УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„ЗО" січня 2007 р. м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Беркій О.Ю., Вакарук В.М.
секретаря Логажевської М.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського дитячого будинку-інтернату про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, зміну запису в трудовій книжці, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційного скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 31 жовтня 2006 р.,-
встановила:
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 31.10.2006 р. частково задоволено позов ОСОБА_1 Стягнуто на його користь з Коломийського дитячого будинку-інтернату 644 грн. 75 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У задоволенні позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, зміну запису в трудовій книжці та стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
На рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону. Зокрема, суд при вирішенні справи не врахував вимог КЗпП України щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень та положень Закону України "Про охорону праці". В порушення ст.ст. 10, 60 ЦПК України суд не прийняв до уваги його пояснень щодо накладення на нього стягнень за невиконання ніби-то покладених на нього обов"язків. В зв"язку з цим на нього незаконно було накладено стягнення 29.08., 18.10., 04.11.2005 p., 27.01.2006 p. В нього, крім того, в порушення ст. 149 КЗпП України не відібрано пояснень безпосередньо перед притягненням його до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 27.01.2006 р. Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
В засіданні апеляційного суду апелянт доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Відповідно до п.З ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов"язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач вправі був
Справа №22-ц-147/2007р. Головуючий у І-інстанції П"ятковський ВЛ.
Категорія 40 Доповідач Мелінишин Г ЛІ.
звільнити ОСОБА_1 з роботи згідно п.З ст. 40 КЗпП України, оскільки до нього неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, які на час розгляду справи не скасовані.
За передбаченими п.З ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений з роботи лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин, обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Судом встановлено, що дисциплінарні стягнення на ОСОБА_1 накладались наказами ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді доган та на підставі актів і доповідних записок. Наказом НОМЕР_1 позивач звільнений з роботи за систематичне невиконання без поважних причин своїх трудових обов"язків.
З матеріалів справи вбачається, що приводом до звільнення позивача з роботи послужив той факт, що останній під час нічного чергування 15.04.2006 р. спав на робочому місці. Наведена обставина підтверджується доповідною, актами посадових осіб будинку-інтернату (а.с. 45-48), поясненнями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Позивач, як видно з матеріалів справи, відмовився дати пояснення з приводу порушення, що послужило підставою звільнення (а.с. 47).
Відмовляючи в задоволенні в цій частині позову суд прийшов до правильного висновку, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 з роботи було дотримано всіх передбачених ст.ст. 147, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень безпосередньо при виданні наказу про звільнення.
Посилання апелянта на те, що до дисциплінарної відповідальності його притягнуто за невиконання обов"язків, які не входять в коло його трудових обов"язків, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об"єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 31.10.2006 р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: