№ 11а-23-2009

Головуючий по справі: РИМАР Є.П.

 Доповідач : НОВОВ C.O.

УХВАЛА
Іменем України

31 березня 2009 року     м. Київ

Військовий апеляційний суд Центрального регіону в складі: головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І.,

суддів: полковників юстиції НОВОВА С.О. і ЛАШЕВИЧА В.М., при секретарі ЛОПУШНЯК І.П., за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції ШЕВЛЯКОВА Д.В., засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7, розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 03 лютого 2009 року,

встановив:

Згідно з вироком військового місцевого суду Київського гарнізону від 03 лютого 2009 року колишнього військовослужбовця військової частини А 3435

сержанта контрактної служби ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.

Керч Автономної республіки Крим, росіянина, громадянина

України, не судимого,  проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,

на підставі якої йому призначене покарання у вигляді позбавлення волі

строком на 1(один) рік.

ОСОБА_6 визнано винним у розбещенні неповнолітніх, а саме у вчиненні розпусних дій щодо малолітніх осіб.

Цей злочин, як зазначено у вироку, було скоєно за наступних обставин.

17 березня 2008 року, біля 16 години, ОСОБА_6, будучи військовослужбовцем контрактної служби військової частини А 3435, в приміщенні комп'ютерного залу, який знаходиться по вул. Довженка с Десна, діючи умисно з метою задоволення своєї статевої пристрасті,

усвідомлюючи, що вчиняє дії щодо малолітньої особи, вчинив розпусні дії, спрямовані на фізичне та моральне розбещення малолітніх щодо малолітньої ОСОБА_9, які виразилися у непристойних дотиках через одяг до її тіла та статевих органів.

В той же день, біля 18 години, діючи з тих же мотивів та спонукань, у під'їзді АДРЕСА_2, вчинив розпусні дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті та фізичне і моральне розбещення малолітніх щодо малолітньої ОСОБА_10, які виразилися у непристойних дотиках через одяг до її статевих органів.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, діючи з тих же підстав та мотивів, у той же день, біля 19 години, на другому поверсі в під'їзді АДРЕСА_3, вчинив розпусні дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті та фізичне і моральне розбещення малолітніх щодо малолітньої ОСОБА_11, які виразилися у непристойних дотиках через одяг до її статевих органів.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить переглянути його справу, оскільки він не визнає себе винним у вчиненні злочину, за який його засуджено.

При цьому, засуджений не навів жодного доводу в обґрунтування поданої апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, виступи засудженого і захисника на підтримку апеляції та прокурора, який вважав необхідним вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення, а також розглянувши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, військовий апеляційний суд дійшов висновку, що вирок суду від 03 лютого 2009 року повинен бути залишений без змін, виходячи з наступного.

Незважаючи на невизнання засудженим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, апеляційний суд вважає вирок суду відносно останнього законним і обґрунтованим, оскільки висновки суду першої інстанції, як щодо фактичних обставин справи, так і доведеності вини ОСОБА_6 у розбещенні малолітніх осіб, ґрунтуються на доказах, які були безпосередньо розглянуті в судовому засіданні, і яким у вироку дана належна правова оцінка.

Так, в основу обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні розпусних дій щодо малолітніх осіб, а саме потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, за обставин зазначених у вироку, були покладені покази не лише малолітніх потерпілих, а й інші докази, які у своїй сукупності дозволили суду першої інстанції зробити правильні висновки щодо тих питань, які вирішуються судом при постановленні вироку. Перш за все це питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, чи містить це діяння склад злочину та чи винен підсудний у вчиненні цього злочину.

Зокрема причетність саме ОСОБА_6, а не будь-якої іншої особи до вчинення розпусних дій щодо малолітньої потерпілої ОСОБА_9, крім останньої, в судовому засіданні підтвердили свідок ОСОБА_12, адміністратор комп'ютерного клубу, яка була безпосереднім очевидцем того, як ОСОБА_6, знаходячись у клубі, чіплявся до малолітньої дівчинки, а також свідок ОСОБА_13, матір потерпілої ОСОБА_9, яка, дізнавшись від своєї доньки про те, що сталося в клубі, одразу, разом з нею, пішла до клубу, де донька показала їй чоловіка, який торкався

її статевих органів, після чого вона, ОСОБА_13, особисто спілкувалась з ОСОБА_6 і вдарила його декілька разів по обличчю за те, що він чіплявся до її доньки.

Є у вироку посилання і на інші докази, крім потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які хоча і побічно, підтверджують покази останніх щодо дій, які були вчинені ОСОБА_6 відносно кожної з них.

Не залишилися поза увагою суду і покази самого ОСОБА_6, якими він намагався довести свою невинуватість, і які суд першої інстанції обґрунтовано визнав надуманими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони повністю спростовуються тими доказами, які були покладені в основу обвинувального вироку.

При цьому, незважаючи на окремі порушення вимог кримінально-процесуального законодавства з боку працівників міліції, які були допущені до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6, суд належним чином мотивував свої висновки щодо всіх цих доказів і зазначив у вироку про те, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

За таких. обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним погодитися з висновками суду першої інстанції, як щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, так і щодо юридичної кваліфікації дій останнього за ч. 2 ст. 156 КК України.

Вирішуючи питання про призначення засудженому міри покарання, суд першої інстанції, у відповідності до вимог, передбачених ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, особу останнього та обставини, що пом'якшують покарання, призначив йому таку міру покарання, яка за своїм розміром та видом у повній мірі відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, а тому не може бути визнана несправедливою.

Таким чином, військовий апеляційний суд не вбачає законних підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6, оскільки вирок суду, за яким його визнано винним у вчиненні інкримінованого злочину та засуджено, є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 і 377 КПК України, військовий апеляційний суд Центрального регіону,

УХВАЛИВ:

Вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 03 лютого 2009 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.