ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02 грудня 2009 року Справа № 2а-3835/09/0870
(13 год. 10 хв.) м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудивуса О.В.,
при секретарі судового засідання Скачковій Т.В.,
за участю:
представника позивача: Грек О.В.;
представника відповідача: Саржинської О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: Концерну «Міські теплові мережі»
про: стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.
01.07.2009 Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Концерну «Міські теплові мережі» (далі – відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 917 596,32 гривень.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2009 року провадження в адміністративній справі було відкрито, попереднє судове засідання призначено на 05 серпня 2009 року.
Представник позивача у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та обґрунтовував їх тим, що всупереч вимогам ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі – Закон № 875-ХІІ) відповідачем не була сплачена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.
Відповідач у попередньому судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову з наступних підстав.
На виконання вимог ст.ст. 18, 19 Закону № 875-ХІІ відповідачем до Орджонікідзевського районного центру зайнятості щомісячно надавались звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН станом на 04.01.2008, 28.01.2008, 28.02.2008, 28.03.2008, 28.04.2008, 28.05.2008, 28.06.2008, 28.07.2008, 28.08.2008, 28.09.2008, 28.10.2008, 28.11.2008, 28.12.2008, в яких містилася інформація про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Також відповідач зазначив, що з метою здійснення заходів щодо працевлаштування інвалідів та доведення безпосередньо до кандидатів на працевлаштування інформації про створені робочі місця, ним на протязі 2008 року приймалась участь у проведенні масових заходів щодо працевлаштування інвалідів: «Міських ярмарках вакансій», «Круглих столах», семінарах на тему: «Працевлаштування незахищених верств населення» та велась індивідуальна робота з кожним кандидатом на працевлаштування.
На думку відповідача, відсутність факту працевлаштування ним інвалідів у кількості осіб, передбачених нормативом не свідчить про порушення правил здійснення господарської діяльності, оскільки на суб’єктів господарювання покладено обов’язок щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З наведеного, відповідач вважає, що підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій немає, оскільки згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського зобов’язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.
Ухвалою суду від 05.08.2009 судом було закінчено підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду на 03.09.2009.
02.09.2009 відповідач надав суду додаткові докази на підтвердження заперечень проти позову, а саме копії листування з центром зайнятості щодо працевлаштування інвалідів, документів з внутрішньої діяльності відповідача, спрямованої на працевлаштування інвалідів а також копії довідок до актів огляду МСЕК та виписок з них, що підтверджують встановлення інвалідності працівникам відповідача.
В судовому засіданні 03.09.2009 представником відповідача суду надані додаткові пояснення щодо проведених відповідачем у 2008 році заходів щодо виконання зобов’язань з працевлаштування інвалідів.
Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволено судом, у розгляді справи оголошено перерву до 30.09.2009.
30.09.2009 відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, у зв’язку з тим, що для надання витребуваних судом доказів необхідний тривалий час. Представник позивача не заперечив проти зазначеного клопотання.
Ухвалою суду від 30.09.2009 провадження у справі було зупинено до 30.11.2009.
11.11.2009 відповідачем були надані додаткові документи, витребувані судом, по кожному з 76 інвалідів, які були зайняті на підприємстві у 2008 році, а саме: копії наказів про прийом на роботу та звільнення, документів про встановлення інвалідності, виписок з трудових книжок.
Ухвалою суду від 01.12.2009 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 02.12.2009.
Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримував в повному обсязі, а відповідач позов не визнав.
В судовому засіданні 02.12.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ річна-поштова, затвердженої наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42 (далі – Звіт), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2008 рік – 2138 особа.
Частиною першою ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця.
Отже, середньооблікова кількість інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, у відповідача повинна складати 86 осіб. Згідно відомостей, наданих відповідачем у Звіті, середньооблікова кількість інвалідів, що працювали у відповідача у 2008 році, – 49 осіб.
Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
За правилами ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Вирішуючи питання про стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону № 875-ХІІ, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За правилами ч. 1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати інвалідів на створені робочі місця. Обов’язок з пошуку робочих місць для інвалідів покладено як на державну службу зайнятості, так і на самих інвалідів, а обов’язком роботодавця є вже безпосереднє працевлаштування інваліда на спеціально створене робоче місце, тобто укладення з ним трудового договору.
