Справа № 2-2057/09

Рішення

Іменем України

13 листопада 2009 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого Моцного О.С. позивача ОСОБА_1 відповідачів  ОСОБА_2 ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4 представника третьої особи ОСОБА_5, представника зацікавленої особи ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Селидове справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7  про визнання втративши право користування житловим приміщенням, -

Встановив:

ОСОБА_1  звернувся до суду із позовом в якому вказав, що рішенням Українського виконкому № 132, від 27.11.2008р. на нього був відкритий рахунок на квартиру розташовану в АДРЕСА_3 загальною площею 47,1 м2  на теперішній час  в цій квартирі зареєстровані але не мешкають відповідачі його рідна сестра та брат ОСОБА_3, ОСОБА_2 то онук ОСОБА_3 – ОСОБА_7. Відповідачі у квартирі не мешкають тривалий час. Брат не мешкає з 2002р., а у квартирі за адресою АДРЕСА_2.

Сестра ОСОБА_3 з ОСОБА_7 мешкає  за адресою АДРЕСА_1 у квартирі матері з 1994 року. Відповідачі не сплачують комунальні послуги, ніяких речей у квартирі у них немає. В зв’язку з тим, що відповідачі не мешкають у квартирі без поважної причини більше 6 місяців просив визнати відповідачів втративши ми право користування житловим приміщенням та зняти з реєстрації.

У судовому засіданні позивач підтвердив свої вимоги, просив задоволити позов.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав вказавши що з моменту народження він проживав в кв.АДРЕСА_3, основним квартирантом був батько. На кінці 2008 року він дав згоду рідному брату ОСОБА_1 переоформити лицевий рахунок на себе після цього в них погіршились стосунки і брат перестав пускати його і сестру у квартиру. Він дійсно деякий час не мешкав у квартирі тому, що працював за кордоном, за свій рахунок зробив ремонт у квартирі. Відповідач не дає йому можливості користуватися житлом, а також сестрі, в зв’язку з тим, що вони дорослі люди та кожен має право на особисте  життя він знімав собі житло. Він дійсно самостійно  побудував будинок, але  він не зданий  у експлуатацію, там нема опалювання, води і неможливо  жити у зимовий період. В травні 2009р. він уже звертався до суду про вселення в спірне приміщення, але брат пообіцяв добровільно вирішити питання,. Вважав, що має право на житло і не може бути знятий з реєстрації. Просив  відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, пояснивши, що вона та онук ОСОБА_7 1999р.народження, який є сиротою і над яким вона є опікуном зареєстровані за адресою АДРЕСА_3, але в зв’язку з тим, що п’ять дорослих людей не можуть мешкати у двокімнатній квартирі та конфліктувати  у сім»ї була вимушена  мешкати у квартирі матері яка переселилася до позивача. Позивач не пускав її  брата і онука у спірну квартиру вважаючи її своєю.  Вона не мешкає  у квартирі з поважних причин і якщо її та онука визнати втративши ми право користування  вони будуть без реєстрації. Просила відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи КП «Житлово-експлуатаційна контора» м. Українськ  вважав що позов не підлягає  задоволенню.

Представник зацікавленої особи служби дітей вважала, що позов  не підлягає задоволенню оскільки неможливо визнати малолітнього  ОСОБА_7 втратившим право  на житло, позивач сам не пускає відповідачів до житла і вони не мешкають там з поважних причин.

Суд заслухавши сторони дослідивши матеріали справи вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані позивач і відповідачі, квартира не приватизована, основний квартиронаймач – позивач ОСОБА_2 з 27.11.2008р.

квартира АДРЕСА_1 згідно  довідки БТІ, та Акту приватизації належність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 – в даній квартирі мешкають відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_7 без реєстрації.

Відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_4, а АДРЕСА_2 як вказує позивач. На 11.09.2009 р. будинок не зданий у експлуатацію, відсутнє опалення, водопровід, будинок непридатний до проживання в зимовий період.

Відповідач ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Української міської ради від 18.08.2004 року № 77 призначена опікуном над малолітнім ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, який залишився без піклування батьків.

Згідно ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача, або членів його сім’ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У справах про визнання наймача або члена його сім’ї, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з’ясувати причини відсутн6ості відповідача понад встановлені строки.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі не мешкають у квартирі де зареєстровані з поважних причин, оскільки позивач не впускає їх у квартиру внаслідок неприязних стосунків.

Відповідно до ст. 247 Сімейного Кодексу України ч. 1 : дитина, над якою встановлено опіку або піклування має право: 1) на проживання в сім’ї опікуна; 3) на збереження права користування житлом у якому вона проживала до встановлення опіки. Малолітній відповідач ОСОБА_7 фактично проживав з бабусею з 2004 року, його бабуся ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 1978 року.

Ні один з відповідачів не має житла в приватній власності, не є квартиронаймачем. Позивач ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_3 і не вправі на свій розсуд встановлювати правила користування квартирою, не допускати інших жильців квартири в приміщення.

Суд вважає поважними причини відсутності відповідачів понад встановлені строки і в зв’язку з чим неможливим визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, -

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання втративши ми право користування житловим приміщенням відмовити в повному обсязі.

Заяву про апеляційне оскарження на рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подано через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя