Єдиний унікальний номер 2-61/2010

Номер провадження 2/40/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2010 року. Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі:

Головуючого - судді: Вівдиченко Т.Р.

при секретарі: Маринюк Н.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення позики.

Посилався на те, що 23 серпня 2008 року ОСОБА_2 отримала від нього позику в сумі 14000 гривень, що підтверджує розпискою від 18.10.2008 року. Позика надавалась строком на три місяці до 23 листопада 2008 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення позики, однак позика повернута не була. Зокрема, 02.12.2008 року він надіслав відповідачу вимогу про повернення боргу, на що відповіді не отримав.

Просив стягнути з відповідача на його користь суму позики в розмірі 14000 гривень, а також три відсотки річних з простроченої суми, що складає 164 грн. 55 коп., понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач позовну заяву підтримав та підтвердив обставини викладені в позовній заяві. Пояснив, що 23 серпня 2008 року він надав позивачу позику у розмірі 14000 гривень терміном на три місяці. Однак, після закінчення визначеного строку, відповідач добровільно повернути позику відмовилась та заперечила сам факт надання позики. Просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що з 02.07.2008 року по серпень 2008 року вона працювала продавцем на ринку «Центральний» по вул. Червоноармійській м. Чернівці у ОСОБА_1 На момент проведення ревізії на її робочому місці було виявлено недостачу у розмірі 12000 гривень. Позивач вимагав, щоб вона повернула вказану недостачу, однак коштів у неї не було. Розписку про отримання позики написала 17.08.2008 року під тиском позивача та його сина, які їй погрожували. Після чого вона звернулась до працівників міліції. Просила відмовити в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_5. пояснила, що є донькою відповідачки ОСОБА_2 17.08.2008 року ОСОБА_1 з своїм сином забрали її мати з дому, при цьому погрожували їм, застосували насильство. Позивач вимагав, щоб мати повернула йому 14000 гривень.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що відповідач ОСОБА_2 є його сестрою. ОСОБА_1 17.08.2008 року разом із своїм сином намагались вдертись до них в дім, шукали відповідачку, при цьому погрожували пістолетом. Біля 22 год. 00 хв. цього ж дня ОСОБА_2 повернулась додому і сказала, що ОСОБА_1 примусив її написати розписку про борг, після чого вона звернулась до працівників міліції.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.10.2008 року ОСОБА_2 написала розписку, в якій зазначила, що позичила у ОСОБА_1 23.08.2008 року гроші в сумі 14000 гривень. Вказані кошти зобов'язалась повернути протягом трьох місяців до 23.11.2008 року (а.с.3).

У відповідності до ст. 1046 ч.1 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи та пояснень позивача, письмова форма договору позики сторонами дотримана не була.

Відповідно до ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину може доводитись письмовими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.

Як видно з пояснень відповідача, факт укладення договору позики вона заперечує, розписку написала під тиском позивача, який їй погрожував.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Посилання відповідача на ту обставину, що ОСОБА_1 погрожував їй застосувати насильство, чинив тиск, а тому вона написала розписку не знайшло свого підтвердження у судовому засідання та спростовується наступними доводами.

Так, 17.10.2008 року ОСОБА_2 звернулась до Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області з заявою про злочин, що підтверджується копією протоколу усної заяви про злочин від 17.10.2008 року (а.с.19). За результатами розгляду вказаної заяви Першотравневим РВ УМВС України була винесена постанова про відмову у порушення кримінальної справи (а.с.24). ОСОБА_2 дану постанову не оскаржувала.

Суд не приймає до уваги свідчення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, оскільки вони є родичами відповідача. Крім того, згідно ст. 218 ч.2 ЦК України, у разі заперечення однією з сторін факту вчинення правочину рішення суду не може грунтуватись на свідченнях свідків.

Твердження відповідача про те, що гроші у позивача вона не позичала, а даний спір виник після проведення ревізії на її робочому місці, де було виявлено недостачу у розмірі 12000 гривень також не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки ОСОБА_2 не надала суду належних доказів на підтвердження вказаної обставини, зокрема, копії акту ревізії суду надано не було.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у зобов'язанні належним чином.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 позики у розмірі 14000 гривень обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення трьох відсотків річних з простроченої суми, що складає 164 грн. 55 коп. слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше непередбачено цим законом.

Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п.6ст.4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого проценти (п.5 ч.1 ст.1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

На підставі вищевикладеного, вимога про стягнення трьох відсотків річних з простроченої суми, що складає 164 грн. 55 коп. - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.8, 10,60,209,212,215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14000 гривень, а також судовий збір у розмірі 140 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Т.Р. Вівдиченко