Справа № 22-4143/12 Головуючий у 1 інстанції: Бобровник О.В.

Доповідач: Нежура В.А.

РІШЕННЯ

Іменем України

29 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного су-­ ду м. Києва в складі :

головуючого судді: Нежури В.А.

суддів: Лапчевської О.Ф., Корчевного Г.В.

при секретарі: Ушаковій Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_13, ОСОБА_6 про виселення, вселення та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2011 року позов ОСОБА_14 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_6 про виселення, вселення та стягнення мораль- ­ної шкоди задоволено частково.

Вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до суду з апеля­- ційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про виселення ОСОБА_8 з АДРЕСА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення,яким задовольнити цю позовну вимогу, та виселити ОСОБА_3 з АДРЕСА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В суді апеляційної інстанції апелянт і його представник підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Треті особи - ОСОБА_9 підтримала подану апеляцію, а ОСОБА_7 проти її задо- ­волення заперечував.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і об­грунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апе­ляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом квартира АДРЕСА_3, згідно із розпорядженням органу приватизації Залізничної районної державної адміністрації м. Києва від 12.02.1997 року № 15085, належала на праві власності в рівних долях ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 і ОСОБА_2 (а.с. 7).

В подальшому право власності на вказану квартиру зареєстроване таким чином: 1\2 час­- тини за ОСОБА_7 і ОСОБА_2, в рівних долях, на підставі свідоцтва про право власності на житло, за ОСОБА_9 на підставі договору дарування, посвідченого 2-ю Київською держнотконторою 29.11.2000 року; 1\4 частина за ОСОБА_7 на підставі договору дарування, посвідченого 9-ю Київською держнотконторою 07.12.2005 року, тобто на час вини- ­кнення спірних правовідносин ОСОБА_7 належала 1\2 частина права власності на кварти- ­ру, а його сину ОСОБА_2 і сестрі ОСОБА_9 - по 1\4 частині кожному (а.с. - 53).

Зареєстрованими у квартирі є ОСОБА_7 і його син − ОСОБА_2, позивач у справі, який у 2006 році досяг повноліття (а.с. - 6).

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про її виселення із вказаної квартири і своє вселення, а також стягнення моральної шкоди, посила­- ючись на те, що відповідачки вселилася в 2001 році в спірну квартиру без законних на те під­- став, без згоди усіх співвласників квартири, залишаючись протягом усього цього часу зареєст­рованою на іншій жилій площі. Влітку 2010 року, він намагався вселитися у квартиру, але від­повідачки відмовила йому в цьому, поміняли замки, заявивши, що у квартиру вона його не пу- стить.

Відмовляючи в задоволені пред*явленого позову в частині виселення відповідачки із спі­- рної квартири суд першої інстанції, керуючись вимогами статей 64, 156 ЖК України, виходив із того, що, на момент звернення позивача з позовом до суду ОСОБА_3 є законною дру­- жиною ОСОБА_7, який є власником 2/4 частки квартири, і відповідно вона набула права користування жилою площею в спірній квартирі.

Але погодитися із таким висновком суду не можна.

З пояснень відповідачки, в тому числі і тих, які вона давала в суді апеляційної інстанції вбачається, що в квартиру АДРЕСА_4 вона вселилася у 2001 році зі згоди свого колишнього чоловіка ОСОБА_7, з яким вона повторно уклала шлюб 13.12.2010 року (а.с. - 83) і його батька ОСОБА_10 (помер у ІНФОРМАЦІЯ_2), які на той час були власниками по 1\4 частині квартири кожний. При цьому, на думку відповідачка, ОСОБА_7 також діяв і від імені свого малолітнього сина ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1), якому належала 1\4 частина.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим при­міщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням (ч. 4 ст. 156).

Згідно частини 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ст. 113 ЦК Української РСР, чинною на момент виникнення спірних правовідно- ­син, володіння, користування та розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди − спір вирішується судом.

Зі змісту вказаних норм закону вбачається, що для вселення і набуття особою права кори­стування жилою площею в квартирі, яка перебуває у приватній власності, необхідні підстави, передбачені Житловим кодексом України, і в якості обов*язкової умови - згода власника буди- ­нку або всіх його співвласників, незалежно від того, чи користуються вони жилим приміщен- ням в такому будинку.

Як встановлено в ході розгляду справи, на момент вселення відповідачки в спірну кварти­- ру в 2001 році, вона не була у шлюбі із ОСОБА_7, а один із співвласників квартири - ОСОБА_9 заперечувала проти вселення і проживання відповідачки в квартирі.

ОСОБА_9 підтримала позов ОСОБА_2 в суді першої інстанції, і зайняла аналогі­- чну позицію в суді апеляційної інстанції.

Крім того, відповідачка не заперечувала проти тієї обставини, що і в 2001 році і до тепе­рішнього часу є зареєстрованою і зберігає право користування жилою площею в кв. АДРЕСА_7 в м. Києві.

За таких обставин, відповідачка не могла набути право користування жилою площею в спірній квартирі, оскільки діючий ЖК України, виключає можливість одночасного постійного права користування особою жилою площею в різних квартирах (будинках), в тому числі і тих,

які перебувають у приватній власності, і відповідно її фактичне проживання в квартирі не є правомірним.

Враховуючи наведене, колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги обгрунтованими, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню і ухвалення нового про задоволення позову про виселення відповідачки із квартири.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося і колегія суддів не перевірялося. Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_12 задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2011 року в частині від- ­мови у задоволенні позовної вимоги про виселення ОСОБА_3 з АДРЕСА_5 скасувати та ухвалити нове рішення такого змісту,

Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_6.

В іншій частині залишити рішення без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і криміна- льних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цьо- го суду касаційної скарги

Головуючий

Судді