У К Р А Ї Н А
ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
м. ПОЛТАВИ
Справа № 1 – 808/09
В И Р О К
Іменем України
14 грудня 2009 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Савченка А.Г.
при секретарі Шестопал А.О.
за участю: прокурора Гринь О.В.
потерпілої ОСОБА_1
підсудного ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлученого, ніде не працює, судимого
28 серпня 1996 року Ковельським міським судом Волинської області за ч. 1 ст. 142 КК України 1960 року на 6 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 22 серпня 2001 року на підставі статті 6 Закону України «Про амністію» від 5 липня 2001 року на невідбуту частину 1 рік 5 місяців 26 днів умовно з іспитовим строком на 2 роки;
27 лютого 2002 року цим же судом за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільненого 28 січня 2005 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 5 місяців
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152 та ч. 2 ст. 186 КК України,
в с т а н о в и в :
9 вересня 2009 року, приблизно о 22 год., підсудний ОСОБА_2, неподалік від кінцевої зупинки громадського транспорту «Сади-2» в м. Полтаві, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, зустрів потерпілу ОСОБА_1, яка йшла з своєю знайомою ОСОБА_3 і попросив їх провести його додому. Отримавши їх згоду, він дійшов з ними до свого будинку, що по бульвару Конєва, 1 в м. Полтаві. Там спочатку ОСОБА_3, а через деякий час і потерпіла, залишивши його по черзі пішли додому. Підсудний ОСОБА_2 почав йти за потерпілою нібито з тим, щоб провести її додому.
По дорозі в безлюдному місці, що неподалік від автомобільної стоянки по вулиці Героїв Сталінграду, 6 в м. Полтаві, у нього раптово виник умисел на її зґвалтування. Реалізовуючи його, підсудний ОСОБА_2 схопив потерпілу за одяг і застосовуючи фізичне насильство, проти її волі, потяг в лісосмугу, долаючи при цьому її опір та закриваючи рот руками з тим, щоб вона не кричала та не кликала на допомогу, а також наносячи їй численні удари кулаками в обличчя. Внаслідок застосованого ним фізичного насильства потерпілій ОСОБА_1 згідно висновку експерта № 2212 від 30 вересня 2009 р. були заподіяні: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, гематоми повік лівого ока, рани лівої очної області, припухлості і садна правої тім’яної області голови – легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я; синець лівої кисті, садно в області правого стегна і області лівого колінного суглобу – легкі тілесні ушкодження. Подолавши таким чином опір потерпілої, підсудний, продовжуючи застосовувати фізичне насильство, вступив з нею в статеві зносини, тобто зґвалтував її.
Зґвалтувавши потерпілу, підсудний повторно, відкрито викрав її майно, а саме: золотий ланцюжок вагою 4,105 г вартістю 747,11 грн., золотий кулон вагою 1 г вартістю 150 грн., мобільний телефон «Siemens C 72» вартістю 150 грн., з картою оператора мобільного зв’язку вартістю 20 грн., на рахунку якої були кошти в сумі 5 грн., завдавши потерпілій збитку на загальну суму 1072,11 грн. Після вчинення злочину підсудний з місця його скоєння втік, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
Допитаний в ході судового слідства по справі підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів та заявлений по справі цивільний позов визнав повністю, підтвердивши факти їх вчинення за обставин, викладених вище та відмовившись давати показання в силу статі 63 Конституції України та статті 43 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_1 також підтвердила факт її зґвалтування та пограбування підсудним за обставин, викладених вище та відмовилась в силу статті 49 та 267 КПК України давати показання про це. Вона підтвердила також факт заподіяння їй матеріальної в сумі 3000 грн. та моральної в сумі 7000 грн. шкоди, яку просила стягнути з підсудного. При цьому вона зазначила, що моральна шкода їй була заподіяна внаслідок побиття підсудним, спричинення їй моральних страждань та душевних переживань, а також значного погіршення стану здоров’я.
Оскільки фактичні обставини справи і розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм роз’яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.
Суд кваліфікує дії підсудного за ч. 1 ст. 152 КК України, так як він вчинив зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства потерпілої ОСОБА_1, а також як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, тобто за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки останній відкрито, повторно вчинив викрадення чужого майна потерпілої ОСОБА_1
Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданого збитку шляхом повернення вкраденого.
Обставинами, які обтяжують покарання підсудного, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів. Суд вважає неправильним посилання органів досудового слідства на повторність, як обставину, що обтяжує покарання підсудного, оскільки вона являється кваліфікуючою ознакою вчинення ним злочину і як така інкримінована йому.
Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.
Суд враховує, що вчинені підсудним злочини відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відносяться до тяжких.
Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 731 від 9 жовтня 2009 р. (т. 1 а. с. 325-329) підсудний раніше будь-яким психічним захворюванням не страждав, в тому числі i в період інкримінованих йому протиправних діянь i не страждає в даний час, а виявляє психопатичні риси характеру. Ступінь характерологічних змін особистості підсудного не така, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії i керувати ними. Під час інкримінованого йому протиправного діяння в стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебував, тому міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Під дію ч. ч. 2 і 3 ст. 19, ст. 20 КК України не підпадає. В теперішній час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Крім того, суд враховує також характер вчинених підсудним злочинів, характеристику його особи (т. 1 а. с. 311, 313, 320), обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, щире каяття, наявність у нього непогашеної судимості, в тому числі і за аналогічні злочини, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке в повній мірі відповідатиме його меті, а саме виправленню підсудного, його вихованню та соціальній реабілітації.
Потерпілою по справі заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3000 грн. та 7000 грн. моральної шкоди.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».
В добровільному порядку підсудним збитки не відшкодовувались.
Виходячи із доведеності вини підсудного у вчиненні злочину, суд задовольняє цивільний позов потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди повністю.
Суд вважає, що потерпілій завдано також моральної шкоди, яка полягає в тому, що внаслідок вчинення злочинів щодо неї вона перенесла тяжку душевну травму та великі страждання, біль від яких не зменшується з плином часу. Внаслідок вчинення злочинів щодо неї вона втратила душевну рівновагу і спокій. Підсудним після вчинення злочину не зроблено навіть спроби відшкодувати завдані злочином збитки, що змушує її вишукувати засоби для лікування та відновлення пошкодженого майна, що також позбавляє її душевного спокою і рівноваги.
Визначаючи розмір відшкодування за понесену моральну шкоду, суд виходить з засад розумності і справедливості і вважає, що заявлений потерпілою позов на суму 7000 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,
з а с у д и в :
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152 та ч. 2 ст. 186 КК України і засудити його:
за ч. 1 ст. 152 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з 10 вересня 2009 року (т. 1 а. с. 23-27), зарахувавши в нього час перебування засудженого під вартою в зв’язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у виді взяття під варту по цій кримінальній справі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_2 у виді взяття під варту залишити без змін.
Речові докази – мобільний телефон, ланцюжок з металу жовтого кольору, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 248), а також жіночі кофту, брюки, труси та черевики, які зберігаються в камері схову Октябрського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області (т. 1 а. с. 249), повернути їй же. Чоловічі сорочку, брюки та туфлі, які зберігаються в камері схову Октябрського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області (т. 1 а. с. 249), повернути засудженому ОСОБА_2, а мазки з тіла засудженого, мазки на склі, тампон із вмістом піхви потерпілої ОСОБА_1, які зберігаються в камері схову Октябрського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області (т. 1 а. с. 247), знищити.
Задовольнити заявлений по справі цивільний позов і стягнути з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн.. матеріальної та 7000 (сім тисяч) грн. моральної шкоди.
Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя А.Г.Савченко