В свою чергу, обов’язок державних органів щодо організації працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обов’язку щодо створення робочих місць і надання, передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідач надав суду докази інформування ним органів працевлаштування про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а саме звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН станом на 04.01.2008, 28.01.2008, 28.02.2008, 28.03.2008, 28.04.2008, 28.05.2008, 28.06.2008, 28.07.2008, 28.08.2008, 28.09.2008, 28.10.2008, 28.11.2008, 28.12.2008 .
Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2 пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» у рядку «01» відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (далі – Інструкція зі статистики). У рядку «02» відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Згідно з пп. 3.2.5 Інструкції зі статистики середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Пунктом 3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» встановлено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).
Листом Орджонікідзевського районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 27.08.2009 № 1648 підтверджується отримання цим центром у 2008 році вищезазначених звітів відповідача за формою № 3-ПН, відповідно до яких у нього в січні 2008 року було 3 вакансії для працевлаштування інвалідів, в лютому – 3 вакансії, в березні – 3 вакансії, в квітні – 4 вакансії, в травні – 4 вакансії, в червні – 36 вакансій, в липні – 38 вакансій, в серпні – 36 вакансій, у вересні – 38 вакансій, у жовтні – 29 вакансій, у листопаді – 29 вакансій, у грудні – 25 вакансій.
Отже, за умов належного виконання центром зайнятості обов’язків щодо організації працевлаштування інвалідів, беручи до розрахунку наявність у кожному місяці зазначеної кількості вакансій для інвалідів, можна зробити наступний розрахунок середньооблікової кількості вакансій для інвалідів у відповідача у 2008 році: 3 + 3 + 3 + 4 + 4 + 36 + 38 + 36 + 38 + 29 + 29 + 25 = 248/12 = 20,66 = 21.
З урахуванням того, що середньооблікова кількість працюючих у відповідача інвалідів у 2008 році склала 49 осіб та наявність протягом 2008 року тієї кількості вакансій для інвалідів, яка була у відповідача, судом встановлено, що середньооблікова кількість місць для працевлаштування інвалідів у відповідача у 2008 році становила 70 місць, що на 16 робочих місць менше, ніж 4 відсотки середньооблікової кількості працівників у відповідача у 2008 році.
Проте, суд також приймає до уваги наступне.
Наказом відповідача від 31.12.2007 № 821, з метою створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, з 01.01.2008 створено комісію з кваліфікаційної атестації, якій доручено надавати пропозиції щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не рідше 2 разів на рік.
Листом Орджонікідзевського районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 20.02.2009 № 546 підтверджується, що відповідач брав участь у міських Ярмарках вакансій 10.04.2008, 18.06.2008, 19.11.2008, круглих столах – 25.01.2008 та 30.10.2008, аукціоні вакансій 21.10.2008, семінарах на тему «Працевлаштування незахищених верств населення».
23.06.2008 відповідачем було направлено листа Орджонікідзевському районному центру зайнятості за № 2914/1/20, у якому повідомлялося про те, що центром зайнятості для працевлаштування інвалідів відповідачу було направлено тільки 2 особи з яких 2 працевлаштовані, а станом на 23.06.2008 існує 36 вакансій, виділених для працевлаштування зазначеної категорії осіб.
Судом встановлено, що в результаті проведених відповідачем заходів у 2008 році були працевлаштовані 13 інвалідів, що підтверджується наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що середньооблікова кількість фактично працюючих у відповідача інвалідів складала 49 осіб, наявність протягом 2008 року у середньому 21 вакантного місця для працевлаштування інвалідів, та вжиті відповідачем на протязі 2008 року заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у середньому на 16 робочих місце не можна вважати порушенням вимог ст. 19 Закону № 875-ХІІ.
Невиконання центром зайнятості його обов’язків з направлення для працевлаштування інвалідів та відсутність звернень інвалідів за працевлаштуванням зводить заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів до формальності, яка не сприяє реальному соціальному захисту осіб даної категорії, а тому наявність у відповідача в 2008 році у середньому 21 замість 37 вакансій для працевлаштування інвалідів не доводить його вини у не створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім цього, суд не вбачає необхідності та доцільності у створенні відповідачем додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів при наявності зазначеної кількості вакансій.
Позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач відмовляв у працевлаштуванні інвалідам, які направлялись до нього центром зайнятості або влаштовувались на роботу самостійно.
Таким чином, зібрані та досліджені судом докази у даній справі підтверджують здійснення відповідачем всіх необхідних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вина відповідача не була доведена, а тому підстави для притягнення його до господарсько-правової відповідальності відсутні, у зв’язку з чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 158 – 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Прудивус
Постанова у повному обсязі складена 07 грудня 2009 року.