Справа № 22-1334 / 2009 р.

 Головуючий у 1 інстанцій: Полянчук Б.І.

Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„09" квітня 2009 року. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.

Суддів: Давискиби Н.Ф.

Боєвої В.В.
При секретарі: Тахтаул О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ПП „Основатель", СОТ „Дмитрівка-1", про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання рівними часток, розділ майна, виплаті грошової компенсації, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ВАТ „Азмол", третя особа: ПП „Основатель", про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності на 1/3 частинку квартири та гаражу, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2002 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ПП „Основатель", СОТ „Дмитрівка-1" про розподіл сумісного майна, та просила розділити майно подружжя, виділивши їй жилий будинок АДРЕСА_1, а відповідачу виділити гараж, дачу та однокімнатну квартиру АДРЕСА_2

Під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово уточнювала позовні вимоги.

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 остаточно уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати поважною причину пропуску строку позовної давності та поновити його, розділити спірне майно.

06 березня 2002 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/3 частину спірної квартири та 1/3 частину спірного будинку, стягнення грошової компенсації.

У листопаді 2007 року ОСОБА_3 уточнивши позовні вимоги, просила визнати поважною причину пропуску строку позовної давності та поновити його, визнати договір купівлі-продажу спірної квартири частково недійсним, визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири, та визнати за нею право власності на 1/3 частку гаражу.

Ухвалою Бердянського міськрайонного. суду Запорізької області від 13 жовтня 2008 року клопотання про відмову від позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1., ОСОБА_2, ВАТ „Азмол" про визнання поважною причину пропуску строку позовної давності, поновлення строку задоволено, провадження по справі закрито.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 січня 2009 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ЧПК „Основатель", СОТ „Дмитрівка-1", про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання рівними часток, розділі майна, виплаті грошової компенсації, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ВАТ „Азмол", третя особа: ЧПКП „Основатель", про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності на 1/3 частину квартири та гаражу відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та заяву про апеляційне оскарження рішення суду.

В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.02.1975 року (а.с.188) по 24.03.1998 року (а.с.187).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 14.03.2005 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку жилого будинку. Визнано за ОСОБА_2. та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 визначено порядок користування земельною ділянкою.

При вирішенні спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на спірні правовідносини поширюються норми ЦК України 1963 року, оскільки виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року.

Судом встановлено, що викуплена ОСОБА_2. у 23.07.1992 року однокімнатна квартира АДРЕСА_2 та гараж № НОМЕР_1 в гаражному товаристві „Форт ПВКП „Основатель", є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки були набуті за час шлюбу сторін.

Судом також встановлено, що ч.1еном садового товариства СОТ „Дмитрівна-1" з 28.06.1997 року є ОСОБА_3, мати відповідача, за нею зареєстрована земельна ділянка площею 0,06 га. ОСОБА_1. не доведено, що за час шлюбу з ОСОБА_2. на спірній земельній ділянці був побудований дачний будинок.

Відповідно до ст..ст. 71,75,76,80 ЦК України 1963 р. загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову з підстав, передбачених ч.1 ст. 80 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що про своє порушене право позивачка дізналася після розірвання шлюбу - 24.03.1998 року, проте за захистом свого порушеного права звернулася тільки 04.02.2002 року, тобто по закінченню строку позовної давності.

Постановляючи рішення, суд, з'ясував обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачкою не доведено факт поважності причини пропуску строку позовної давності.

З матеріалів справи не вбачається поважних причин, які б перешкоджали позивачці своєчасно подати позов.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону та обставинам справи, а наведені в скарзі доводи є необгрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.. ст.308,313,315,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від08 січня 2009 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.