Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 2-163/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Гуменної Н.М.

при секретарі Трембач М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сколе Львівської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 районної державної адміністрації, третіх осіб Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_3 державної нотаріальної контори про часткове скасування рішення виконкому ОСОБА_3 районної ради, свідоцтва про право власності на спадщину за законом та усунення перешкод в користуванні Ѕ частиною будинку,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить частково скасувати рішення виконкому ОСОБА_3 районної ради від 25.10.1989 року про визнання права власності за ОСОБА_4 на цілий будинок в с. Орів по вул. Шевченка, 156, частково визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.02.2010 року за ОСОБА_2 на цілий будинок в с. Орів по вул. Шевченка, 156 та зобов”язати ОСОБА_2 звільнити Ѕ частину будинку і не чинити їй перешкод в користуванні ним. Свої позовні вимоги мотивує тим, що її батько ОСОБА_5 мав в с. Орів по вул. Шевченка, 156 житловий будинок. Батько помер 27.03.1975 року. Після його смерті спадкоємцями першої черги залишились вона та її брат ОСОБА_4 28.02.1977 року державний нотаріус ОСОБА_3 державної нотаріальної контори видав їй свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину будинку, друга частина залишилась відкритою для брата. Чи оформляв брат спадщину їй невідомо. Брат спочатку проживав у половині будинку, а згодом став проживати в цілому будинку. Претензій до нього вона не ставила, оскільки на той час перебували з ним у добрих відносинах. 30.04.2002 року брат помер, вона не ставила питання про звільнення Ѕ частини будинку і відповідачка продовжувала проживати в цілому житловому будинку. 12.11.2010 року їй стало відомо, що відповідачка по справі в судовому порядку оформляє спадщину. Виявилось, що вона оформила спадщину на батьківський будинок. 02.05.2010 року в ОСОБА_3 державній нотаріальній конторі отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на цілий будинок і господарські будівлі. Це свідоцтво було видане їй на підставі рішення виконкому ОСОБА_3 районної ради від 25.10.1989 року. Вважає, що таке рішення є неправомірним, оскільки спадкоємцями після смерті батька були вона та брат. Вона в 1977 році оформила спадщину і стала власником Ѕ частини будинку. Свідоцтво, яке вона отримала не скасоване. Рішення виконкому брат отримав незаконно, а тому і всі правовстановлюючі документи, які виготовлялись після цього є незаконними, оскільки він був вправі виготовляти документи лише на Ѕ частину будинку.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали, вважають, що такий задоволенню не підлягає з наступних підстав. Позивачкою пропущено строк позовної давності звернення до суду. ОСОБА_1 К І. вказує, що за життя її брат проживав із сім”єю в будинку, який ремонтував за власні кошти, що вказує на те що вона достовірно знала, що її брат розпоряджається усім будинком. Позивачка вказує, що площа будинку не змінилась, однак це не відповідає дійсності, оскільки з 1989 року по сьогоднішній день площа будинку збільшилась із 69,9 кв.м до 109,9 кв.м., що стверджується технічними паспортами. Невідомо з яких підстав вона претендує на Ѕ частину будинку, так як не вкладала коштів на розбудову і ремонт будинку, не здійснювала жодних дій щодо належного утримання житлового будинку. Також, позивачці не могло бути невідомо той факт, що головою двору з 1977 року був її брат, так як отримуючи в сільській раді різного роду довідки вона повинна була знати про це. Крім того, їй було відомо, що у 1989 році в село з метою реєстрації будинків приїзджали представники Стрийського МБТІ, однак вона не зареєструвала Ѕ частину спірного будинку.

Представники ОСОБА_3 РДА, Стрийського МБТІ та ОСОБА_3 державної нотаріальної контори в судове засідання не з”явились з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Суд, визначив причини неявки представників ОСОБА_3 РДА, Стрийського МБТІ та ОСОБА_3 державної нотаріальної контори неповажними та з урахуванням думки учасників судового процесу, ухвалив розглядати справу без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що проживає в с. Орів постійно. ОСОБА_4 за життя перекрив будинок та добудував кімнати. З 1975 року, тобто, після смерті батька ОСОБА_4 робив поточні ремонти. Позивачка ніколи не вела розмови про те, що вона претендує на будинок. Що у будинку проводились ремонти вона знала і що сім”я ОСОБА_4 проживає у цілому будинку ОСОБА_1, теж, знала.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що з 1937 року проживає в с. Орів. ОСОБА_4 після смерті батьків робив ремонт у будинку, проживав у цілому будинку разом із сім”єю. Коли ще були живі батьки, то будинок не був повністю завершений.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що будинок після смерті батьків утримував ОСОБА_4 Будівництво будинку не було повністю завершено, завершеними були лише дві кімнати, інші кімнати не були готові. В будинку проживала сім”я ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що спірний будинок бачила вісім років тому. Ще за життя ОСОБА_4 до будинку була здійснена добудова. Померлому ОСОБА_4 було відомо, що Ѕ частина будинку належить йому, а Ѕ частина будинку належить сестрі. ОСОБА_4 разом із сім”єю жили в цілому будинку. За життя він перекрив будинок. Позивачці було відомо, що брат з сім”єю проживав у будинку. За життя ОСОБА_4 говорив, що сплатить кошти сестрі за Ѕ частину будинку.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що одна кімната в будинку не була завершеною. Позивачці було відомо, що ОСОБА_4 робив ремонт. Вона бачила, що у будинку проводились ремонти, так як ходила до церкви, а будинок розташований біля церкви. Сім”я ОСОБА_4 проживала у цілому будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.1989 року ОСОБА_3 районною радою було внесено рішення “Про оформлення права власності та реєстрацію житлових будинків”, яким оформлено право власності на житловий будинок в с. Корчин по вул. Шевченка, 156 на ОСОБА_4

25.10.1989 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на жилий будинок за вищезгаданою адресою.

Згідно копії інвентаризаційної справи на будинок за вищезгаданою адресою площа будинку збільшувалась із 69,9 кв.м до 109.9 кв.м.

Відповідно до довідки №308 від 26.04.2011 року виданої Орівською сільською радою вбачається, що ОСОБА_4 з січня 1977 року по квітень 2002 року був головою домогосподарства в с. Орів по вул. Шевченка, 156.

В поданому позові позивачка покликається на те, що у 2010 році їй стало відомо, що весь житловий будинок оформлений на брата. Дане твердження суд не приймає, до уваги оскільки від дня смерті батька брат позивачки проживав у половині будинку, а згодом, завершивши ремонт в іншій частині будинку став проживати в цілому будинку. В подальшому здійснив добудову до житлового будинку, чого не заперечує і сама позивачка. З 1975 року позивачка не ставила жодних претензій до брата та його сім”ї щодо їхнього проживання в цілому будинку. Нікому не показувала отримане свідоцтво на Ѕ частину будинку. При реєстрації будинків у 1989 році не ставила вимогу про реєстрацію за нею Ѕ частини спірного будинку. Отримуючи довідки в сільській раді не могла не знати, що головою двору був її брат.

Вищенаведене свідчить про те, що право позивачки на користування будинком було порушено, ще у 1989 році. Однак, з позовом до суду вона звернулись лише 25.11.2010 року.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.3,4 ст.267 позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосуванні якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні відповідачка подала заяву про застосування строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що позивачкою пропущено загальний строк позовної давності, поважні причини пропущення позовної давності відсутні, відтак порушене право не підлягає захисту і є підставою для відмови у позові.

Також, залучення до участі в розгляді справи ОСОБА_3 державної нотаріальної контори в якості третьої особи, а не в якості відповідача, при оскарженні свідоцтва про право на спадщину за законом, не відповідає вимогам закону, так як обсяг процесуальних прав відповідача та третьої особи є різним. В судовому засіданні ОСОБА_2 не заявляла клопотання про залучення в якості відповідача ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, а суд у відповідності до ст.33 ЦПК України не вправі визначати коло відповідачів.

Керуючись ст.ст. 10-12,33,60,88,213,215,218 ЦПК України, ст.ст.256,257,267 ЦК України,суд

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до Марголич ОСОБА_3 районної державної адміністрації, третіх осіб Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_3 державної нотаріальної контори про часткове скасування рішення виконкому ОСОБА_3 районної ради, свідоцтва про право власності на спадщину за законом та усунення перешкод в користуванні Ѕ частиною будинку, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. Гуменна

Оригінал рішення