Справа № 161/12687/17 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П.

Провадження № 22-ц/773/270/18 Категорія: 50 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Федонюк С.Ю.

суддів - Осіпука В.В., Русинчука М.М.,

з участю

секретаря судового засідання – Лимаря Р.С.,

учасники справи :

позивач -ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2017 року,

в с т а н о в и в:

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, однак змінив позовні вимоги та просив про збільшення розміру аліментів. Позов мотивував тим, що від шлюбу з відповідачем у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. На даний час обоє синів знаходяться на його повному утриманні. Вказував, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.07.2015 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти в його користь на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 травня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття. Позивач вказував, що 01.01.2017 року сину ОСОБА_3 виповнилось 18 років, внаслідок чого стягнення аліментів на його утримання припинилось, а тому на даний час рішення суду від 09.07.2015 р. виконується лише щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4.

Позивач зазначав, що дитині необхідно забезпечити належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а крім того Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо покращення захисту права дитини на належне утримання» мінімальний розмір аліментів підвищено з 30% до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі наведеного, просив збільшити визначений рішенням суду розмір аліментів і стягувати з відповідача ОСОБА_1 аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення сином повноліття. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Свою скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взяв до уваги подані нею докази щодо стану її здоров’я, необхідності проведення лікування, що може потягнути значні матеріальні витрати.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.8 ст.1 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Відповідач ОСОБА_1, яка подала апеляційну скаргу, звернулася в суд із заявою про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки в судове засідання на розгляд справи ОСОБА_1 і її уповноважений представник не з’явилися, із письмової заяви відповідача про відкладення розгляду справи вбачається, що вона повідомлена про час і місце розгляду справи, враховуючи норми ст.372 ЦПК України та неподання доказів про поважність причин неявки представника, судом ухвалено проводити розгляд справи у відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.07.2015 року з ОСОБА_1 вирішено стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання двох синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 травня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

Як вбачається з будинкової книги та довідки про склад сім’ї, обоє синів проживають і зареєстровані з батьком - позивачем ОСОБА_1 в будинку №4 по вул. Незалежності в с.Липини Луцького району Волинської області (а.с.10-12). Факт перебування їх на утриманні позивача не оспорюється відповідачем.

01 січня 2017 року старшому синові ОСОБА_6 виповнилося 18 років, що підтверджено копією свідоцтва про народження.

Згідно з довідкою про доходи відповідач ОСОБА_1 працює у ТОВ «Луцьккартон», займає посаду менеджера зі збуту та отримала сукупний дохід за період з січня 2017 року по жовтень 2017 року 28305,55 грн. (а.с. 42).

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що визначений рішенням суду розмір аліментів є замалим, оскільки неповнолітній син потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, збільшилися потреби в навчанні, розвитку.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 СК України (в новій редакції) визначено, що способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Однак, якщо батьки не досягли відповідної домовленості між собою, то за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Таким чином, після досягнення повноліття старшою дитиною сторін ОСОБА_6 аліменти продовжували стягуватися з матері за рішенням суду на одну дитину фактично в розмірі 1/6 частки її заробітку (1/3:2), що підтверджено довідкою з місця її роботи.

Позивач ОСОБА_1 у позові просив збільшити розмір визначених судом аліментів і стягувати їх у твердій грошовій сумі, а саме в мінімально визначеному законом розмірі – 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто фактично просив змінити спосіб стягнення аліментів.

Як передбачено ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Новою редакцією статті 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Причому, згідно із нормами ч.1 ст.170 ЦПК України у разі видачі такого судового наказу боржник не має права на подачу заяви про його скасування, а лише позов про зменшення розміру аліментів або про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

Отже, аналізуючи зазначені вище правові норми, видно, що із внесенням змін до положень Сімейного Кодексу згідно із Законом № 2037-VІІІ від 17.05.2017 року, спосіб стягнення аліментів визначається за вибором позивача, тобто за бажанням стягувача аліментів, висловленим у позовній заяві до суду, незважаючи на те, чи має платник аліментів постійний дохід, чи цей дохід мінливий або ж не має постійного доходу.

Відповідно до вимог ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум складає: для дітей віком від 6 до 18 років з травня - 1777 грн., з 1 грудня - 1860 грн., що в порівнянні з прожитковим мінімумом, встановленим на 2015 рік, є більшим.

У зв’язку зі збільшенням витрат на дитину, знеціненням грошових доходів внаслідок інфляції, а також встановленням мінімального розміру аліментів на рівні 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо покращення захисту права дитини на належне утримання», суд обґрунтовано змінив розмір стягуваних аліментів на мінімальному рівні - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На думку суду, збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку одночасно є доказом зміни (погіршення) майнового стану того з батьків, з яким проживає дитина, оскільки потребує значно більших витрат на її утримання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 192 СК України та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 182 СК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зміни розміру аліментів.

Також судом враховано, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача за рішенням суду від 09.07.2015 року, є меншим від прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», врахував інтереси дитини та матеріальне становище відповідача у справі, яка є працездатною людиною та відповідно до статті 180 СК України зобов'язана утримувати свою дитину.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом обставин, пов’язаних із стягненням з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина на час навчання - до 31 січня 2018 року, відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду від 23.10.2017 року, яке набрало законної сили з 27.11.2017 року, а також із поганим станом її здоров’я і необхідністю проходити вартісне лікування, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки вказані обставини не є підставою для визначення судом аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі, що є меншим ніж передбачено законом – ст.182 СК України – 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Згідно з вимогами ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду та не вказують на порушення судом норм матеріального чи процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді