У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2009 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: судді-доповідача Куштана Б.П.,
суддів: Боднар О.В. та Власова С.О.,
при секретарі Рогач І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Міжгірського районного суду від 06 жовтня 2009 р. за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до Міжгірської селищної ради та редакції районної газети «Верховина» про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом у серпні 2009 р.
Після зміни предмету позову (а.с.100) просили визнати недостовірною і зобов’язати Міжгірську селищну раду та редакцію газети «Верховина» спростувати цю недостовірну інформацію про них як ініціаторів, організаторів та учасників мирних зборів громадян, що відбулися 10.04.09 р. біля Міжгірської селищної ради з приводу систематичного порушення селищною радою земельного та іншого законодавства, яка міститься в статті «Про мітинг та про тих, хто стояв за його проведенням», що розміщена в № 29 (10014) від 16.04.09 р. газети «Верховина» та була нею поширена.
Спростування здійснити шляхом повідомлення в газеті «Верховина» про ухвалене у справі судове рішення включно з публікацією його тексту протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.
Зобов’язати редакцію газети «Верховина» опублікувати це спростування.
Стягнути з Міжгірської селищної ради та редакції газети «Верховина» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 7000 грн., на користь ОСОБА_5 – 10000 грн., і на користь ОСОБА_3 – 12000 грн.
Рішенням Міжгірського районного суду від 06.10.09 р. у позові відмовлено повністю.
Апелянти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять скасувати це рішення та ухвалити нове по суті позов них вимог. Апелянт ОСОБА_6 просить скасувати або змінити вказане рішення. Доводять про порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неналежну оцінку доказів.
Письмових заперечень або пояснень відповідачі не подали: редакція газети «Верховина» просить розглянути справу за відсутності їхнього представника і залишити рішення суду без змін як законне та обґрунтоване, а представник Міжгірської селищної ради в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце такого відповідач був належно повідомлений.
Суд першої інстанції встановив, що 10.04.09 р. мирне зібрання громадян за ініціативою позивачів було проведено біля приміщення Міжгірської селищної ради всупереч волі (рішенню) такої. Селищна ж рада як орган місцевого самоврядування теж має право висловлювати свої погляди та переконання на ті чи інші події. Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 насправді мають претензії до Міжгірської селищної ради з питань землекористування та є учасниками судових розглядів. До того ж позивач ОСОБА_2 у газетній публікації взагалі не згадується.
Тобто, викладене у газетній статті «Про мітинг та про тих, хто стояв за його проведенням» не є приниженням честі, гідності чи ділової репутації позивачів, а є думкою органу місцевого самоврядування на події, що мали місце 10.04.09 р. під час проведення мітингу, з викладом свого бачення мотивів і дій позивачів з приводу організації та проведенню цього мітингу.
Апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення – залишенню без змін, з таких мотивів.
Так, за правилами ст. 15 ЦК, ст. 3 ЦПК кожна особа має право на судовий захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Позови про захист честі, гідності чи ділової репутації вправі пред’явити фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення вказаного позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно та своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відповідно до ст. 471 ч.2 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою ст. 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Як видно з матеріалів справи, опублікована в газеті «Верховина» від 16.04.09 р. за № 29 (10014) стаття прес-служби Міжгірської селищної ради «Про мітинг та про тих, хто стояв за його проведенням», яка є підставою позовних вимог, не стосується ОСОБА_2, через що позов останнього є безпідставним.
Поширена в цій статті інформація стосовно позивача ОСОБА_5 (про участь у мітингу родини) не може бути розцінена як негативна (в розумінні ст. 277 ЦК) , що порушує його честь, гідність чи ділову репутацію, а стосовно ОСОБА_3 – є достовірним твердженням про нього як учасника земельних спорів та ініціатора мітингу і від’єднання с. Запереділля від смт. Міжгір’я та оціночними судженнями щодо від’єднання як «авантюри» та «шкурного» питання з приводу земельних претензій.
Жоден з позивачів як політиків у публікації не згадується, через що відповідні доводи апелянта ОСОБА_5 є безпідставними.
Загалом доводи апелянтів зводяться по суті до висвітлення своєї оцінки щодо обставин спору (зокрема, з питань організації та проведення мітингу 10.04.09 р.), а тому не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування рішення суду.
Твердження апелянтів про порушення судом норм процесуального права та неналежну оцінку доказів є необґрунтованими та спростовуються журналом і технічним записом судового засідання, зауваження на які вони не подавали, а відмова в задоволенні клопотань ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про допит їх як свідків не призвела та не могла призвести до неправильного вирішення справи.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи, належним чином оцінив докази та правильно застосував норми матеріального права, тобто ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
ухвалила:
1. Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 відхилити.
2. Рішення Міжгірського районного суду від 06 жовтня 2009 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: