УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/6788/16-ц 22-ц/774/25/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 212/6788/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді -доповідача: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Криворізька міська рада,

третя особа -ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощенного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2017 року, ухваленого у складі судді Ваврушак Н.М. у м. Кривому Розі, повне судове рішення складено 15 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Якому за життя, належала 1/3 частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право власності на спадщину у зв'язку із відсутністю правоустановчих документів. Спадкодавець ОСОБА_3 за життя отримав спадщину на 1/3 частку спірної квартири, після смерті його дружині та матері позивача - ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 Яка отримала цю частку на підставі заповіту від 12.02.1998 року від ОСОБА_5

Позивач зазначає, що він єдиний спадкоємець після смерті своїх батьків та йому повинно належати 2/9 частки спірної квартири, оскільки його батьки не встигли за життя оформити у державних органах права власності на спадкове майно. Позивач просить суд визнати недійсним рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Винарчука В.П. від 07.09.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 24217900 про визнання за ОСОБА_1 права на спільну часткову власність на 1/3 частку зазначеної вище квартири та визнати за ним право на спільну часткову власність в порядку спадкування за законом та заповітом на 2/9 частки квартири.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

На його думку, суд неповно з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спірного питання, дійшов помилкового висновку, що у зв'язку із не набуттям за життя спадкодавцем ОСОБА_3, частки на спірну квартиру, її не успадкував позивач.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження ( а.с.6).

Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 9 том 2 справа 212/9876/15-ц).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.7).

Судом досліджено матеріали цивільної справи №212/9876/15-ц, яку судом апеляційної інстанції витребувано в Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконкому та реєстраційної служби про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування ( 2 томи).

Як видно з матеріалів спадкової справи №1158 заява №2198 заведеної відносно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5: згідно свідоцтва НОМЕР_1 про право власності на житло від 13 жовтня 1993 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.187 том 1).

За життя 12 лютого 1998 року ОСОБА_5 склав заповіт, який нотаріально посвідчений, за яким усе своє майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось заповідав ОСОБА_4 (а.с.165 том 1).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.161 том 1).

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з ? частки спірної квартири. Згідно заяви нотаріусу 2 Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_8, визнала, що частки у спільній сумісній власності із померлим чоловіком є рівні по ? ( а.с.159 том 1).

На час смерті ОСОБА_5, останній проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 Разом із ним проживали та були зареєстровані : ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_1 ( а.с.167 том 1 ).

Як видно із заяви поданої до нотаріуса ОСОБА_8 про прийняття спадщини, після смерті чоловіка ОСОБА_5, вона зазначає, що померлий залишив заповіт на ім'я ОСОБА_4, яка фактично прийняла спадщину ( а.с.159 том 1).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. За життя не встигла оформили на себе право власності на спадкове майно, яке фактично прийняла після смерті батька ОСОБА_5

Непорозуміння виникли з приводу того, що у свідоцтвах про право на спадщину, виданих 23 листопада 2004 року державним нотаріусом другої криворізької державної нотаріальної контори містяться виправлення тричі, щодо часток, які прийнято у спадщину після смерті ОСОБА_5

А саме: як видно зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.11.2004 року зареєстровано в реєстрі 1-3053 виданого ОСОБА_8 на 1/3 частку спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5та складається з ? частки спірної квартири. Зазначено, що 2/3 частки даної спадщини залишається відкритою ( а.с.188 том 1 справи).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.11.2004 року зареєстровано в реєстрі 1-3055 виданого ОСОБА_8 на 1/3 частку спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, та складається з 1/3 частки спірної квартири. Зазначено, що 2/3 частки даної спадщини видаються свідоцтва на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( а.с.184 том 1 справи).

Як видно з матеріалів спадкової справи №677 заведеною за заявою №2199 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 ( а.с.2-50 том 2 справи), видно що за заявою про прийняття спадщини до другої криворізької державної нотаріальної контори звернулися мати померлої - ОСОБА_8, чоловік - ОСОБА_3, який також діє в інтересах неповнолітнього - ОСОБА_1 ( а.с.3-6 том 2).

На підставі заяв видано свідоцтва про право на спадщину за законом: зареєстрованого в реєстрі №1 -3055 виданого ОСОБА_8 на 1/3 частку спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, та складається з 1/3 виправлено на 1/2 частки спірної квартири. Нижче зазначено, що виправленому вірити, вірно читати ? частки ( а.с.38 том 2).

Свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі №1 -3059 виданого ОСОБА_3 на 1/3 частку спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, та складається з 1/3 виправлено на 1/2 , закреслено 1/3 частки спірної квартири. Нижче зазначено, що виправленому вірити, вірно читати ? частки ( а.с.40 том 2).

Свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі №1 -3063 виданого ОСОБА_1 на 1/3 частку спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, та складається з 1/3 виправлено на 1/2 частки спірної квартири. Нижче зазначено, що виправленому вірити, вірно читати ? частки ( а.с.40 том 2).

Постановою приватного нотаріуса від 30 вересня 2015 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на майно, яке належало ОСОБА_3, а саме на 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з підстав того, що заявник не надав документів, які підтверджують державну реєстрацію права власності на вище вказану частку за спадкодавцем ( а.с.10 ).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 вересня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на 1/3 частку спірної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №1-3-63. ( а.с.9).

Як видно з матеріалів справи спір виник з приводу спадкування позивачем ОСОБА_1 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, частка якої за життя була успадкована його матір'ю ОСОБА_4 після смерті, яку успадкував його батько ОСОБА_3

У статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 вказаної статті).

Відповідно до частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, такий захист здійснюється у спосіб, передбачений у частині другій статті 16 ЦК України.

Матеріалами даної цивільної справи та дослідженої цивільної справи №212/9876/15-ц доведений факт прийняття неповнолітнім, на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_4, яка згідно свідоцтва про право на спадщину від 23.11.2004 року з внесеними змінами, зареєстрованого в реєстрі №1-3063 становить 1/3 частку від 1/3 частини спадкової маси, тобто складає 1/9 від загального розміру спірної квартири ( а.с.12)

Також підтверджено матеріалами досліджених справ, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, який за життя прийняв спадщину, після смерті дружини ОСОБА_4, та отримав свідоцтво про право на спадщину від 23.11.2004 року з внесеними змінами, зареєстрованого в реєстрі №1-3059 становить 1/3 частку від 1/3 частини спадкової маси, тобто складає 1/9 від загального розміру спірної квартири ( а.с.11).

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК, в редакції що діяла на час отримання свідоцтва).

Як видно, батько позивача ОСОБА_3 за життя, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, проте не здійснив його державної реєстрації, як зазначає представник позивача через чисельні виправлення в останньому ( а.с.11).

Згідно положення ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, позивач ОСОБА_1 має право на успадкування 1/9 частки квартири АДРЕСА_1, що успадкував його батько ОСОБА_3 отримавши свідоцтво про право на спадщину, проте не здійснив його державну реєстрацію.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги та вважає, що право позивача має бути захищено шляхом визнання за ним права власності на 2/9 частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/9 спірної квартири та після смерті батька ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 1/9 спірної квартири.

Згідно ч 2 ст.12 ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

У зв'язку із тим, що при державній реєстрації проведеної реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 07 вересня 2015 року державним реєстратором Винарчуком Віктором Петровичем згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, серії та номер: НОМЕР_2,виданого 23.11.2004 року державним нотаріусом Галяткіною В.О.. зареєстрованим №1-3063 невірно визначено частку, як 1/3 ( а.с. 9), що протирічить відомостям зазначеним у свідоцтві НОМЕР_2,виданого 23.11.2004 року, як 1/3 від 1/3 частки, що буде становити - 1/9 частку, тому колегія суддів вважає, що рішення державного реєстратора слід визнати недійсним та скасувати, через помилку у визначенні частки та внесенні невірних даних у реєстр прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень. ( а.с. 9,12).

Колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції, що через ліквідацію криворізького міського управління юстиції, як особи, яка здійснила реєстрацію права власності за позивачем на 1/3 частку квартири, без відповідності документу на підставі якого вчинено реєстрацію, унеможливлює задовільнити заявлені вимоги.

Колегія суддів приходить до висновку, що помилка державного реєстратора при проведенні державної реєстрації свідоцтва про право на спадщину за ОСОБА_1 №1-3063, у зв'язку із невірним визначенням частки призвела до порушення його прав, тому вони підлягають захисту та відновленню, шляхом визнання недійсним та скасування рішення реєстратора.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції- скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Винарчука В.П. від 07.09.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 24217900 про визнання на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер НОМЕР_2, виданого 23 листопада 2004 року та зареєстрованого в реєстрі за №1-3063 за ОСОБА_1 права на спільну часткову власність на 1/3 частку трьох кімнатної квартири НОМЕР_3, загальною площею 64,7 кв.м, житловою площею 39,7 кв.м, яка розташована на четвертому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/9 частки трикімнатної квартири НОМЕР_3 загальною площею 64,7 кв.м, житловою площею 39.7 кв.м, яка розташована на четвертому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/9 частки та після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 1/9 частки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення складено 02 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: