АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
справа № 643/756/13-к Головуючий 1 інст: Єрмак Н.В.
провадження № 11кп/790/590/14 Доповідач: Бринцев А.П.
Категорія: ч.1 ст. 125 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - Бринцева А.П.
суддів - Щебетун Л.М., Гришина П.В.
за участю прокурора - Крестьянінової І.А.
при секретарі - Стрельченко В.О.
обвинуваченого - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_2
потерпілої - ОСОБА_3
представника
потерпілої - ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 21 березня 2014 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, працює приватним підприємцем, раніше не судимого, мешкає за адресою: м. Харків, вул. Автотракторна 14,
Визнано винним та засуджено за ч.1ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.
Цивільний позов ОСОБА_5 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 340 грн. 30 коп., моральної шкоди 3000 грн., процесуальних витрат 5609 грн., а всього 8949 грн. 30 коп.
Як встановив суд, ОСОБА_1 31.10.2013 року приблизно о 06-00 год., знаходячись у дворі, на території домоволодіння, за місцем свого мешкання, біля входу у підвал, розташований у м. Харкові по вул. Атотракторній 14 в ході конфлікту на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_3, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень, наніс їй один удар кулаком правої руки в область передпліччя лівої руки, після чого ОСОБА_3 зайшла до підвалу будинку, розташованого у м. Харкові по вул. Атотракторній 14 та спустилася по сходинках донизу, а ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень пішов за ОСОБА_3 та знаходячись у підвалі вказаного будинку підійшов до ОСОБА_3 та наніс їй два удари кулаком правої руки в ліву частину тулуба та один удар кулаком правої руки в ліву руку, після чого наніс один удар кулаком правої руки в область грудей, а потім ОСОБА_1 штовхнув руками ОСОБА_3, від чого вона втратила рівновагу та впала на підлогу на лівий бік. В цей час ОСОБА_1 підійшов до лежачої на підлозі ОСОБА_3, схопив її обома руками за верхню третину плечей та вдарив таким чином, що вона лівою тім'яно-скроневою частиною голови вдарилася об бетонну підлогу, обтягнуту лінолеумом, після чого їх син ОСОБА_6 припинив злочинні дії ОСОБА_1
В результаті зазначених дій ОСОБА_1, потерпілій ОСОБА_3, було спричинено синці на лівій руці, що викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, які по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок скасувати та ухвалити виправдовувальний вирок та відмовити у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 до нього.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам кримінального провадження. Так, на думку апелянта висновки суду про доведеність його вини ґрунтуються на припущеннях, оскільки допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6, який був безпосереднім свідком конфлікту показав, що ОСОБА_1 став різко штовхав його мати, можливо відштовхував ладонями рук, після чого вони впали на підлогу. При цьому, не виключав можливості нанесення обвинуваченим ударів потерпілій.
Також, допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не були безпосередніми свідками конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а відтак ці свідчення не можуть бути об’єктивними.
Крім того, на думку апелянта безпідставно був задоволеній цивільний позов ОСОБА_3, та стягнуті з ОСОБА_1 процесуальні витрати.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, пояснення інших учасників судового розгляду, дослідивши матеріали пропадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.
Матеріали провадження свідчать про те, що суд провів судовий розгляд з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, вжив необхідних заходів для всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин справи, докази оцінив належним чином - відповідно до положень ст.94 КК України.
Зокрема, версія захисту ОСОБА_1 спростована дослідженими в судовому засіданні як окремо, так і в сукупності доказами: показаннями потерпілої, свідків, висновком експерта.
Крім того, сам ОСОБА_1 допитаний судом першої інстанції та в ході апеляційного розгляду не заперечував, що між ним та ОСОБА_3 31.10.2013 року відбувся конфлікт.
ОСОБА_1 пояснив, що в ході конфлікту він лише відштовхував ОСОБА_3 Пояснити яким чином у ОСОБА_3 утворилися тілесні ушкодження, не зміг. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що лише утримував ОСОБА_3
Зазначена версія захисту ОСОБА_1 узгоджується з висновком експерта № 1944-С від 06.11.2013р., відповідно до якого у ОСОБА_3 мали місце синці на лівій руці. Ці пошкодження утворилися від ударної ( ударно-сдавлючої ) дії тупих твердих предметів і могли бути отримані в строк в межах 3-5 діб до огляду.
Свідок ОСОБА_6, який був безпосереднім свідком конфлікту пояснив у судовому засіданні в суді першої інстанції, що в процесі конфлікту ОСОБА_1 різко штовхав мати, можливо відштовхував ладонями рук, після чого вони впали на підлогу. При цьому, не виключав можливості нанесення обвинуваченим ударів потерпілій. Такі його покази не протирічать показам як самого ОСОБА_1, так і потерпілої ОСОБА_3, щодо механізму спричинення їй тілесних ушкоджень у вигляді синців на лівій руці, стосовно яких ОСОБА_1 і було висунуте обвинувачення за ч.1 ст. 125 КК України.
Що стосується доводів апелянта до показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, то у відповідності з ч.ч. 1, 6 ст. 97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.
Таким чином, зазначені вище показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, не є єдиними доказами винуватості ОСОБА_1 та узгоджуються з іншими, дослідженими судом першої інстанції доказами.
Що стосується вирішення судом цивільного позову, то вирок в цій частині є обгрунтованим, який спирається на положення ст. 128 КПК України та об'єктивні обставини справи.
Посилання апелянта на Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» в контексті оспорювання стягнення з нього процесуальних витрат є необґрунтованим, оскільки зазначений закон не містить положень, які б вирішували питання стягнення процесуальних витрат у кримінальному судочинстві.
Отже, постановлене судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідає вимогам ст.370 КПК України, підстав для його скасування, як цього вимагає апелянт, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Московського районного суду м. Харкова від 21 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення ухвали.
Головуючий -
Судді-