У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

09 грудня 2009 р.                                                                                                       м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області   в складі:

головуючого: судді-доповідача Куштана Б.П.,

суддів: Власова С.О. та Боднар О.В.,

при секретарі Рогач І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі представника Росохи Світлани Василівни на ухвалу Великоберезнянського районного суду від 28 жовтня 2009 р. за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, -

встановила:

ухвалою Великоберезнянського районного суду від 28.10.09 р. скаргу задоволено: визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 щодо повернення ОСОБА_3 виконавчих листів № 2-248/08 без виконання неправомірними та скасовано постанову ВП № 12951045 від 10.08.09 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві від 10.08.09 р.; зобов’язано відділ примусового виконання рішень   Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти від ОСОБА_3 до виконання два виконавчі листи за № 2-248/08, які були йому повернуті згідно з постановою від 10.08.09 р.      

Апелянт просить скасувати цю ухвалу та постановити нове рішення про відмову в задоволенні скарги повністю. Доводить про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права (ст. 1174 ЦК). Указує, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» бюджетні призначення на відшкодування громадянам шкоди, завданої неправомірними діями органів державної виконавчої служби, не передбачені, а рахунки для здіснення такого відшкодування у Державному казначействі України відсутні.

У письмових запереченнях ОСОБА_3 вказує на законність ухвали та просить відхилити скаргу як безпідставну.

Суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Великоберезнянського районного суду від 13.11.08 р., яке набрало законної сили, з Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 стягнуто моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та 138.60 грн. судових витрат за неналежне виконання державною виконавчою службою Великоберезнянського районного управління юстиції Закарпатської області рішення цього ж суду від 27.02.02 р. яке також набрало законної сили та підлягає виконанню. Однак, виконавчі листи неправомірно повернуті без виконання.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала – залишенню без змін, з таких мотивів.

За правилами ст. 40 ч.1 п.2 Закону «Про виконавче провадження», якою керувався державний виконавець, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як видно з постанов державного виконавця ОСОБА_1 від 10.08.09 р. (а.с.6. 8), обидва виконавчі листи за № 2-248/08 від 24.04.09 р. повернуті ОСОБА_3 (як стягувачу) лише на підставі листа Державного казначейства України від 07.07.09 р. (як боржника) про неможливість їх виконання через відсутність коштів на відшкодування та відповідних рахунків.

Однак, згідно з вимогами ст. 48 Бюджетного кодексу в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Зі змісту ст. 25 цього Кодексу вбачається, що державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону, має право на його застосування.

Порядок та способи виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження», а примусове їх виконання в Україні покладається на Державну виконавчу службу (ст. 2 Закону).

Доводи апелянта зводяться по суті виключно до невизначеності бюджетним законодавством (Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік») порядку (механізму) виконання судових рішень про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади, та шкоди, зазначеної у ст. 1174 ЦК України, через що не спростовують висновків суду.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 п.1, 313, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, -

ухвалила:

1.   1.     Апеляційну скаргу державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі представника Росохи Світлани Василівни відхилити.

2.   2.     Ухвалу Великоберезнянського районного суду від 28 жовтня 2009 р. залишити без змін.

3.   3.     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді :