ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" листопада 2009 р. Справа № 8/12-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанської Г.А.
при секретарі Феськовій М.Ю. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2. - директора,
Люлькіс І.М. -представника за довіреністю №3 від 03.07.2008р.,
Левицької-Корчун В.І. - представника за довіреністю №3 від 03.07.2008р.,
від відповідача: Федорова А.В. - представника за довіреністю (т.1, а.с. 62),
від заявника - ОСОБА_2. та його представники за довіреностями від 06.07.2009р. Люлькіс І.М. та Левицької-Корчун В.І.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, м.Вінниця
на ухвалу господарського суду Вінницької області
від "15" квітня 2009 р. у справі № 8/12-09 (суддя Мельник І.Ю.)
за позовом Малого підприємства Виробничо-комерційна фірма "СТАВОС", м.Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Свій дім", м.Вінниця
про визнання недійсною додаткової угоди №4 від 03.07.1998р. до договору про сумісну діяльність від 06.09.1993р. №10
з перервою в судовому засіданні 3 22.10.2009р. по 19.11.2009р., відповідно до ст.77 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду від 15.04.2009р. у справі №8/12-09 було відмовлено у прийнятті заяви співзасновника Малого підприємства "Виробничо-комерційна фірма "СТАВОС" ОСОБА_2 про визнання його третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору у справі №8/12-09 за позовом Малого підприємства Виробничо-комерційна фірма "СТАВОС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Свій дім" про визнання недійсною додаткової угоди №4 від 03.07.1998р. до договору про сумісну діяльність від 06.09.1993р. №10.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, гр.ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дану ухвалу скасувати з наведених у скарзі підстав та залучити його третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору.
Мотивуючи апеляційну скаргу, гр.ОСОБА_2 зазначає, зокрема, наступне:
- відмовивши ОСОБА_2 у залученні до участі у справі третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору, місцевий господарський суд порушив ст.26 Господарського процесуального кодексу України, яка не передбачає право суду на таку відмову;
- висновок господарського суду першої інстанції про те, що даний спір не є корпоративним, в зв'язку з чим підстави для залучення ОСОБА_2, який є співзасновником МП ВКФ "Ставос", відсутні, є необґрунтованим, оскільки постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що корпоративними правами, згідно з ч.1 ст.167 Господарського кодексу України, є права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, а тому, в результаті підписання колишнім директором МП ВКФ "Ставос" Величковським В.Г. додаткової угоди №4 від 03.07.1998р. до договору про спільну діяльність №10 від 06.09.1993р. порушено корпоративні права теперішнього директора МП ВКФ "Ставос" ОСОБА_2 ;
- місцевий господарський суд, виносячи оскаржену ухвалу, порушив норми процесуального права, оскільки матеріали справи свідчать, що рішення судом у даній справі прийняте 14.04.2009р., тоді як ухвалу про відмову ОСОБА_2 в прийнятті заяви про залучення третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору винесено 15.04.2009р.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, зареєстрованому апеляційним господарським судом 22.10.2009р. за вх.№02-01/6672/09, заперечив проти доводів гр.ОСОБА_2 Вважає оскаржену ухвалу законною, в зв'язку з чим просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу гр.ОСОБА_2 не надав.
Враховуючи, що ст.96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку сторони подавати письмовий відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів визнала можливими здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності відзиву позивача на апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 та його представники в засіданні суду підтримали доводи апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають ухвалу господарського суду першої інстанції від 15.04.2009р. про відмову в прийнятті заяви співзасновника МП ВКФ "Ставос" ОСОБА_2 про визнання його третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору винесеною з неповним з'ясуванням обставин справи, у зв'язку з чим просять її скасувати та залучити ОСОБА_2 третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору.
Представники позивача підтримали апеляційну скаргу гр.ОСОБА_2
Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає оскаржену ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судова колегія, заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2008 року Мале підприємство Виробничо-комерційна фірма "Ставос" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Свій дім" про визнання недійсною додаткової угоди №4 від 03.07.1998р. до договору про сумісну діяльність від 06.08.1993р.
Обґрунтовуючи позов, підприємство зазначило, що між ним та Науково-виробничим об'єднанням "Свій дім" (правонаступником якого є відповідач) 06.08.1993р. було укладено договір про сумісну діяльність у будівництві та спільній експлуатації торговельного комплексу "Ринок" в районі автовокзалу "Західний" й згідно цього договору сторони виступили співвласниками об'єкта в наступному співвідношенні: НВО "Свій дім" - 51%, ВКФ "Ставос" - 49%.
Як стверджує позивач, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів №106 від 20.04.1995р. було затверджено акт державної технічної комісії про готовність закінченого об'єкта до експлуатації першої черги критого ринку "Західний", після чого будівництво комплексу було тимчасово зупинено.
Позивач зазначає, що 03.07.1998р. МП ВКФ "Ставос" та ВІК "Свій дім" уклали додаткову угоду №4 до договору про сумісну діяльність, у відповідності до якої МП ВКФ "Ставос" передало ВІК "Свій дім" право власності на першу чергу ринку "Західний".
За твердженням позивача, директор МП ВКФ "Ставос" ОСОБА_6 підписав додаткову угоду з перевищенням повноважень, оскільки не повідомив про це другого співзасновника МП ВКФ "Ставос" ОСОБА_2, а тому, додаткову угоду слід визнати недійсною.
Матеріали справи свідчать про те, що 03.04.2009р. гр.ОСОБА_2 було подано письмове клопотання (т.3 а.с.140) про залучення його до участі у справі третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 03.04.2009р. (т.3 а.с.143) в задоволенні даного клопотання ОСОБА_2 було відмовлено.
Матеріалами справи також підтверджується, що 10.04.2009р. гр.ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовною заявою №28 від 03.04.2009р., в якій просив визнати його третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору у даній справі та визнати недійсною додаткову угоду №4 від 03.07.1998р. до договору про сумісну діяльність від 06.08.1993р. (т.4 а.с.25-28).
Свої вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що його, як співзасновника МП ВКФ "Ставос" не було повідомлено директором підприємства ОСОБА_6 про намір укладати оспорену додаткову угоду.
Ухвалою від 15.04.2009р. (т.4 а.с.23), як зазначалося вище, господарський суд Вінницької області відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_2, а подану ним позовну заяву на 16-ти аркушах повернув заявникові.
Судовою колегією враховується наступне. Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п.1.5 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" в процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така юридична особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження справи в господарському суді, але до прийняття ним рішення.
Вищий господарський суд України в рекомендаціях від 27.06.2007р. №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" звернув увагу судів на те, що з огляду на зміни і доповнення, внесені до ГПК України згідно з Законом України від 15.12.2006р. №483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів", зокрема, до частини другої статті 1 та статті 12 цього Кодексу, справи у спорах, пов'язаних з приватизацією державного майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), та справи, що виникають з корпоративних відносин, підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Подання позову, в тому числі третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, є суб'єктивним правом особи, яка вважає, що певними діями (бездіяльністю тощо) відповідачів порушуються її права, свободи та інтереси.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви, або навпаки, суд не повинен діяти суто формально та у кожному конкретному випадку має вирішувати питання щодо можливості (неможливості) розгляду позовних вимог.
Відмовляючи гр.ОСОБА_2 у прийнятті його заяви про залучення до участі у даній справі третьою особою з самостійними вимог на предмет спору, господарський суд першої інстанції виходив з того, що спір у справі №8/12-09 не відноситься до корпоративних спорів і рішення у зазначеній справі не може вплинути на права співзасновника МП ВКФ "Ставос".
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що даний спір не є корпоративним.
За змістом ч.1 ст.167 Господарського кодексу України частка особи у статутному фонді (майні) господарської організації, наділяє її правами, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (корпоративні права).
Як передбачено п.1.2 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", до корпоративних спорів належать, зокрема, спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.
Однак, всупереч правилу ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, гр.ОСОБА_2 не довів порушення, оспорювання чи невизнання своїх корпоративних прав самим МП ВКФ "Ставос", учасником якого він є, органами чи іншими учасниками цього підприємства, а фактично оспорює передачу нерухомого майна.
Крім того, підстави, які зазначені в поданій гр.ОСОБА_2 заяві, повністю збігаються з підставами, вказаними в позовній заяві МП ВКФ "Ставос", тобто, незалежно від поданої ОСОБА_2 заяви, суд здійснював оцінку додаткової угоди №4 від 03.07.1998р. до договору про сумісну діяльність від 06.09.1993р. №10 на предмет її відповідності або невідповідності вимогам законодавства.
Доводи ОСОБА_2 про те, що місцевий господарський суд, виносячи оскаржену ухвалу, порушив норми процесуального права, оскільки рішення судом у даній справі прийняте 14.04.2009р., а ухвалу про відмову ОСОБА_2 в прийнятті заяви про залучення третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору винесено 15.04.2009р., є безпідставними, так як в матеріалах справи наявне клопотання представників позивача від 15.04.2009р. (т.3 а.с.148) про те, що вони не просять здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі №8/12-09 шляхом звукозапису. Крім того, із протоколу судового засідання від 15.04.2009р. (т.3 а.с.150) у даній справі, в якому брали участь представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, вбачається, що рішення у справі прийняте 15.04.2009р. Проте, у вступній частині рішення було допущено описку в даті прийняття рішення (зазначено, що рішення прийняте з 26.03.2009р. по 15.04.2009р.), яка відповідно до ст.89 Господарського процесуального кодексу України виправлена ухвалою суду від 20.05.2009р. До того ж, у своїй заяві від 15.05.2009р. (т.3 а.с.154) представник позивача ОСОБА_3 також зазначає про надання копії рішення у справі №8/12-09, прийнятого 15.04.2009р.
Не беруться до уваги судовою колегією й твердження ОСОБА_2 про те, що ст.26 Господарського процесуального кодексу України не передбачає право суду на відмову в залученні третіми особами з самостійними вимогами на предмет спору.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.
Однак, стаття 26 ГПК України не забороняє суду вирішувати інші процесуальні питання щодо позовної заяви, зокрема, відмовляти у її прийнятті або повертати її без розгляду, якщо на це є відповідні правові підстави.
Таким чином, доводи гр.ОСОБА_2 спростовуються наведеним вище та не являються підставою для скасування оскарженої ухвали.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.04.2009р. у даній справі про відмову у прийнятті заяви гр.ОСОБА_2 про визнання його третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу господарського суду Вінницької області від "15" квітня 2009р. у справі №8/12-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2, м.Вінниця - без задоволення.
2. ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) повернути з Державного бюджету України 42грн.50коп. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 15.04.2009р. згідно квитанції №ПН29 від 14.05.2009р. Квитанцію №ПН29 від 14.05.2009р. залишити у справі.
3. Справу №8/12-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - ОСОБА_2
5 - в наряд