АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 110/2007 рік Головуючий в 1-й інстанції Чернснкова Л.Д.
Категорія 29 Доповідач - Осіян О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 року. м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Костюченко Н.Є.,
суддів - Басуєвої Т.А., Осіяна О.М.,
при секретарі - Горобець К.В.,
розглянувши j відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 18 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" про визнання незаконним виселення із гуртожитку та зобов'язання відповідача вселити у гуртожиток та про відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
Рішенням Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 18 вересня 2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" про визнання незаконним виселення із гуртожитку та зобов'язання відповідача вселити у гуртожиток та про відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, та постановления нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки суд не врахував всі обставини у справі, а саме те, що він був поселений в гуртожиток ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" на підставі ордеру виданого районним виконавчим комітетом у 1996 році, внаслідок зносу його будинку. Суд взяв до уваги заяву відповідача про поселення позивача в гуртожитку тільки 21 серпня 2002 року, та вказував на закінчення строку прописки, а не встановив на якій підставі позивач жив у гуртожитку із 1996 року. Також суд не взяв до уваги що позивач був насильно виселений із гуртожитку та виписаний без його заяви, що суперечить вимогам ст.1109 ЖК України, а приведені судом норми матеріального права ніякого відношення до вказаного спору не мають.
Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, та враховуючи пояснення сторін колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду необхідно скасувати із наступних підстав.
Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ордеру НОМЕР_1 позивач був тимчасово поселений у гуртожиток АДРЕСА_1 строком на один рік із наданням койко-місця згідно листа районного виконавчого комітету Ленінської районної ради М.Дніпропетровська як робітник організації відповідача. Оскільки постановою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2003 року скарга ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи щодо осіб, які проводили виселення залишена без розгляду, а наданими доказами у справі не доведено факт незаконного виселення позивача із гуртожитку, то суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Але із такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені без урахування всіх обставин у справі.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 був поселений у гуртожиток ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" будинок АДРЕСА_1 на підставі ордеру НОМЕР_2 виданого цим підприємством на право заняття однієї кімнати НОМЕР_3 на одну особу. Підставою видачі ордеру вказано лист районного виконавчого комітету та вказано про тимчасове заселення у зв'язку із зносом (а.с.9). Даних про те, що цей ордер визнаний недійсним в матеріалах справи немає. Разом із тим, посилаючись на ордер НОМЕР_1 виданий ОСОБА_1 ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" 27 серпня 2002 року для поселення строком на один рік із наданням койко-місця у гуртожитку, суд не перевірив на яких підставах цей ордер видано, та яка була в цьому необхідність, при наявності раніше виданого ордеру.
Таким чином, посилаючись на відсутність підстав для визнання незаконним виселення позивача із гуртожитку, суд не з'ясував підстави поселення позивача у гуртожиток, чи надавалось йому це житло у зв'язку із зносом будинку відповідно до вимог ст.111 ЖК України або з інших підстав.
Оскільки у ордері, виданому у 1996 році підставою надання позивачу кімнати для проживання вказано на лист районного виконавчого комітету без зазначення будь-яких строків, а ОСОБА_1 не був працівником підприємства на той час, то суду слід було дослідити правові підстави поселення позивача у гуртожиток та обговорити питання щодо залучення до участі у справі районного виконавчого комітету, який звертався із таким листом до підприємства, та в повній мірі дослідити правові відносини, які склалися між цими особами.
Такі порушення норм матеріального та процесуального права перешкоджають суду апеляційної інстанції дослідити нові докази та вирішити спір по суті, а тому відповідно до п.4 ч.І ст.ЗП ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Керуючись ст. 307, 311 ч.І п.4,315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.
Судді: