У К Р А Ї Н А
ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
м. ПОЛТАВИ
Справа № 2-а- 5549/09
П О С Т А Н О В А
Іменем України
9 грудня 2009 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого – судді Савченка А.Г.
при секретарі Шестопал А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДПС БОПС м. Харкова ГУ МВС України в Харківській області про скасування постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності,
в с т а н о в и в :
Позивачка звернулася до суду з цим позовом, в якому вказала, що постановою інспектора ДПС БОПС м. Харків ОСОБА_2 від 29 липня 2009 року серії АХ № 166701 її піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 600 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що нібито в цей день, керуючи автомобілем НОМЕР_1 і рухаючись по вулиці Полтавський шлях в м. Харкові, перевищила швидкість більше ніж на 20 км, чим порушила вимогу п. 12.4. Правил дорожнього руху України (далі - Правил).
Зазначила, що такого порушення вона не допускала, так як швидкості руху не перевищувала, чого ніхто не виявляв, оскільки автомобіль, яким вона керувала ніхто із працівників ДАІ не зупиняв і протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складав. Так як фіксація нібито вчиненого нею правопорушення здійснювалась приладом «Візір» № 71409, який знаходився у працівника ДАІ і ним безпосередньо використовувався, то це виключає посилання на нього як такий, що працював в автоматичному режимі, що дає підстави використовувати його тільки як додаток до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, який в даному випадку не був складений.
Крім того, відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної Служби Державтоінспекції МВС України (зaтверджeнo Наказом МВС 13.11.2006 №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так i достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. Відповідно до п. п. 12.2., 12.3. зазначеної Інструкції визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. Окрім того, відповідно до зазначено Інструкції прилад «Візір» повинен проходити перевірку один раз на місяць. Строк, коли проведено перевірку та строк наступної перевірки повинно бути зазначено в постанові, а таких відомостей постанова не містить.
З доданого до постанови фотознімки автомобіля з зафіксованим на ньому порушенням Правил не видно, де зафіксовано порушення – в межах населеного пункту чи поза ними.
Зважаючи на вказане, просить скасувати постанову як незаконну.
В судове засідання позивачка не з’явилася, подавши до суду заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, наполягаючи на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання не явився, в зв’язку з чим суд визнав причину його неявки неповажною та розглянув справу без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
З постанови в справі про адміністративне правопорушення слідує (а. с. 5), що позивачка рухалася на автомобілі НОМЕР_1 по вулиці Полтавський Шлях в м. Харкові зі швидкістю 89 км/год, чим порушила вимоги п. 12.4. Правил. Будь-які докази, які б об’єктивно підтверджували факт вчинення правопорушення в постанові не наведено. Зазначено також, що вимірювання швидкості руху здійснювалось за допомогою приладу «Візір» № 71409.
Судом встановлено, що контроль руху автомобіля порушниці здійснювався за допомогою радіолокаційного вимірювача швидкості «Візір» інспектором ДПС, зазначеним в постанові, що, на думку суду, є свідченням того, що фіксація правопорушення всупереч вимог ч. 1 ст. 14-1 КУпАП здійснювалась технічними засобами, які працювали не в автоматичному режимі, оскільки його включення, виключення, а також спрямування дії здійснювалось особою з урахуванням дорожньої обстановки та інших обставин, які могли суттєво вплинути на об’єктивність та результати встановлення факту порушення Правил.
Відповідно ж до названої норми КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації в автоматичному режимі, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно п. 2.13. Інструкції по організації провадження і діловодства по справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, які застосовуються для забезпечення безпеки дорожнього руху, до протоколу, складеного з застосуванням показань технічних приладів, додаються фото-, відео, - або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів, і довідкові матеріали про власника транспортного засобу або особі, яка має право керувати цим транспортним засобом. Всупереч цих вимог до постанови не додані матеріали, на яких зафіксовані показання приладу, яким вимірювалась швидкість.
В постанові по справі про адміністративне правопорушення не наведені дані про допуск даного засобу вимірювальної техніки для застосування на Україні, повірці, погрішностях при вимірюванні, які роблять виміри незаконним відповідно до Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність».
Оскільки фіксація порушення Правил в даному випадку здійснювалась не в автоматичному режимі, то притягнення позивачки до адміністративної відповідальності з цих підстав суд вважає незаконним.
Суд вважає, що в даному випадку особа, яка здійснювала фіксацію та виявила правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за допомогою радіолокаційного вимірювача швидкості «Візір» повинна була відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення, керуючись при цьому положеннями статті 256 КУпАП.
Так як цього не було зроблено, що суперечить вимогам вказаних норм КУпАП, суд вважає безпідставним та незаконним притягнення позивачки до адміністративної відповідальності і з цих підстав.
Крім того, протокол про вчинення адміністративного правопорушення складено неповноважною особою, оскільки відповідно до статті 255 КУпАП уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ не наділені правом складати протоколи про правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Отже, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивачка до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП притягнута безпідставно, в зв’язку з чим постанова про це підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 6, 10, 11, 12, 14, 70, 71, 99, 159-163 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати поважною причину пропуску нею строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення та поновити його.
Скасувати постанову від 29 липня 2009 року серії АХ № 166701 в справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського адміністративного апеляційного суду через Октябрьский районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, визначеному ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 14 грудня 2009 року.
Суддя А.Г. Савченк