованість по сплаті аліментів складає 6 014,25 грн. Діти потребують значних додаткових витрат, пов’язаних з лікуванням, оскільки часто хворіють, потребують санаторно-курортного лікування. Оскільки відповідач вчасно не сплачує аліменти на утримання дітей, позивачка звернулась до суду з даним позовом, та просить суд стягнути з відповідача пеню за несплату аліментів з 04.02.2009 року по 01.10.2009 року в сумі 1 890,56 грн.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги, просила суд, за обставин, викладених в позові стягнути з відповідача на користь позивачки неустойку за несвоєчасну сплату аліментів станом на 01.12.2009 року в сумі 2378,56 грн., а також витрати, пов’язані з наданням правової допомоги в розмірі 1 000,00 грн. Додатково суду пояснила, що відповідач у кредит придбав дорогий автомобіль іноземного виробництва, за який банку сплачує внески в розмірі 400 доларів США, а також звернувся до суду з позовом про припинення сервітуту щодо користування квартирою, оскільки має намір її продати та поліпшити свої житлові умови, що свідчить про його платоспроможність. Однак, відповідач умисно ухиляється від сплати аліментів, у зв’язку з чим виникла заборгованість, а тому позивачка ОСОБА_5 як одержувач аліментів має право на стягнення неустойки. Представник позивача просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, суду кожен окремо пояснили, що у зв’язку із кризою відповідач зупинив свою підприємницьку діяльність у зв’язку із чим доходів у 2009 році не отримував, і відповідно не мав можливості сплачувати аліменти. Вважає, що заборгованість виникла не з його вини, а з об’єктивних, незалежних від його волі причин. Відповідач не заперечує щодо продажу державним виконавцем особистого майна для покриття заборгованості по аліментах. Зазначає, що вина за виникнення заборгованості покладається на Державну виконавчу службу і відповідальність по даному позову повинна нести ДВС, оскільки бездіяльність цієї служби по виконанню судового рішення по відповідачу спричинила нарахування позивачкою пені. На запитання суду відповідач зазначив, що бездіяльність державного виконавця по виконанню рішення суду про стягнення з аліментів відповідач не оскаржував. Відповідач та його представник просили в позові до них відмовити.
Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог – Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції Плахотнюк Н.Ю. позов підтримала, суду пояснила, що нею, як державним виконавцем були вжиті всі, передбачені законом заходи щодо примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів. Було перевірено майновий стан боржника та встановлено, що у відповідача є рахунок у банку, однак кошти на ньому відсутні. У власності відповідача знаходиться автомобіль. Однак він придбаний в кредит, та перебуває під заставою, і на нього не можливо звернути стягнення. Вини державного виконавця у виникненні заборгованості відповідача по аліментах не має, просила позов ОСОБА_5 задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 08.04.2009 року з відповідача на користь позивачки ОСОБА_5 на утримання дітей двох дітей стягнуто аліменти в сумі 400,00 грн. на кожну дитину, а всього 800,00 грн. щомісячно до їх повноліття, починаючи з 04.02.2009 року (а.с.4).
Згідно довідки – розрахунку державного виконавця, заборгованість по виплаті аліментів ОСОБА_2 станом на 31.10.2009 року становить 7 114,25 грн. (а.с.20).
Встановленим фактичним обставинам відповідають правовідносини, пов’язані з виконанням обов’язку батьків утримувати дітей, що регулюються Сімейним кодексом України.
Відповідно до ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Як встановлено в судовому засіданні, та не заперечується сторонами, ОСОБА_2 звернувся до Староміського районного суду м. Вінниці з позовом про припинення сервітуту щодо користування квартирою. Даний позов мотивований намірами ОСОБА_2 покращити житлові умови, розширенням житлової площі, шляхом продажу квартири та придбанням більшої за площею квартири (а.с.14). Крім того, відповідачем в кредит придбано автомобіль іноземного виробництва, за які ним в банк сплачуються щомісячно внески.
Дані обставини вказують на те, що відповідач є платоспроможним, та спростовують його твердження про відсутність у нього коштів для погашення заборгованості по аліментах на утримання його неповнолітніх дітей. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що він припинив свою підприємницьку діяльність. Наявність декларацій про відсутність у нього доходів не доводять тієї обставини, що підприємницька діяльність припинена.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень .
Таким чином, відповідач, будучи зобов’язаним відповідно до рішення суду сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей, аліменти не сплачує, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка згідно наданих позивачкою розрахунків за період з 04.02.2009 року по 01.12.2009 року складає 2 378,56 грн. Дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Заявлена позивачкою вимога про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу фахівця в галузі права у розмірі 1 000 грн. не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до роз’яснень Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16.11.2000 р. та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 8 „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”, фахівцями в галузі права правова допомога надається в порядку, встановленому законом. Тобто зазначені особи поряд з професійними адвокатами теж можуть надавати правову допомогу, але порядок її надання встановлюється законом. При цьому, закону, яким було б регламентовано діяльність інших фахівців права щодо надання правової допомоги не має, тому таку допомогу такі фахівці надавати не можуть. Таким чином, враховуючи позицію Конституційного Суду України та Верховного суду України щодо участі фахівців у галузі права в цивільному процесі, дані особи, так само як і в кримінальному процесі, не мають права надавати правову допомогу. Їх участь у справі можлива у статусі представника.
В даній цивільній справі фахівець у галузі права ОСОБА_1 приймала участь у справі в якості представника позивача з повноваженнями, передбаченими ст. 40 ЦПК України. Її відносини з позивачкою ОСОБА_5 є договірними, а тому витрати пов’язані з її діяльністю не підлягають відшкодуванню в порядку ст. 84 ЦПК України.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. слід стягнути з відповідача на користь Держбюджету м. Вінниці, судовий збір в сумі 51 грн. – на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 неустойку (пеню) в розмірі 2 378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн. 56 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн., а на користь Держбюджету м. Вінниці витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять)грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя :