Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                                                                                                       Справа № 2-1641/09

14 грудня 2009 року. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі:

головуючої: судді Янжули С.А.

при секретарі: Лиман Н.П.

з участю представника відповідача Залогіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

23.10.2009 року позивачка ОСОБА_2 заявила позов до відповідача – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона тривалий час працювала на Першотравенському ремонтно – механічному заводі в якості машиніста мостових та козлових кранів. Під час виконання своїх професійних обов’язків захворіла на професійне захворювання, підтвердженням є Акт від 12.07.2005 року.

26.10.2005 року була оглянута на МСЕК, де їй було первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.

В зв’язку з втратою професійної працездатності вважає, що їй спричинена моральна шкода, оскільки фізичний біль та душевні страждання, переживання, викликані наслідками професійного захворювання, стали невід’ємною частиною її існування. Вона втратила професійну працездатність, втратила можливість повністю реалізувати свої можливості, постійно змушена приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки професійного захворювання. Стан її здоров’я став незадовільним, вона стала нервовою та дратівливою, втратила впевненість у майбутньому. Почуття безпорадності та неповноцінності приносять їй особливі страждання і приниження.  Все це спричинило їй нервовий стрес та моральну шкоду.

Просить суд стягти з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

Позивачка та її представник в судове засідання не з’явилися, надали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність, свої позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача ВВД ФССНВУ в місті Першотравенську позовні  вимоги  не визнала, в судовому засіданні пояснила, що, по-перше, 20 березня 2007 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, яким були виключені статті Закону стосовно обов’язку відшкодування Фондом моральної шкоди.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 вказані зміни визнані конституційними, оскільки громадяни, які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не відшкодовує шкоду завдану каліцтвом, а здійснює страхування від нещасного випадку, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності, чинне законодавство не передбачає обов’язку виплати моральної шкоди Фондом, моральна шкода повинна відшкодовуватися відповідно до ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Крім того, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, тобто позивач пропустив строк у межах якого він мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, з заявою про поновлення строку позовної давності до суду не зверталася.

Потерпілим не надано жодних доказів про стрес, якого він зазнав в результаті трудового каліцтва чи його наслідків, про депресію, чи інші негативні вияви стану потерпілого.  Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року зі змінами та доповненнями “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”  обов’язковому  з’ясуванню при вирішенні спору підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Оскільки для вирішення питання щодо наявності факту спричинення моральної шкоди ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків, необхідні спеціальні  медичні знання, якими суд не володіє, для об’єктивного вирішення справи по суті одним із основних доказів являється  медичний висновок про встановлення факту наявності моральної шкоди. Який на нашу думку і являється єдиним документом, який може підтвердити факт спричинення потерпілому – моральної шкоди.

Згідно Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.11.1995 р. № 212, саме на органи МСЕК покладений обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди потерпілим на виробництві.

Вимоги позивача обґрунтовуються тільки симптомами ушкодження здоров’я та фактом встановлення у зв’язку з цим стійкої втрати професійної працездатності. Але відповідно до вимог п.2 ст.34 Закону позивач отримав одноразову допомогу, яка зветься «Одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності».

Позивач втратив професійну працездатність у професії, яка призвела до професійного захворювання, але не втратив здатність вести звичайний спосіб життя, що підтверджується висновком ЛКК про наявність протипоказань, які види робіт позивач не може виконувати. З огляду на викладене, наявність протипоказань у роботі ніяк не можуть позбавити позивача можливості реалізації своїх звичок та бажань.

Документи, на які посилається позивач, як на підставу заподіяння моральної шкоди, а саме довідка МСЕК і акт розслідування професійного захворювання є документи, що підтверджують виявлення професійного захворювання і встановлення зв’язку з цим стійкої втрати працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку, і ніяким образом не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди.

Посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди вважаємо безпідставними.  

Позивач не вказав у чому саме полягає вина відділення ВД ФССНВУ в м. Першотравенську у заподіянні йому моральної шкоди, а також немає причинного зв’язку між шкодою (втратою працездатності) та неправомірними діями відділення,  не зазначено за  яких обставин  чи якими діями (бездіяльністю) ця шкода заподіяна.

Відділенням ВД ФССНВУ в м. Першотравенську позивачці виплачено одноразову допомогу, провадиться виплата щомісячних страхових сум, також відшкодовуються витрати на медикаментозне та санаторно – курортне лікування.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату професійної працездатності», ст. 128 ЦПК України - просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року в аспекті конституційного звернення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» слід розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, в окремому випадку – тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Вказане положення не виключає обов’язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, спричинену умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, повинно забезпечуватись Фондом на підставі ст.ст.1,5,6,13,21 та частини 3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, в тому числі в випадку тимчасової, стійкої або повної втрати професійної працездатності.

Поясненнями представника відповідача, матеріалами справи встановлено, що позивачка тривалий час працювала на ТОВ «Першотравенський ремонтно – механічний завод».

За час роботи захворіла на професійне захворювання – вібраційна хвороба першої – другої стадій з церебральним ангіодистонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді деформівного артрозу колінних суглобів справа першого ступеня, зліва першого – другого ступенів.

Висновком МСЕК від 26.10.2005 року їй було встановлено первинно 35% стійкої втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.

ВВД ФССНВУ в м. Першотравенську ОСОБА_2 призначені страхові виплати за 35% стійкої втрати професійної працездатності, але моральна шкода їй не відшкодована.

Оскільки вона є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно з п.1 «е» ст.21, ч.3 ст.28 вказаного Закону в обов’язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я в вигляді страхової виплати в відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивачки в зв’язку з отриманим професійним захворюванням, встановленням стійкої втрати 35% профпрацездатності в 53-річному віці,  необхідністю лікування, встановленою, оскільки вищевказані обставини свідчать про отримання ОСОБА_2 професійних захворювань та їх наслідками моральних страждань та переживань (хвилювань), оскільки ці обставини привели її до порушення нормальних життєвих зв’язків, вимагають від неї додаткових зусиль для організації її подальшого життя.

Обговорюючи розмір відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, суд враховує, характер та об’єм її фізичних, душевних, психічних страждань від отриманого професійного захворювання, тривалості лікування, втрату можливості її повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін її життєвих зв’язків, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає, що в відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 потрібно стягнути з відповідача в межах заявлених нею позовних вимог в розмірі 3 500 грн. за встановлені 35% втрати професійної працездатності від отриманого професійного захворювання. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.

Поскільки ОСОБА_2 втрачено 35% профпрацездатності, згідно акту від 12.07.2005 року, висновку МСЕК від 26.10.2005 року про стійку втрату профпрацездатності первинно 35%, тобто висновок МСЕК, дата якого є датою страхового випадку, настав уже після 01 квітня 2001 року, тобто уже після введення в дію Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», з урахуванням вказаних позивачкою та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачці, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на її користь 3 500  грн.

Крім того, згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Норми Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч.3 ст.22 Конституції України – при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачці моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачці відповідач як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,  ст.8, ч.3 ст.22 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 6, 13, 21, ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»,- суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 3 500 (три тисячі п’ятсот) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи у розмірі 15 (п’ятнадцяти)  гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Суддя                                                                               С.А.Янжула