Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

м. Шепетівка, вул. Карла Маркса, 30, 30405, (03840) 5-21-04

Справа № 2-а-1479/2010 р.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року

Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Федорова Н.О., розглянувши у скороченому провадженні в М.Шепетівка в приміщенні суду о 10 год. 30 хв. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що він є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Відповідно до П.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі пяти мінімальних заробітних плат.

У період 2007-2009 років отримав щорічну грошову допомогу в значно менших сумах, ніж передбачено вищевказаним Законом, а саме: 19 лютого 2007 року - 120 грн., 15 квітня 2008 року - 120 грн., 13 липня 2009 року - 120 грн. На його неодноразові звернення до відповідача про перерахунок даної допомоги у відповідності до норм Закону - отримував відмову. А тому, просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення як особі, котра постраждала від Чорнобильської катастрофи та зобов'язати останнього провести перерахунок та виплату даної допомоги у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007-2009 роки в сумі 7667 гривень 50 коп. з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 26.11.2010 року відкрито провадження по даній справі.

Згідно заперечень представника відповідача ОСОБА_2 від 17.12.2010 року, остання вважає, що в позовних вимогах слід відмовити, оскільки щорічна допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у відповідності до положень Законів України «Про державний бюджет України», постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 року №649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які діяли у часі раніше, де пріорітетними є положення статтей Закону України «Про державний бюджет на відповідні роки» та відповідні акти Кабінету Міністрів України.

Суддя дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 080462 від 01.07.1998 року.

Згідно з даними довідки Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії серії 2-18 АБ № 280471 від 11.06.1998 року ОСОБА_1 є інвалідом II групи захворювання, пов'язаного з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодування шкоди, заподіяної здоров ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю не поширюється.

За змістом ч.3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтресесів особи Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть бути встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України та ч.ч. 2, 3 ст. 99 КАС України, вважаю, шо на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров'ю, строки позовної давності не поширюються та шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не застосовується.

Крім того, відповідно до 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти майном, ніхто не може бути позбавлений свого права інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України та ст. 55 Закону України «Про власність» передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права власності та воно є непорушним.

Позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та обгрунтоване сподівання на отриманння такої допомоги в розмірі, визначеному абз.2 ч.4 ст. 48 зазначеного Закону.

Ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'ятьох мінімальних заробітних плат.

Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», зупинено на 2007 рік дію абз. 2,3,4,5,6 та 7 частини 4 та 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З матеріалів справи вбачається, що в 2007 році грошова допомога на оздоровлення виплачувалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року за № 562, а не ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Між тим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 6- рп/2007, яким визнано неконституційними положення пункту 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, з моменту ухвалення зазначеного рішення, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення мав виходити з приписів ст. 48 Закону № 796-ХІІ, оскільки положення п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» втратило чинність.

Отже, підстави у відповідача здійснювати позивачу у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року після 09.07.2007 року були відсутні, оскільки критерієм обрахунку вищевказаної допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

У подальшому Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, а саме: п.п.11 п.28 розділу 2 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо розміру і порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення викладена в новій редакції, яка набрала чинності з 01.01.2008 року. Відповідно до неї дана допомога виплачується в порядку та розмірах, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-УІ, яким зупинено на 2008 рік положення ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

"Рішення Конституційного Суду України має приюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до Ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У 2009 році положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не змінювалися.

Отже, зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення органами соціального захисту населення повинні були здійснюватись за період з 22.05.2008 року по 31.12.2007 року у розмірі, який визначений ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зменшувати встанорлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано у 2009 році повноваження щодо встановлення розміру соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Однак, Кабінетом Міністрів України в 2009 році не приймалася постанова про визначення розміру допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Закон України «Про Державний бюджет на 2009 рік» набув чинності з 01.01.2009 року та зворотньої сили немає, у зв'язку з цим відповідач при нарахуванні допомоги на оздоровлення повинен був керуватися ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами Кабінету Міністрів України.

За таких обставин, відповідач повинен виплатити позивачу за 2009 рік щорічну допомогу на оздоровлення із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Відповідно до Ч.5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Як свідчить заперечення на позов управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Шепетівської міської ради Хмельницької області проведено виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України, а саме: 19 лютого 2007 року - 120 грн., 15 квітня 2008 року - 120 грн., 13 липня 2009 року- 120 грн.

Згідно Ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що відповідач діяв всупереч ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та всупереч вищевказаним рішенням Конституційного Суду України, оскільки нараховував та виплачував одноразову щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, не передбачених даними нормативними актами. Отже дії відповідача слід визнати неправомірними.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача, оскільки саме неправомірні дії Управління призвели до порушення законних прав позивача.

Виходячи з наведеного, на підставі ст.ст. 48, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, ст.ст. 41, 152 Конституції України, ст. 55 Закону України «Про власність», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст. ст. 9, 11, 14, 86, 158-162, 183-2, 256 КАС України, суддя,-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати належних позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12. 2008 року, з 01.01.2009 року по даний час відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, інваліду II групи, інвалідність якого пов язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12. 2008 року, з 01.01.2009 року у розмірі пяти мінімальних заробітних плат, яка діяла на момент виплати, відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням попередніх виплат.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шепетівський міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: