АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2711/2009року Головуючий у суді першої інстанції –Завгородній Є.В.
Категорія – 30,33 Доповідач - Пономаренко В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого - судді Авраменко Т.М.,
Суддів - Суровицької Л.В., Пономаренко В.Г.
при секретарі - Чернезі М.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Кіровоградської області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства, прокуратури та суду за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Державного казначейства України та прокуратури Кіровоградської області на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 жовтня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Кіровоградської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Зазначав, що 21 травня 2004 року прокурором Маловисківського району Кіровоградської області відносно нього була порушена кримінальна справа і 11 червня 2004 року обрана міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. 18 червня 2004 року йому пред’явили звинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України.
24 червня 2004 року на підставі постанови слідчого прокуратури незаконно накладено арешт на приватний будинок його матері та оголошено заборону на його відчуження.
05 січня 2006 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області постановлено виправдувальний вирок, який скасовано апеляційним судом Кіровоградської області та справу направлено на додаткове розслідування прокурору Маловисківського району.
23 квітня 2007 року постанова про порушення відносно нього кримінальної справи за ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України та запобіжний захід – підписка про невиїзд - були скасовані постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області
Зазначена постанова суду була змінена ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 6 листопада 2008 року, якою в порушені відносно нього кримінальної справи було відмовлено.
У зв’язку з наведеним, з посиланням на Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” та ст.. 1176 ЦК України просив за рахунок державного бюджету стягнути на його користь 200000 грн. моральної шкоди, зазначаючи про завдані йому моральні страждання, нервові переживання, порушення нормальних життєвих зв’язків.
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково - стягнуто на його користь з державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державного казначейства України на відшкодування моральної шкоди 23000 грн. Стягнуто з прокуратури Кіровоградської області на користь держави 230 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись з названим рішенням суду, ОСОБА_1, прокуратура Кіровоградської області і Державне казначейство України подали апеляційні скарги.
У поданих апеляційних скаргах з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права: ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі;
прокуратура Кіровоградської області та Державне казначейство України, просять скасувати ухвалене у справі судове рішення та відмовити у задоволені позову. Зокрема, не оспорюючи право позивача на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, посилаються на те, що позивач не довів належним чином факту заподіяння йому моральної шкоди, а суд, не з’ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, задовольнивши частково позов, порушив вимоги щодо винесення обґрунтованого та законного рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах, визначених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державного казначейства України підлягають відхиленню, а апеляційна скарга прокуратури Кіровоградської області – задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що незаконним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, обранням запобіжного заходу, пред’явленням звинувачення, що тривалий час обмежувало його права як громадянина і вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, відновлення попереднього стану, ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, розмір відшкодування якої з урахуванням характеру, обсягу заподіяних страждань, їх тривалості та інших обставин повинен становити 23000 грн.
Колегія суддів вважає, що висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Судом установлено, що 21 травня 2004 року прокурором Маловисківського району була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_1 по фактам перевищення останнім службових повноважень та службове підроблення, що спричинили тяжкі наслідки (а.с. 76).
11 червня 2004 року постановою слідчого прокуратури відносно ОСОБА_1, як підозрюваного у вчиненні злочину, обрана міра запобіжного заходу – підписка про невиїзд(а.с. 77-78).
18 червня 2004 року йому було пред’явлено звинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 та ч.2 ст. 366 КК України, яке за тими ж статтями перепред’явлено 30 червня 2004 року (а.с. 79-80).
24 червня 2004 року слідчим прокуратури винесено постанову про накладення арешту на вклади, цінності та інше належне обвинуваченому майно, де б таке не знаходилося і у виконання вказаної постанови 25 червня 2004 року накладено арешт на житловий будинок у якому він проживав разом зі своєю матір’ю та оголошено заборону на його відчуження.
05 січня 2006 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області постановлено відносно ОСОБА_1 виправдувальний вирок, який скасовано апеляційним судом Кіровоградської області та справу направлено на додаткове розслідування прокурору Маловисківського району( а.с. 89-92).
23 квітня 2007 року постанова про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України та запобіжний захід – підписка про невиїзд – були скасовані постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 6 листопада 2008 року вказана постанова районного суду була змінена – скасовано постанову прокурора Маловисківського району від 21.05.2004 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України та відмовлено в порушені кримінальної справи.
У силу положень ст.. 1176 Цивільного кодексу України, ст.. 1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу – підписки про невиїзд, незаконного притягнення як обвинуваченого, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 13 зазначеного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Таким чином, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Згідно з пп..5-2 п.5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Законом України від 26 грудня 2002 року №380-1У встановлено з 1 січня 2004 року по 31 серпня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати 205 гривень на місяць, а з 1 вересня 2004 року по 31 грудня 2004 року Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-1У розмір мінімальної заробітної плати встановлено в розмірі 237 гривень на місяць.
Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-1У встановлено з 1 січня 2005 року по 31 березня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 01 квітня 2005 року по 30 червня 2005 року – 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року по 31 серпня 2005 року – 310 гривень на місяць, а з 01 вересня 2005 року по 31 грудня 2005 року – 332 гривні на місяць.
Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-1У встановлено з 01 січня 2006 року по 30 червня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 гривень на місяць, з 01 липня 2006 року по 30 листопада 2006 року – 375 гривень на місяць, а з 01 грудня 2006 року по 31 грудня 2006 року – 400 гривень на місяць.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У встановлено з 01 січня 2007 року по 31 березня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2007 року – 420 гривень на місяць, з 1 липня 2007 року по 3о вересня 2007 року – 440 гривень на місяць, а з 01жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року – 460 гривень на місяць.
Враховуючи період перебування позивача під слідством - з 21 травня 2004 року по 23 квітня 2007 року, тобто 2 роки 10 місяців 28 днів, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим 11159 грн.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку встановленим в судовому засіданні обставинам, у тому числі і тим, на які посилається в апеляційній скарзі Сальков Г.І, та з урахуванням характеру, обсягу заподіяних страждань, їх тривалості та інших обставин, правильно і обґрунтовано визначився з розміром відшкодування моральної шкоди, підстав для збільшення якого не встановлено.
Доводи апеляційних скарг сторін не спростовують висновків суду, оскільки останні ґрунтуються на повно і всебічно з’ясованих обставинах, що мають значення для правильного вирішення справи. Рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення немає.
У частині стягнення з прокуратури Кіровоградської області судового збору та витрат на інформаційно-технічне рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки , відповідно до п.6 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та п.5 ч.4 ст. 81 ЦПК України сторони у справах даної категорії звільняються від сплати цих витрат.
Відтак, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягає зміні із ухваленням в цій частині нового рішення про віднесення даних судових витрат за рахунок держави.
Керуючись ст..ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, Державного казначейства України відхилити.
Апеляційну скаргу прокуратури Кіровоградської області задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 жовтня 2009 року у частині розподілу судових витрат змінити.
Витрати на сплату судового збору та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи віднести за рахунок держави.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді: